21 травня 2015 року м. Київ К/9991/1372/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року
у справі № 2а-10334/10/2070
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів»
до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна акціонерна компанія «Хліб України»,
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, адміністративний позов Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП ДАК «Хліб України» «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів»; позивач) до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Ізюмська ОДПІ Харківської області; відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000032320/0 від 12 лютого 2010 року, № 0000032320/1 від 16 березня 2010 року, № 000032320/2 від 02 червня 2010 року, № 0000032320/3 від 11 серпня 2010 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ДП ДАК «Хліб України» «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів» з питання правильності нарахування частки прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 67/2320/00952278 від 02 лютого 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032320/0 від 12 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з частини прибутку в розмірі 513 420,00 грн. (341 600,00 грн. - основний платіж, 171 820,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За наслідками адміністративного оскарження, скарги підприємства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032320/1 від 16 березня 2010 року, № 000032320/2 від 02 червня 2010 року, № 0000032320/3 від 11 серпня 2010 року.
Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії стало порушення позивачем статті 67 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV), статті 63 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V), пунктів 1, 2, 6, 7 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 678, пунктів 1, 2, 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68, з огляду на ненарахування та несплату до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за друге півріччя 2006 року в розмірі 203 400,00 грн. та за 2007 рік у розмірі 138 200,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 67 Закону № 3235-IV господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Статтею 63 Закону № 489-V також визначено перелік підприємств, на які покладено обов'язок проводити відрахування до бюджету частини прибутку (доходу), а також порядок визначення розміру таких відрахувань. До цих підприємств належать, зокрема, акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства, а також господарські організації, у статутних фондах яких є частка комунальної власності. Зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Як встановлено судами в розглядуваній ситуації, позивач є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України», частка держави у статутному фонді якої становить 100 відсотків.
Згідно з пунктом 4.5 Статуту ДП ДАК «Хліб України» «Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів» підприємство наділено статутним фондом у розмірі 25 860 600,00 грн. за рахунок внесків компанії. При цьому рішенням правління ДАК «Хліб України» затверджено Положення про сплату частини прибутку (дивідендів) дочірніми підприємствами компанії шляхом здійснення відрахування до ДАК «Хліб України» частини прибутку.
Таким чином, засновником позивача є ДАК «Хліб України», яка є акціонерним товариством, а не держава. Статутний фонд дочірнього підприємства складається із внесків акціонерного товариства, якому і належать його доходи.
А відтак, оскільки у статутному фонді позивача відсутня державна частка майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поширення на позивача положень статті 67 Закону № 3235-IV та статті 63 Закону № 489-V.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.