04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" червня 2015 р. Справа№ 925/288/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі Майданевич Г.А.
за участю
представників сторін : від позивача - Придивуса М.О.
від відповідача - Савенко Р.В.
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
апеляційну скаргу "Лікапрод"
на рішення
господарського суду Черкаської області
від 28.04.2015 року
у справі № 925/288/15 (суддя: Довгань К.І.)
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Лікапрод"
до Закритого акціонерного товариства
"Трудовий колектив "Уманьхліб"
про стягнення 383404,00 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.04.2015 року у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського Черкаської області від 28.04.2015 року та прийняти новее рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 09.10.2013 року від позивача з його поточного рахунку №26007101159 АТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" відповідачу надійшли кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №578. Призначення даного платежу „За торгові кіоски малої конструкції з/но дог. 71 від 08.10.2013 р. в т.ч. ПДВ20%-33333,33 грн.".
11.10.2013 року від позивача з його поточного рахунку №26007101159 АТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" відповідачу надійшли кошти у сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №596. Призначення даного платежу „Передплата за оренду складського приміщення з/но дог. 72 від 08.10.2013р. в т.ч. ПДВ20%-16666,67 грн.".
Як було встановлено, та не оспорюється сторонами, що ними дійсно укладались договір купівлі - продажу основних засобів №71 від 08.10.2013 р. та договір оренди майна з правом викупу від 08.10.2013 року.
Крім того позивачем на підтвердження позовних вимог подано:
- договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на 300000 грн. від 08 жовтня 2013 року, підписаний ТОВ „Лікапрод" та ЗАТ "ТК „Уманьхліб" зі строком повернення коштів до 8 грудня 2013 року;
- лист позивача на адресу відповідача від 07.11.2013 р. з проханням зарахувати кошти в сумі 200000 грн., сплачені за платіжним дорученням №578 від 09.10.2013 р. та 100000 грн., сплачені за платіжним дорученням №596 від 11.10.2013 р. в рахунок виконання умов договору про поворотну фінансову допомогу від 08.10.2013 р.;
- лист позивача на адресу відповідача від 25.01.2014 р.з проханням зарахувати кошти в сумі 200000 грн., сплачені за платіжним дорученням №578 від 09.10.2013 р. в рахунок заліку зустрічних однорідних грошових вимог по договору купівлі-продажу №18/100;
- лист відповідача на адресу позивача від 25.01.2014 р. з повідомленням про зарахування коштів в сумі 200000 грн., сплачених за платіжним дорученням №578 від 09.10.2013 р. в рахунок заліку зустрічних однорідних грошових вимог по договору купівлі-продажу №18/100. Цей лист від імені відповідача підписано в.о. голови правління Бевз О.О.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2014 року, що залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року та Вищого господарського судуУкраїни від 18.08.2014 року в справі № 925/358/14 задоволено позов ЗАТ „ТК „Уманьхліб", визнано недійсним підписаний Бевз О.О. від імені ЗАТ "Трудовий колектив "Уманьхліб" з ТОВ "Лікапрод" договір купівлі-продажу 18/100 часток комплексу не житлових будівель і споруд.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27 жовтня 2014 року в справі №925/1405/14 за позовом ЗАТ „ТК „Уманьхліб" до ТОВ „Лікапрод" визнано недійсним договір про поворотну фінансову допомогу, підписаний 08 жовтня 2013 р. Бевз О.О. від імені закритого акціонерного товариства „Трудовий колектив „Уманьхліб" з товариством з обмеженою відповідальністю „Лікапрод".
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 1 ст. 11128 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
У постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 13/096-12 викладено правову позицію, згідно з якою, виходячи із положень ст. 1212 ЦК України, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами було укладено договір поставки, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за товар відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
При цьому, Верховний Суд України зазначив, що оскільки ціна на товар, а також порядок її формування були чітко визначені у договорі, то необгрунтоване завищення ціни постачальником, яке було встановлене судом першої інстанції, може кваліфікуватися, лише як порушення умов договору постачальником, тому застосування до таких відносин норм статті 1212 ЦК України є неправильним.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем сплачувались відповідачу кошти у сумі 200000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №578 з призначення даного платежу „За торгові кіоски малої конструкції з/но дог. 71 від 08.10.2013 р. в т.ч. ПДВ20%-33333,33 грн." та у сумі 100000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №596 з призначення даного платежу „Передплата за оренду складського приміщення з/но дог. 72 від 08.10.2013р. в т.ч. ПДВ20%-16666,67 грн.".
Вказані договори дійсно сторонами укладались, це не заперечується сторонами.
Таким чином твердження позивача про безпідставність отримання відповідачем цих коштів з посиланням на ст.. 1212 ЦК України є не обґрунтованим.
Що стосується твердження позивача про зміну призначення цих платежів, яка була погоджена відповідачем з посиланням на лист відповідача на адресу позивача від 25.01.2014 р., то сід виходити з наступного.
Цей лист від імені відповідача підписано в.о. голови правління Бевз О.О. В той же час, рішенням господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2014 року, що набрало законної сили, у справі №925/358/14 встановлено, що 03.10.2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ „Трудовий колектив „Уманьхліб" та рішенням спостережної ради ЗАТ „Трудовий колектив „Уманьхліб" від 07.10.2013 року було припинено повноваження Бевз О.О. як в.о. голови правління, а тому з вказаної дати вона не виконувала обов'язків керівника відповідача. Тому лист за її підписом від 25.01.2014 року від імені відповідача про зміну призначення платежу у сумі 200000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №578 не може породжувати будь яких наслідків для відповідача.
Доказів згоди відповідача на зміну призначення платежу у сумі 100000 грн. 00 коп. сплачених за платіжним дорученням №596 позивач не подав.
Що стосується посилань представника позивача на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу основних засобів №71 від 08.10.2013 р. та договором оренди майна з правом викупу від 01.10.2013, то вказана обставина не може бути підставою для його тверджень про безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів.
Таким чином договірний характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому у позові слід відмовити.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 28.04.2015 року у справі №925/288/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 925/288/15 повернути до господарського Черкаської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Л.Г. Сітайло
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови складено 10.06.2015 року