Справа: № 2а-6376/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -
ОСОБА_3 (далі - Позивач 1) та ОСОБА_5 (далі - Позивач 2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - Відповідач) про визнання протиправною відмови щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Позивачем 1 та Позивачем 2 в частках згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2008 року, зобов'язання зареєструвати за Позивачем 1 право власності на 67/100 частки вказаної квартири, а за Позивачем 2 - 33/100 частки.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Позивачем 1 згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2008 року, зобов'язано зареєструвати за Позивачем 1 право власності на 67/100 частки вказаної квартири. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
24 лютого 2015 року у судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду було проведено заміну неналежного Позивача - ОСОБА_5 її правонаступником - ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, заперечення Позивача 1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2011 року Позивач 1 звернувся до Відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Листом Відповідача №16583 (И-2012) від 23.04.2012 року Позивачу 1 відмовлено в проведенні реєстрації за ним права власності на вищевказаний об»єкт нерухомого майна.
Така відмова вмотивована суб»єктом владних повноважень тим, що неподано заявником дозволу на реконструкцію квартири НОМЕР_1 з розширенням в БТІ; зазначенням у правовстановлюючому документі належної йому частки у спірному майні у відсотковому виразі, а не в простих правильних дробах; наявності заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по передачі нежитлового приміщення АДРЕСА_2 накладеної ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 24 березня 2010 року у справі №2-8964/2010.
Так, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року у справі №2-2-1704-1/07 позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено частково:
визнано за ОСОБА_5 право власності на 33,0 % частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 405,5 кв.м;
визнано за ОСОБА_3 право власності на 67,0 % частки вказаної квартири, загальною площею 405,5 кв.м;
визнано недійсними інвестиційні договіри №10-99 від 12.07.2001 року (із змінами від 21.05.2003 року) та №10-149 від 06.09.2001 року, укладені між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та ОСОБА_2;
визнано недійсним наказ Головного управління житлового забезпечення від 11.09.2001 року №47-Пк про затвердження ОСОБА_2 інвестором нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та наказ Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 22.05.2003 року №840-С/НП;
визнано недійсним свідоцтво про право власності від 26.05.2003 року на нежиле приміщення АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_2 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 22.05.2003 року №84-С/НП;
зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звільнити нежиле приміщення АДРЕСА_2 та не чинити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перешкоди у здійснені права власності цим приміщенням.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13 серпня 2008 року рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2008 року рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 13 серпня 2008 року залишено без змін.
Згідно положень ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 15 Закону передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина (ч.1 ст.16 Закону).
За приписами ч.3 вказаної статті Закону разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (далі - Порядок №703).
Відповідно п.26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно п.27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем 1 разом із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.12.2011 року №250079 (КВ-2011) надавалися також квитанція про оплату за витяг про державну реєстрацію прав від 29.12.2011 року, квитанція про оплату за первинну реєстрацію від 29.12.2011 року, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія паспорту, завірену належним чином копію рішення Солом'янського районного суду м.Києві від 14 квітня 2008 року по справі №2-2-1704-1/07, завірену належним чином копію ухвали Апеляційного суду м.Києва від 13 серпня 2008 року по справі №22-6045/2008, завірену належним чином копію ували Верхового Суду України від 23 грудня 2008 року, технічний паспорт квартири АДРЕСА_1
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (п.3.1), з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Так, Позивачем 1 до заяви про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення подано всі передбачені чинним законодавством документи.
Пунктом 29 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окрему частину), квартиру, житлове та нежитлове приміщення заявник, крім документів, що зазначені у п. 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав документ, що містить технічну характеристику такого об'єкта нерухомого майна і формується за результатами проведення його технічної інвентаризації, форму та вимоги до заповнення якого встановлює Мінрегіон разом з Мін'юстом.
Наказом №127 від 24.05.2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
від 10.07.2001 року за №582/5773, затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Інструкція).
Відповідно положень п.10 Інструкції однією з підстав для проведення поточної інвентаризації є зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.
Як встановлено судом першої інстанції, 12.12.2011 року в зв'язку із зміною власника квартири, Київським МБТІ проводилась поточна інвентаризація спірної квартири, в ході якої виявлено, що загальна площа квартири збільшилась та станом на дату проведення інвентаризації становить 533,4 кв.м.
Як вбачається зі змісту рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року (у справі №2-2-1704-1/07) первинна інвентаризація проводилась під час введення будинку в експлуатацію, та за результатами якої встановлено, що площа квартири №27 становила 405,5 кв. м та згідно плану за поверхами квартира складалась з 2-х поверхів 8-го та 9-го мансардного поверху, які об'єднані поміж собою внутрішньо-квартирним переходом з поверху на поверх.
Збільшення площі квартири відбулось в межах об'єму квартири АДРЕСА_1, та за рахунок мурування раніше існуючих проломів в міжповерховому капітальному перекритті будинку двох переломів на 8 поверх та спорудження внутрішньої квартирної антресолі (перекриття) в капітальній скатній покрівлі 9 поверху.
Крім того, судом апеляційної інстанції 15 травня 2015 року було зроблено запит №02.3-13/4956 до Відповідача, в якому суд просив повідомити, яка загальна площа об»єкта нерухомості (квартири АДРЕСА_1) обраховується за інвентаризаційними документами та надати копії технічної документації, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права приватної власності Позивача на 67/100 частки вищевказаного об»єкта нерухомості.
На вказаний запит, Відповідачем було надано копію поверхового плану та експлікації на квартиру АДРЕСА_1 виконанні станом на 12.12.2011 року.
З наданих документів вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 - 533,4 кв.м.
Статтею 24 Закону передбачено перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Вказаний перелік є вичерпним.
Такої підстави для відмови у державній реєстрації як невідповідність інвентаризаційної площі заявленій в заяві площі квартири статтею 24 Закону не передбачено.
Крім того, проведення перепланування власником квартири без дозвільних документів також не є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності, є підставою для притягнення особи, яка здійснювала таке перепланування, до відповідальності.
Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно положень Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року (надалі - Інструкція №55), право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю (п.3.2).
Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що положення вказаної Інструкції не поширюють на такі правовстановлюючі документи як судове рішення, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Зазначення у правовстановлюючому документі (судовому рішенні Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року (у справі №2-2-1704-1/07) належної Позивачу 1 частки у спірному майні у відсотковому вираженні, а не в простих правильних дробах згідно вимог чинного законодавства також не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності, оскільки, зокрема, 67 % відповідають частці 67\100.
Що стосується наявності заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по передачі нежитлового приміщення АДРЕСА_2 накладеної ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 24 березня 2010 року у справі №2-8964/2010, то такі заходи забезпечення позову скасовані ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07 грудня 2010 року.
Крім того, п.3.2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, встановлено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав зупиняється реєстратором БТІ у разі винесення ухвали суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Розгляд заяви про державну реєстрацію прав зупиняється до усунення обставин, що були підставою для прийняття такого рішення. При цьому до строку проведення державної реєстрації прав не зараховується час зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (п.3.3).
Разом з тим, Відповідачем відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв»язку з наявністю заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по передачі спірного нежитлового приміщення. При цьому розгляд заяви про державну реєстрацію не зупинявся.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновків, що судове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у проведенні реєстрації частки права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Позивачем 1 згідно рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 14 квітня 2008 року, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та законним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 12 червня 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.