27 травня 2015 року 810/110/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0002511730, від 30.12.2014 №0002521730, від 30.12.2014 №0002531730, від 30.12.2014 №0002561730, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 №Ф-0002541730 та рішення №0002551730 від 30.12.2014 про застосування штрафних санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що при проведенні перевірки, в результаті якої позивачу було визначено суму податкового зобов'язання, відповідачем було порушено норми діючого законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив в задоволенні позову відмовити.
09.04.2015 Київський окружний адміністративний суду постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) зареєстрований 15.04.1998 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець (Том 1 а.с. 10).
Згідно зі свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Ірпінською ОДПІ 24.04.1998, ФОП зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Актом від 11.12.2014 №1475/173/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (Том 1 а.с. 11-23).
З 14.11.2014 по 04.12.2014 ОДПІ на підставі п. 77.1, п. 77.2, п. 77,4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) та наказів від 03.11.2014 №902, від 27.11.2014 №969, відповідно до направлень від 14.11.2014 №415, від 14.11.2014 №418, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
За результатами перевірки ОДПІ складено Акт перевірки.
У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме:
- п.п. "а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення валових витрат та чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, що призвело до неналежного ведення обліку доходів та витрат за встановленою формою;
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 90040,74 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 13506,10 грн.;
- п. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за 2013 рік на суму 21182,23 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску в сумі 7302,40 грн.;
- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 р. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 594,84 грн.;
- п. 1, п. 2, п. 9, п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами і доповненнями.
На підставі Акта перевірки ОДПІ прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002511730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 16882,63 грн. (за основним платежем - 13506,10 грн. та за штрафними санкціями - 3376,53 грн.) (Том 1 а.с. 149);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002521730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 510,00 грн. (за основним платежем - 0,00 грн. та за штрафними санкціями - 510,00 грн.) (Том 1 а.с. 144);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002531730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 743,55 грн. (за основним платежем - 594,84 грн. та штрафними санкціями - 148,71 грн.) (Том 1 а.с. 148);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 №Ф-0002541730, відповідно до якої позивачу виставлено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7302,40 грн. (Том 1 а.с. 147);
- рішення №0002551730 від 30.12.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3651,20 грн. (Том 1 а.с. 145);
- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.12.2014 №0002561730, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 123318,70 грн. (Том 1 а.с. 146).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002531730, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 198.2 статті 198 ПКУ визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити.
ОДПІ в Акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) встановлено порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податку не підтверджених податковими накладними, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, на суму 594,84 грн., в тому числі, за липень 2013 року на 258,61 грн. та за серпень 2013 року на 336,23 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2013 ТОВ «Київська Кондитерська Компанія», на виконання умов договору №К-Ф98 від 08.06.2008, здійснило поставку кондитерських виробів ФОП на загальну суму 1302,34 грн., в тому числі, ПДВ - 217,06 грн. На підтвердження вищезазначеної господарської операції судом досліджено наступні документи:
податкова накладна №23755 від 13.03.2013 на загальну суму 882,77 грн., в тому числі ПДВ - 147,13 грн. (Том 1 а.с. 95-96);
- товарно-транспортна накладна №К-000023621 від 13.03.2013 на загальну суму 882,77 грн., в тому числі ПДВ - 147,13 грн. (Том 1 а.с. 95);
- фіскальний чек №9121 від 13.03.2013 на загальну суму 882,77 грн., в тому числі ПДВ - 147,13 грн. (Том 1 а.с. 95);
- податкова накладна №23757 від 13.03.2013 на загальну суму 419,57 грн., в тому числі ПДВ - 69,93 грн. (Том 1 а.с. 97);
- товарно-транспортна накладна №К-000023623 від 13.03.2013 на загальну суму 419,57 грн., в тому числі ПДВ - 69,93 грн. (Том 1 а.с. 96);
- фіскальний чек №9120 від 13.03.2013 на загальну суму 419,57 грн., в тому числі ПДВ - 69,93 грн. (Том 1 а.с. 96)
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2013 ТОВ «Дітрейд», на виконання умов договору №К/1361 від 26.07.2013, здійснило поставку напоїв ФОП на загальну суму 1551,60 грн.,в тому числі, ПДВ - 258,60 грн. На підтвердження вищезазначеної господарської операції судом досліджено наступні документи:
- податкова накладна №3492/001 від 27.07.2013 на загальну суму 1551,60 грн., в тому числі ПДВ - 258,60 грн. (Том 1 а.с. 99);
- товарно-транспортна накладна №07272294 від 27.07.2013 на загальну суму 1551,60 грн., в тому числі ПДВ - 258,60 грн. (Том 1 а.с. 98);
- фіскальний чек №4109 від 05.09.2013 на загальну суму 1551,60 грн., в тому числі ПДВ - 258,60 грн. (Том 1 а.с. 98).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2013 ТОВ «Експансія», на виконання умов договору від 07.08.2013, здійснило поставку товарів харчування ФОП на загальну суму 2017,35 грн., в тому числі ПДВ - 336,23 грн.
- податкова накладна №2372 від 07.08.2013 на загальну суму 2017,35 грн., в тому числі ПДВ - 336,23 грн. (Том 1 а.с. 100-101);
- видаткова накладна №15529228 від 07.08.2013 на загальну суму 2017,35 грн., в тому числі ПДВ - 336,23 грн. (Том 1 а.с. 100);
- фіскальний чек №105/751/34 на загальну суму 2017,35 грн., в тому числі ПДВ - 336,23 грн. (Том 1 а.с. 99).
Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку, що підприємством було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаних товарів по взаємовідносинам з ТОВ «Київська Кондитерська Компанія» за березень 2013 року, ТОВ «Дітрейд» за липень 2013 року та ТОВ «Експансія» за серпень 2013 року
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002531730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 743,55 грн. (за основним платежем - 594,84 грн. та штрафними санкціями - 148,71 грн.), є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» від 30.12.2014 №0002561730, суд зазначає наступне.
В Акті перевірки відповідачем зазначено, що ФОП порушив порядок проведення розрахунків, визначений у пунктах 1, 2, 9 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР) щодо своєчасного друкування та зберігання фіскальних Z-звітів, а саме:
Перший випадок: КОРО №1031001895/7р - не своєчасно роздруковано Z-звіт за 10.01.2012 - фіскальний звіт за 10.01.2012 №2049 роздруковано 11.01.2012 об 06-56 год. - дані щодо продажу товарів 10.01.2012 містяться в контрольній стрічі РРО;
Другий випадок: КОРО №1031001895/7р - не своєчасно роздруковано Z-звіт за 14.02.2012 - фіскальний звіт за 14.02.2012 №2077 роздруковано 15.08.2012 об 15-27 год. - дані щодо продажу товарів 14.02.2012 містяться в контрольній стрічі РРО;
Третій випадок: КОРО №1031001895/7р - не своєчасно роздруковано Z-звіт за 07.04.2012 - фіскальний звіт за 07.04.2012 №2128 роздруковано 08.04.2012 об 05-27 год. - дані щодо продажу товарів 07.04.2012 містяться в контрольній стрічі РРО;
Четвертий випадок: КОРО №1031002266/5р - не збережено Z-звіт за 30.03.2012 №1672;
П'ятий випадок: КОРО №1031002266/5р - не збережено Z-звіт за 12.06.2012 №1745;
Шостий випадок: КОРО №1031002266/5р - не збережено Z-звіт за 22.06.2012 №1756;
Сьомий випадок: КОРО №1031002266/5р - не збережено Z-звіт за 12.09.2012 №1837;
Восьмий випадок: КОРО №1031002266/5р - не своєчасно роздруковано Z-звіт за 15.03.2012 - фіскальний звіт за 15.03.2012 №1656 роздруковано 16.03.2012 об 08-20 год. - дані щодо продажу товарів 15.03.2012 містяться в контрольній стрічі РРО;
Дев'ятий випадок: КОРО №1031002266/5р - не своєчасно роздруковано Z-звіт за 13.08.2012 - фіскальний звіт за 13.08.2012 №1807 роздруковано 14.08.2012 об 08-11 год. - дані щодо продажу товарів 13.08.2012 містяться в контрольній стрічі РРО.
В кожному з наведених випадків контрольна стрічка РРО містить інформацію продажу товарів в ті дні коли не було роздруковано фіскальні звітні чеки РРО (Z-звіти).
Крім того, ОДПІ було встановлено 12 випадків незастосування РРО при проведенні розрахунків в готівковій формі протягом 2012 року та 8 аналогічних випадків протягом 2013 року.
Відповідно до Акта перевірки, сума фінансових санкцій за проведення розрахункових операцій без застосування РРО протягом 2012 року становить 89607,57 грн. та протягом 2013 року - 30566,93 грн.
До того, згідно Акта перевірки, ФОП протягом 2012-2013 років порушував режим попереднього програмування РРО.
У зв'язку з вищезазначеним, ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.12.2014 №0002561730, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 123318,70 грн.
Позивач проти порушень не заперечив, однак, зазначив, що відповідач застосував до нього фінансові санкції з порушенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГКУ), а тому, повідомлення-рішення форми «С» від 30.12.2014 №0002561730 є протиправним та підлягає скасуванню.
Абзац четвертий пункту 10 статті 177 ПКУ встановлює, що фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно зі статтею 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Стаття 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема:
- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
вчинене вперше - 1 гривня;
вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання;
- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Положеннями статті 109 ПКУ встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 110.1 статті 110 ПКУ закріплено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно зі статтею 111 ПКУ, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до пункту 112.1 статті 112 ПКУ, притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Положеннями статті 113 ПКУ встановлено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Згідно з пунктом 114.1 статі 114, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Абзацом першим пункту 102.1 статті102. ПКУ встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вчинив порушення положень, закріплених у пунктах 1, 2, 9 та 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, у період з 01.01.2012 по 30.10.2013.
Суд зазначає, що твердження ФОП щодо того, що відповідач застосував до нього фінансові санкції з порушенням строків, встановлених в статті 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, є безпідставними, оскільки, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.2011, статтю 250 ГПУ доповнено частиною 2, відповідно до положень якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.12.2014 №0002561730, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 123318,70 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002521730, суд зазначає наступне.
У зв'язку з порушенням підпунктів 3.3., 3.4., 3.5., 3.6, 3.10 пункту 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720 (далі - Порядок) ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002521730 щодо ФОП, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 510,00 грн. (за основним платежем - 0,00 грн. та за штрафними санкціями - 510,00 грн.)
ФОП заперечив щодо порушення вищезазначених положень Порядку та на підтвердження того, що належно здійснював ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга обліку доходів і витрат), надав суду Книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та податкові накладні (Том 1 а.с. 27-55; Том 2 а.с. 5-80).
Згідно з пунктом першим Порядку, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Пунктом 3 Порядку встановлено вимоги ведення Книги, зокрема:
- п. 3.3. - у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи;
- п. 3.4. - до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи;
- п. 3.5. - у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей;
- 3.6. - у графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу;
- 3.10. - графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу.
Відповідно до абзацу першого підпункту «а» пункту 176.1. статті ПКУ, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Суд, дослідивши Книгу обліку доходів і витрат, встановив, що позивач при її веденні допустив порушення положень Порядку, зокрема, при заповненні графи 6 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ФОП жодного разу не відобразив фактично отриману суму доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за квартали вказаного періоду.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002521730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 510,00 грн. (за основним платежем - 0,00 грн. та за штрафними санкціями - 510,00 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002511730, суд зазначає наступне.
Так, Актом перевірки встановлено, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ФОП завищено валові витрати на суму 90040,74 грн., чим порушено вимоги п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині включення до складу валових витрат, витрат на придбання продуктів харчування на суму 90040,74 грн., що не підтверджені фактом їх подальшої реалізації в господарській діяльності, а саме відсутні факти реалізації даних продуктів харчування в Книгах обліку розрахункових операцій та Книзі обліку доходів і витрат.
Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу (чистого доходу), відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми оподаткованого доходу (чистого доходу), визначеними в ході перевірки, встановлено заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 90040,74 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в 2013 році на суму 13506,10 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 2.2.2 п. 2.2 розділу 2 Акта перевірки, чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).
До того, перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу (чистого доходу), відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми оподаткованого доходу (чистого доходу), визначеними в ході перевірки встановлено заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 13506,10 грн. без ПДВ, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 2.2.2, п. 2.2.3 п. 2.2 розділу 2 Акта перевірки, чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).
На підставі вищезазначеного ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002511730 щодо ФОП, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 16882,63 грн. (за основним платежем - 13506,10 грн. та за штрафними санкціями - 3376,53 грн.).
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 ПКУ, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами статті 16 ПКУ, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5. цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пункту 135.2 статті 135 ПКУ, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 статті 138 ПКУ закріплюється, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПКУ, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до абзацу восьмого розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів (далі - Положення), найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.
Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Приписами пункту 3.2 розділу 3 Положення, закріплено перелік обов'язкових реквізитів, що повинен містити касовий чек, одним серед яких є найменування товару (послуги).
Державною податковою адміністрацією України надано рекомендації у вигляді листа №5364/7/23-3117 від 09.04.1999 «Про програмування кількості, найменування та ціни товару» (далі - Лист) з метою належного виконання вимог Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в редакції, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.1998 №660 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.03.99 за №131/3424 щодо інформації, яку повинен містити касовий чек. Зокрема, для забезпечення виконання вимог щодо окремого обліку проданих товарів кожного найменування слід програмувати назву товару зі скороченнями, але таким чином, щоб ця скорочена назва відображала тип товару та відрізнялась від запрограмованої назви іншого товару.
Крім того, при значній кількості товарів, що перевищує кількість товарів, які програмуються в ЕККА, дозволяється програмувати в одній товарній позиції декілька товарів одного типу з різними назвами, що реалізуються за однією ціною.
З матеріалів справи випливає, що ФОП за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 придбала у контрагентів товарів (продуктів харчування) на загальну суму 90040,74 грн., що підтверджується податковими накладними (Том 2 а.с. 5-80).
З довідки ФОП №б/н від б/д та Z-звітів по товарам за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, судом встановлено, що при програмуванні вищезазначених товарів у РРО за №1031002266 ФОП в одній товарній позиції запрограмувала декілька товарів різного типу, що реалізувались за різними цінами, зокрема, під товарною позицією 1 було запрограмоване найменування «Різне», до якого відносились декілька товарів різного типу, а саме: кетчуп, чіпси, майонез, шоколад, печиво, цукерки, кава, чай, рибні та м'ясні консерви, сіль, борошно, цукор, молоко, олія, вершкове масло, йогурти, різні приправи та інше (Том 2 а.с. 4, 81-86, 88-92, 94-103, 105-118, 120-130, 132-136, 138).
Вищенаведена обставина унеможливлює встановити факт реалізації продукції, придбаної ФОП за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 90040,74 грн., відповідно до податкових накладних (Том 2 а.с. 5-80), у зв'язку з тим, що неможливо ідентифікувати те, які саме товари та за якою ціною були реалізовані ФОП під час здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002511730.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 №Ф-0002541730 та рішення №0002551730 від 30.12.2014, суд зазначає наступне.
ОДПІ в ході перевірки встановлено заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 90040,74 грн., в тому числі за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 21182,23 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 7302,40 грн., чим порушено п. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями).
На підставі такого висновку, ОДПІ винесені вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 №Ф-0002541730, відповідно до якої позивачу виставлено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7302,40 грн. та рішення №0002551730 від 30.12.2014 про застосування штрафних санкцій за не своєчасне нарахування платником єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3651,20 грн.
Враховуючи те, що судом встановлено правомірність висновків ОДПІ щодо заниження ФОП чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на суму 90040,74 грн., в тому числі за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 21182,23 грн., та винесеного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002511730, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 16882,63 грн. (за основним платежем - 13506,10 грн. та за штрафними санкціями - 3376,53 грн.), суд вважає, що прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 №Ф-0002541730, відповідно до якої позивачу виставлено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7302,40 грн., та рішення №0002551730 від 30.12.2014 про застосування штрафних санкцій за не своєчасне нарахування платником єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3651,20 грн., також є правомірними.
А тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2014 №0002531730.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2728,51 грн. (дві тисячі сімсот двадцять вісім грн. 51 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Басай О.В.