донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2015 справа №908/2940/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.
При секретарі судового засідання Лебеденко В.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
від ВДВС: не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління», м. Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. у справі №908/2940/13
(суддя Ярешко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління», м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 330113,82 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби в якій просив визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, які виявилися у відмові відкриття виконавчого провадження та зобов'язати Ленінський ВДВС Запорізького МУЮ відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені чинним законодавством дії для повного виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015 р. у справі №908/2940/13 відмовлено в задоволенні вищезазначеної скарги.
Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар'єроуправління», м. Запоріжжя, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, а саме п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що висновок суду щодо розгляду справи по суті зроблений вірний, але мотивувальна частина ухвали не підкріплена належними доказами, суд, як доведений факт до уваги взяв припущення, а суттєві обставини справи були залишені без належної оцінки. Крім того, вважає, що відкриття виконавчого провадження унеможливлювалось пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, а не відсутністю заходів примусового виконання у виконавчому документі, керуючись п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала суду від 25.09.2013року відповідає усім вимогам виконавчого документу, встановленим Законом України»Про виконавче провадження», а тому дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції є неправомірними.
Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 25.05.2015р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
25.09.2013 р. господарським судом Запорізької області прийнято ухвалу про затвердження мирової угоди та припинено провадження по справі №908/2940/13. В резолютивній частині зазначеної ухвали зазначено, що вона є виконавчим документом та може бути пред»явлена до виконання протягом року з наступного дня після набрання цим судовим рішенням законної сили.
У зв'язку із невиконанням боржником умов мирової угоди, 08.12.2014 р. стягувач звернувся до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеної ухвали суду про затвердження мирової угоди .
Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ від 12.12.2014р. заявнику було відмовлено у прийняття до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Оіл Плюс", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби в якій просив визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, які виявилися у відмові відкриття виконавчого провадження та зобов'язати Ленінський ВДВС Запорізького МУЮ відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені чинним законодавством дії для повного виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
За приписами процесуального законодавства мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті.
Відповідно до п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.
Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документу. У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У пункті 7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 12.10.2012р № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
При цьому колегія суддів зазначає, що мирова угода не наділена статусом та юридичною силою судового рішення. Відрізняючись від звичайного правочину за формою та процедурою укладання, мирова угода за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, в тому числі й зобов'язання за положеннями статті 509 Цивільного кодексу України. (Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 12/184 (10/293/21) від 03.10.2006 року, № 13/210/10 від 04.07.2011 року).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в ухвалі господарського суду Запорізької області по праві №908/2940/13 від 25.09.2013, якою було затверджено мирову угоду між сторонами, відсутні заходи примусового виконання. Таким чином, зазначена ухвала не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, відтак і відмовив заявнику у вимогах про визнання дій Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, які виявилися у відмові відкриття виконавчого провадження (відмові в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі ухвали господарського суду Запорізької області про припинення провадження у справі (затвердження мирової угоди сторін) по справі №908/2940/13 від 25.09.2013року, неправомірними, а також зобов'язання Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції прийняти ухвалу господарського суду Запорізької області про припинення провадження у справі (затвердження мирової угоди сторін» по справі №908/2940/13 від 25.09.2013року, як виконавчий документ, відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені чинним законодавством дії для повного виконання рішення суду.
Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що вимоги апелянта викладені в апеляційній скарзі щодо зміни мотивів винесення ухвали з посиланням на законодавство, а саме п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» задоволенню не підлягають, оскільки заявник при поданні первісної скарги на дії органу Державної виконавчої служби, самостійно визначив вимоги щодо визнання дій Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ, які виявилися у відмові відкриття виконавчого провадження неправомірними та зобов'язання Ленінський відділ ДВС Запорізького МУЮ прийняти ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.09.2013року, як виконавчий документ, відкрити виконавче провадження та здійснити всі передбачені чинним законодавством дії для повного виконання рішення суду. Тобто в основу вимог заявника покладена постанова ВДВС від 12.12.2014року, яка в свою чергу прийнята на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання апелянта на постанову Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не приймаються апеляційним судом, оскільки зазначені роз'яснення передбачають звернення сторони з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. У даному випадку апелянт звернувся із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Запорізьке кар»єроуправління» задоволенню не підлягають, а ухвала господарського суду Запорізької області від 10.02.2015року у справі №908/2940/13 ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.
Результати апеляційного провадження у справі №908/2940/13 оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України усі судові витрати відносяться на апелянта.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р у справі №908/2940/13, залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар»єроуправління», м.Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.В. Будко
Судді: А.М. М'ясищев
Е.В. Сгара
Надруковано у 5 прим.:
1- до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - ВДВС;
1 - ДАГС.