ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
12 червня 2015 року 08:10 справа №826/6893/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “МІКРОНИ”
до
Київської міської ради
про
визнання протиправним та скасування пункту рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “МІКРОНИ” (далі по тексту - позивач, ТОВ “Завод “МІКРОНИ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати пункт 607 додатку до рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №89/9146 “Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України”.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6893/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 18 травня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до рішення від 28 лютого 2013 року №89/9146 “Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України” (далі по тексту - Рішення) з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України “Про оренду землі”, статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України Київська міська рада вирішила:
1. Внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа №А-19747).
2. Орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.
3. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення:
3.1. Орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення.
3.2. Органи державної податкової служби.
4. Органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.
Згідно з пунктом 607 Переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України, який є додатком до Рішення, зміни внесено до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 07 квітня 2000 року за №78-5-00061, землекористувач - Науково-виробничий кооператив “Мікрони”.
Позивач вважає Рішення в частині, що стосується Науково-виробничий кооператив “Мікрони”, правонаступником якого ТОВ “Завод “МІКРОНИ”, є протиправним, оскільки відповідач в односторонньому порядку вносить зміни в договір оренди земельної ділянки та зобов'язує органи державної влади здійснювати адміністрування земельного податку у розмірі 3%, без внесення відповідних змін до договору, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із позовним вимогами ТОВ “Завод “МІКРОНИ”, виходячи з наступних мотивів.
Матеріали справи підтверджують, що 07 квітня 2000 року на підставі рішення Київської міської ради від 28 грудня 1999 року №201/703 між Київською міською радою (орендодавець) та Науково-виробничим кооперативом “Мікрони” (орендар) укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, на підставі якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,5138 га строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування виробничо-адміністративного будинку на просп.. Червоних козаків, 6 у Мінському районі м. Києва.
Вказаний договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 07 квітня 2000 року за №78-5-0006115.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України “Про плату за землю” у вигляді земельного податку у розмірі одного відсотку від суми грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується.
Починаючи з 01 січня 2011 року, порядок оподаткування земельних ділянок та адміністрування земельного податку і орендної плати за землю визначається розділом ХІІІ Податкового кодексу України “Плата за землю”.
Згідно пунктів 288.1, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
У свою чергу, відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Таким чином, річна сума орендної плати за землю за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за 3 відсотки.
Аналіз наведених правових норм вказує, що хоча розмір орендної плати й зазначається у договорі оренди, однак, є нормативно врегульованою величиною із визначенням мінімальної та максимальної меж.
За правилами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Тому, у зв'язку зі зміною ставки орендної плати із набранням законної сили Податковим кодексом України розмір орендної плати не може бути меншим 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до мінімальних обмежень, визначених у підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що, у свою чергу, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди, про зазначено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.
Як визначає частина перша статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З огляду на викладене випливає, що правовою підставою для укладення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього є відповідне рішення Київської міської ради.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №89/9146 “Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України” прийняте на підставі та у межах повноважень, визначених Земельним кодексом України та Законом України “Про місцеве самоврядування”.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про неможливість внесення змін до договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку, без попереднього повідомлення позивача та згоди останнього на зміну умов договору, оскільки згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 листопада 2012 року у справі №28/5005/640/2012, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Крім того, у доповнення до вказаного вище суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Як встановлюють пункти 5.1, 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).
Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 та 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
У свою чергу виконанням податкового обов'язку, згідно положень пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Такими чином, оскільки орендна плата є загальнодержавним податком, у відносинах оподаткування цим податком з 01 січня 2011 року застосовуються поняття, терміни, правила та положення виключно Податкового кодексу України, а виконанням податкового обов'язку щодо сплати суми орендної плати є сплата орендної плати у розмірах та за правилами, встановленими Податковим кодексом України; при цьому умови договору не можуть встановлювати чи змінювати правила оподаткування податком, а виконання податкового обов'язку не може ставитись в залежність від умов договору.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “Завод “МІКРОНИ” про визнання недійсним та скасування рішення нормативно не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Київською міською радою доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Завод “МІКРОНИ” задоволенню не підлягає.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення ТОВ “Завод “МІКРОНИ” про оскаржуване рішення, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише у березні 2015 року після отримання позовної заяви заступника прокурора Оболонського району міста Києва з вимогою до суду про внесення змін до умов договору в інтересах держави в особі Київської міської ради про внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 07 квітня 2000 року та ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/4425/15-г; доказів, які б вказували, що позивач дізнався про оскаржуване рішення раніше ніж у березні 2015 року, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, на думку суду, ТОВ “Завод “МІКРОНИ” звернулось до суду в межах шестимісячного строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод “МІКРОНИ” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко