ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 травня 2015 року № 826/1438/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
до Науково - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
про надання дозволу на реалізацію майна
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області з позовом до Науково - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про надання дозволу на реалізацію майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі на землю у сумі 58 384, 34 грн.
Відповідач в судове засідання не прибув, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, подав заперечення на позовну заяву, що долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Матеріалами справи встановлено, що Науково - виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Інтер" (код ЄДРПОУ 31306940, адреса 01023, м. Київ, Печерський р-н, вул. Л. Первомайського, 11) зареєстроване як юридична особа 06.03.2001р. Запис про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено 18.11.2004р.
Відповідач орендує землю на території Петрушинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Згідно п. 16.1.3, п. 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в установлені строки.
Фактичні обставини справи свідчать, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач має податковий борг по орендній платі за землю в сумі 58 384, 34 грн.
Згідно п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПКУ).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно розрахунку орендної плати за землю за 2014 рік, поданого платником 19.02.2014р., НВ ТОВ "Агро-Інтер" задекларовано щомісячні нарахування плати за землю в розмірі 5 854, 62 грн.
При цьому, встановлено, що відповідачем не сплачено орендну плату за землю за лютий 2014 року (частково в сумі 3 866,67 грн.) та за березень - листопад 2014р. в сумі по 5 854,62 грн. щомісячно.
Тобто, сума задекларованої та не сплаченої орендної плати за землю становить: 3 866,67 грн. + (5 854,62 грн. х 9 місяців) = 56 558,25 грн.
Актом камеральної перевірки №43/25-22-15-019 від 02.04.2014р. встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобов'язань за 2013 рік.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ).
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2014р. № 0001171500 та № 0001181500 застосовано штрафні санкції в сумі 831, 66 грн. та 994, 43 грн. Податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем поштою 23.04.2014р.
Як зазначає позивач, ним вживались заходи стягнення податкового боргу, зокрема, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України надіслано НВ ТОВ "Агро-Інтер" податкову вимогу № 481-25 від 04.04.2014р. (отримана платником поштою 09.04.2014р.).
Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПКУ визначено право податкових органів звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини ( ч.1 п.95.3 ст.95 ПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до суду з позовними заявами про стягнення коштів ТОВ НВ Агро-Інтер" у рахунок погашення податкового боргу з рахунків у банках. Постановами Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/9543/14 від 27.08.2014р. та № 826/17439/14 від 12.01.2015р. позови були задоволені.
В подальшому, на підставі вказаних судових позивачем було направлено до банків інкасові доручення від 22.10.2014р. Інкасові доручення були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках відповідача.
26.09.14р. майно платника було описано в податкову заставу та обтяження зареєстровано 29.09.14р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Таким чином, заходи, які вживалися щодо виставлення інкасових доручень не дали очікуваного результату, заборгованість перед бюджетом залишається не погашеною.
Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.
Згідно з підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, недостатність грошових коштів у відповідача для погашення податкового боргу, що є необхідною умовою встановленою п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, за наявності якої погашення податкового боргу можливе шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, знайшла своє підтвердження та відповідачем зазначене не спростовано.
Системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом:
- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);
- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;
- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;
- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до положень п.п.95.3, 95.7 ст.95 Податкового кодексу України підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу на публічних торгах та/або через торгівельні організації є судове рішення щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у зв'язку із наявністю у відповідача податкового боргу у розмірі 58 384, 34 грн. та неможливістю стягнення з відповідача вказаної суми податкового бору за рахунок належних йому коштів, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Надати Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 58 384, 34 грн. за рахунок майна Науково - виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (код ЄДРПОУ 31306940, адреса 01023, м. Київ, Печерський р-н, вул. Л. Первомайського, 11), що перебуває у податковій заставі.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур