10 червня 2015 року 810/1606/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкової вимоги, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати податкову вимогу від 02.04.2015 № 444-23; визнати протиправними дії щодо визначення та обліку податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та пені у сумі 1 203 061 грн. 16 коп. і щодо винесення податкової вимоги від 02.04.2015 №444-23; зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві суму наявної переплати з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 994 035 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за вересень-листопад 2014 року та в розмірі 81 628 грн. 20 коп. в рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2014 року, за якими сформовано та обліковується податковий борг Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про наявність у підприємства податкового боргу є необґрунтованими. Як то зазначено позивачем, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік сума переплати з податку на прибуток становить 3061567,00 грн., водночас сума щомісячних авансових внесків на 2014 рік, починаючи з березня 2014 року, становить 331345,00 грн., тобто переплати податку на прибуток достатньо на зарахування сплати авансових внесків з податку на прибуток. Отже, на думку представника позивача вимога Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.04.2015 №444-23, згідно якої сума податкового боргу становить 1203061,16 грн. у зв'язку з несплатою самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань зі сплати авансових внесків за період з вересня по грудень 2014 року, є протиправною та підлягає скасуванню. Також, позивачем зазначено, що при формуванні податкового боргу відповідачем не враховано висновки наведені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, якою, зокрема, визнано протиправними дії Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з визначення та обліку податкового боргу ДП "Кюне і Нагель" з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року. Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що за ДП "Кюне і Нагель" обліковується заборгованість по сплаті авансованих внесків з податку на прибуток за вересень-листопад, частково за грудень 2014 року та пені, загалом - 1203061,16 грн. За позицією контролюючого органу, яка ґрунтується на листі Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014, сума не врахованого у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму податку у звітному періоді згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, а акумулюються у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.
У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадження, з огляду на що, ухвалою суду від 21.05.2015 розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
Окрім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області вчиняти дії щодо погашення податкового боргу Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель", визначений у податковій вимозі від 02.04.2015 №444-23, в тому числі щодо стягнення коштів та продажу майна, що перебуває в податковій заставі до набрання законної сили рішенням у справі №810/1606/15.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як то випливає з наявних матеріалів справи, у березні 2014 року позивач подав до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток з додатками, в якій у рядку 11 "податок на прибуток від видів діяльності, що не підлягає оподаткуванню" зобов'язання ДП "Кюне і Нагель", нараховані за результатами 2013 року становлять 4040046,00 грн.
Разом з тим, в продовж 2013 року позивачем до бюджету було сплачено 7101613,00 грн. (рядок 13 вищезазначеної декларації).
Переплата ДП "Кюне і Нагель" з податку на прибуток складає 3061567,00 грн. (рядок 14 вищезазначеної декларації).
Водночас сума щомісячних авансових внесків на 2014 рік, починаючи з березня 2014 року, становить 331345,00 грн. (рядок 23 вищезазначеної декларації).
У ході судового розгляду справи встановлено, що під час проведення камеральної перевірки декларації з податку на прибуток за 2013 рік порушень вимог чинного законодавства не виявлено.
Між тим, згідно листа Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 31.07.2014 № 2843/10/20-0 (том 1, а.с. 116), переплата з податку на прибуток у сумі 3061567,00 грн. відображено в КОР платника за КБК 11023300 "Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" у сумі 1661455,00 грн. та за КБК 1102030 "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" у сумі 1400112,00 грн.
Заявами №152 від 27.02.2014 та №603 від 06.08.2014 позивач звернувся до податкового органу щодо повернення сум надміру сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення (сплату) щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за період березень-листопад 2014 року (всього 9 місяців).
На виконання заяви ДП "Кюне і Нагель" №152 від 27.02.2014 контролюючим органом було здійснено перерахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток за березень-липень 2014 року та частково за серпень 2014 року. Тобто, у погашення щомісячних авансових внесків Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було враховано 1661455,00 грн. наявної у позивача переплати, оскільки, на думку суб'єкта владних повноважень, решта суми переплати, не може бути врахована у погашення щомісячних авансових внесків з огляду на існування певного "алгоритму" перевірки в автоматизованому режимі порядку зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суми авансового внеску при виплаті дивідендів.
В результаті не зарахування наявної переплати в рахунок щомісячного авансового внеску за серпень 2014 року в повному обсязі, у суб'єкта господарювання, станом на вересень 2014 року, виник податковий борг в розмірі 324448,80 грн.
На підставі викладеного Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області була сформована та направлена ДП "Кюне і Нагель" податкова вимога №2781-25 від 04.09.2014, відповідно до якої у позивача сума податкового боргу станом на 03.09.2014 становить 324448,80 грн.
Позивач не погодився із даною вимогою та оскаржив її у судовому порядку. За результатами судового розгляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 по справі №810/5496/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з визначення та обліку податкового боргу ДП "Кюне і Нагель" з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року. Зобов'язано Ірпінську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зарахувати ДП "Кюне і Нагель" суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 324448,80 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг ДП "Кюне і Нагель". Скасовано податкову вимогу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2781-25 від 04.09.2014. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд звертає увагу, що вищевказані обставини справи не заперечуються сторонами та були встановлені у ході судового розгляду справи №810/5496/14.
У подальшому під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачем на виконання вищевказаних судових рішень зараховано суму переплати податку на прибуток у розмірі 324448,80 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, що підтверджується листом відповідача від 27.04.2115 №2733/10/15-3 та не заперечується позивачем.
Між тим, 10.12.2014 позивач вкотре звернувся до відповідача з листом №908/КН (том 1, а.с.40) про повернення суми надмірно сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємств. Згідно вказаного листа підприємство зауважує, що після зарахування вказаної у попередніх заявах переплати з податку на прибуток у сумі 2982105,00 грн. за 9 місяців 2014 року (з березня по листопад 2014 року) у підприємства залишається переплата у розмірі 81628,20 грн., з урахуванням наявної переплати на кінець 2013 року у розмірі 2166,20 грн. (згідно облікової картки платника), а саме: 3061567,00-2982105,00+2166,20. З огляду на що підприємство вважає, свої зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток виконаними, у тому числі за грудень 2014 року на суму 81628,20 грн., решта суми - 249716,80 грн. (залишок авансових внесків за грудень 2014 року) зобов'язується сплатити грошовими коштами. Так, згідно платіжного доручення №3906 від 16.12.2014 позивачем сплачено до бюджету 249717,00 грн., призначення платежу - авансовий внесок з податку на прибуток за грудень 2014 року.
Водночас, судом встановлено, що згідно облікових даних, станом на квітень 2015 року, у позивача утворилася заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 1203061,16 грн.
Як то випливає з наявних матеріалів справи, зокрема, листів відповідача, розрахунків та облікових карток, дана сума заборгованості складається з:
331345,00 грн. - авансові внески з податку на прибуток на вересень 2014 року;
331345,00 грн. - авансові внески з податку на прибуток на жовтень 2014 року;
331345,00 грн. - авансові внески з податку на прибуток на листопад 2014 року;
110292,00 грн. - частина авансового внеску з податку на прибуток на грудень 2014 року;
98734,15 - пеня нарахована за несвоєчасну сплату авансових внесків.
У зв'язку з наявністю в позивача податкового боргу, відповідачем була сформована та направлена ДП "Кюне і Нагель" податкова вимога №444-23 від 02.04.2015, відповідно до якої сума податкового боргу становить 1203061,16 грн.
В той же час, позивач вважає податкову вимогу №444-23 від 02.04.2015 такою, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому, оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Так, суд звертає увагу, що в обґрунтування протиправності винесення оскаржуваної вимоги позивач посилається, зокрема, на ту обставину, що у позивача відсутній податковий борг, оскільки він вже був скасований згідно судового рішення по справі №810/5496/14, яким визнано протиправною податкову вимогу відповідача №2781-25 від 04.09.2014, якою визначено наявність боргу у розмірі 324448,80 грн. за несплату авансових внесків по податку на прибуток за серпень 2014 року.
Проте, суд не погоджується із даним твердженням, оскільки предметом даного спору є рішення податкового органу щодо визначення податкового боргу сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств та пені у розмірі 1203061,16 грн., що виникла у період з вересня по грудень 2014 року.
Між тим, суд зауважує, що під час розгляду судової справи №810/5496/14 судами досліджувалися обставини щодо наявності у позивача переплати з податку на прибуток визначеної у декларації з податку на прибуток за 2013 рік, правильність відображення показників у даній декларації та підстави зарахування авансових внесків у 2014 року. Відтак, в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як то встановлено судом, спірні відносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення норм законодавства щодо порядку сплати та обліку авансових платежів з податку на прибуток, при цьому фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.
Відтак, спірним питанням даної справи є саме застосування норм Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування та сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток та авансових внесків при виплаті дивідендів.
З огляду на зазначене суд звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2013 рік податкове зобов'язання зі вказаного податку (рядок 11 декларації) складає 4040046,00 грн. Сума авансових внесків з податку на прибуток та інших податків, які зараховуються в рахунок зменшення нарахованої суми податку за 2013 рік (рядок 13 декларації) становить 7101613,00 грн. Таким чином, за результатами 2013 року сума переплати з податку на прибуток становить 3061567,00 грн. (том 1, а.с. 26-28).
Поняття "надміру сплачені грошові зобов'язання" наведено у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань вказані у статті 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За приписами пунктів 43.3, 43.4 статті Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Як зазначалось вище, позивач подав відповідачеві заяви про повернення надміру сплаченого податку шляхом зарахування в рахунок щомісячних авансових внесків. Отже, позивач виконав всі вимоги, необхідні для повернення переплати.
Водночас, згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Як то випливає з обставин справи та не заперечується сторонами, у позивача за результатами 2013 року сформувалась переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 3061567 грн.
Суд зауважує, що зазначена вище переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 061 567 грн. є достатньою для погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за вказаний період: 2 982 105 грн. (331 345 грн. (є розміром щомісячного авансового внеску, визначеного у рядку 23 декларації) х 9 (кількість місяців з березня по листопад 2014 року, за які позивач просив погашення податкового боргу) та частково за грудень 2014 року.
Станом на час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток за березень-липень 2014 року та частково за серпень 2014 року у розмірі 1661455,00 грн., а також за серпень 2014 року у розмірі 324448,80 грн., загалом - 1985903,80 грн. Залишок невикористаної переплати становить 1075663,80 грн.
Окрім того позивачем, згідно платіжного доручення №3906 від 16.12.2014, сплачено до бюджету 249717,00 грн. - авансовий внесок з податку на прибуток за грудень 2014 року.
Тобто, наявної у позивача переплати у розмірі 1075663,80 грн. достатньо для зарахування її в рахунок щомісячних авансових внесків позивача за період вересня по листопад 2014 року (331 345 х 3 = 994035,00) та частково за грудень у розмірі 81628,00 грн.
Таким чином, за будь-яких умов, відповідач мав врахувати суми надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в рахунок щомісячних платежів за весь період, зазначений у заявах позивачем.
В той же час, відповідач не застосував пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, чим фактично позбавив позивача можливості повернути свою переплату.
Водночас, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Отже, сума 1400112,00 грн. авансових внесків, сплачених позивачем при виплаті дивідендів, враховуються у рахунок щомісячних авансових внесків за період частково серпень-листопад та частково грудень 2014 року відповідно до зазначених норм.
Згідно підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Згідно підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).
Аналізуючи наведені вище вимоги Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпункту 153.3.5, він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.
Як то зазначено представником відповідача, алгоритм формування значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 №3194/7/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності за податку на прибуток за 2013 рік", здійснювався на рівні Міністерства доходів і зборів України в автоматичному режимі та заносився до картки особового рахунку платника, зокрема до рядка 13.5.1 Додатка ЗП.
Однак, посилання податкового органу на лист Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014, як на підставу виключення суми авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 1400112,00 грн., є необґрунтованим.
По перше, вищевказаний лист не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України, у той час, як суд при вирішенні справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, має керуватись принципом законності, який означає, що рішення суду має ґрунтуватись лише на вимогах Конституції, законів України, міжнародних договорах та нормативно-правових актах.
По друге, згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014, з метою дотримання вимог підпункту 153.3.4 Податкового кодексу України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів, розрахунок суми такого внеску буде перевірятись в автоматичному режимі з урахуванням наступного: у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).
Проте, позивачем подано декларацію за 2013 року за формою затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства".
У свою чергу, листом Міністерства доходів і зборів України від 18.01.2014 №1097/7/99-99-19-03-01-16 "Про податкову звітність з податку на прибуток" роз'яснено, що показники податкових декларацій за наказом Міністерства доходів і зборів України №872 в повній мірі приведено у відповідність до внесених у Податковий кодекс України змін та доповнень. Зокрема, податкова декларація підприємств містить чіткий розрахунок авансових внесків з податку на прибуток як для 2014 року, так і майбутніх звітних (податкових) років.
Відповідно до абзацу 2 пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України. до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулось їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Тобто, позивач на виконання вимог Податкового кодексу України та рекомендацій Міністерства доходів і зборів України щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за новою формою, так і вчинив, подавши декларацію за 2013 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України №872, яка на момент подання декларації набула чинності, задля "запобігання виникнення непорозумінь між контролюючими органами та платниками податків".
Податковий орган, керуючись листом Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014, привів у відповідність програмне забезпечення так, як він це мав робити виключно у разі подання позивачем декларації за 2013 рік за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України №1213, а не затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України №872 (як у позивача).
На думку суду, вищевикладені положення Податкового кодексу України містять чіткий алгоритм обліку сум авансових внесків, сплачених у зв'язку з нарахуванням дивідендів у звітному періоді.
Так, платник податків, яким у даному випадку є позивач, обчисливши суму нарахованого податку на прибуток за звітний період, повинен зменшити його на суму сплачених авансових внесків у зв'язку з нарахуванням дивідендів.
В разі, якщо платник податків отримує від'ємне значення, тобто сума авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів перевищує суму нарахованого податку на прибуток (значення рядка 11 декларації), таку різницю платник має право перенести на зменшення податкових зобов'язань у наступних звітних періодах.
Згідно форми декларації, сума авансу при виплаті дивідендів, на яку зменшується нарахований за результатами року податок відображається у рядку 13.5.1 додатку ЗП декларації, а сума перевищення, яка переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів - у рядку 13.5.2 додатку ЗП декларації.
Саме таким чином і діяв позивач, зазначивши суму авансів, сплачених при виплаті дивідендів (1 400 112 грн.) у рядку 13.5.1 декларації, в результаті чого ця сума зменшила податкові зобов'язання позивача, нараховані за результатами 2013 року у рядку 11 декларації (4 040 046 грн.).
Разом з тим, декларація за 2013 рік пройшла камеральну перевірку і жодних порушень виявлено не було.
Відтак, за наявності факту переплати податку на прибуток внаслідок сплати позивачем авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та з урахуванням заяв позивача про повернення суми надмірно сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємств, висновки відповідача про наявність заборгованості зі сплати авансових платежів по податку на прибуток за вересень та частково грудень 2014 року у розмірі 1104327,01 грн. та як наслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату таких авансових внесків у розмірі 98734,15 грн., що призвело до винесення оскаржуваної вимоги, є безпідставними.
Суд звертає увагу, що одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України). При цьому, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України).
Аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом: скасування податкової вимоги №444-23 від 02.04.2015, відповідно до якої сума податкового боргу становить 1203061,16 грн.; визнання протиправними дій відповідача з визначення та обліку податкового боргу позивача з авансових внесків з податку на прибуток та пені у розмірі 1203061,16 грн.; зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 994035,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за вересень-листопад 2014 року та у розмірі 81628,20 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг дочірнього підприємства "Кюне і Нагель".
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з винесення податкової вимоги №444-23 від 02.04.2015, суд зазначає наступне.
Необхідно зазначити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання податкової вимоги є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної податкової служби.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області з винесення оскаржуваної податкової вимоги, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали за наслідками розгляду адміністративної справи з приводу умисного невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.001.2015 №810/5496/14, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Необхідно зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, щодо яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Тобто, окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню.
Так, як випливає з матеріалів справи, відповідачем на виконання вищевказаного судового рішення зараховано суму переплати податку на прибуток у розмірі 324448,80 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, що підтверджується листом відповідача від 27.04.2115 №2733/10/15-3, додатковими поясненнями самого позивача по справі датованими 20.05.2015 та обліковими картками позивача, наявними у матеріалах справи.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, суд не вважає за доцільне постановлення окремої ухвали щодо відповідача за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до частини дрегої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх дій та рішень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674, за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн. за майновими вимогами та 73,08 грн. за немайновими вимогами.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 560,28 грн. (487,20 грн. + 73,08 грн.).
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Тому, згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір в розмірі 487,20 грн. - за майновий характер адміністративного позову, та 48,72 грн. - за немайновий характер адміністративного позову, присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.04.2015 №444-23, за якою Дочірньому підприємству "Кюне і Нагель" визначено податковий борг за платежем "авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств та пеня" у розмірі 1203061,16 грн.
Визнати протиправними дій Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області з визначення та обліку податкового боргу позивача з авансових внесків з податку на прибуток та пені у розмірі 1203061,16 грн.
Зобов'язати Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зарахувати Дочірньому підприємству "Кюне і Нагель" (код ЄДРПОУ 24596990) суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 994035,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за вересень-листопад 2014 року та у розмірі 81628,20 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг дочірнього підприємства "Кюне і Нагель".
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (код ЄДРПОУ 24596990) сплачений судовий збір у розмірі 535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять грн. 92 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Басай О.В.