21 травня 2015 року м. Київ К/9991/89404/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтеграль»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року
у справі № 2а-6277/11/1270
за позовом Приватного підприємства «Інтеграль»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання дій неправомірними, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Інтеграль» (далі - ПП «Інтеграль»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення камеральної перевірки ПП «Інтеграль», яка оформлена актом № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року. Визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську із складання висновків акту № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року та внесення змін до особового рахунку ПП «Інтеграль» з податку на додану вартість за березень 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Інтеграль» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року апеляційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку ПП «Інтеграль» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відповідно до додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення зазначеної перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ці дії є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень, проте не породжують будь-яких правових наслідків для платника податків.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, позаяк нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення повірок, в тому числі камеральних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.
Зокрема, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Однак, як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, при проведенні розглядуваної перевірки відповідачем використано не лише наявну в нього податкову звітність, а й іншу податкову інформацію, що останнім не заперечуються та обумовлює протиправність дій контролюючого органу щодо здійснення такої перевірки позивача.
В той же час, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій Ленінської МДПІ у м. Луганську із складання висновків акту № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року та внесення змін до особового рахунку ПП «Інтеграль» з податку на додану вартість за березень 2011 року.
Так, за змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З урахуванням наведеного, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. Акт перевірки складається посадовими особами контролюючого органу, позаяк це є їх службовою діяльністю на виконання посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, та не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.
При цьому висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.
Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи, оскільки в такому разі правомірне притягнення особи до набуття певних благ не обмежується.
Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника.
Також, встановивши факт невнесення відповідачем змін до особового рахунку ПП «Інтеграль» з податку на додану вартість за березень 2011 року на підставі акту перевірки № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року, Донецький апеляційний адміністративний суд об'єктивно відмовив у задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтеграль» задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення камеральної перевірки Приватного підприємства «Інтеграль», яка оформлена актом № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення камеральної перевірки Приватного підприємства «Інтеграль», яка оформлена актом № 906/16/36128389 від 23 травня 2011 року.
В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.