04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" червня 2015 р. Справа№ 910/4452/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Рябухи В.І.
Ропій Л.М.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Захарченко А. О. - представник за довіреністю № 10/06-15 від 10.06.2015
від відповідача: Кравчик С. М. - представник за довіреніст. № 91/2014/12/26-10 від 26.12.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015
у справі №910/4452/15-г (суддя Сівакова В. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про зобов'язання здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію по договору № 230466 від 01.01.2010
Позов заявлено про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 230466 від 01.01.2010 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 48 623,31 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015, повний текст якого складений 09.04.2015, у справі №910/4452/15-г позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що:
- відповідач при нарахуванні вартості послуг, наданих у період з січня 2010 року по квітень 2010 року, керувався тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1333 від 30.11.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
- відповідач при нарахуванні вартості послуг, наданих у період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року - тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 392 від 31.05.2010 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
- розпорядженням № 392 від 31.05.2010 визнано таким, що втратило чинність з 01.07.2010, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1333 від 30.11.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»;
- постановою Шевченківського районного суму м. Києва від 10.12.2010, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014, визнано незаконними та не чинними з моменту прийняття розпорядження № 1333 від 30.11.2009 та № 392 від 31.05.2010.
З огляду на вказані обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції України та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а відтак, відповідач має перерахувати вартість поставленої протягом спірного періоду теплової енергії.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/4452/15-г та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах позивача відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивач самостійно обрав собі тариф на теплопостачання, який, на його думку, є законним, а тому позивачем безпідставно здійснено перерахунок за тарифом по розпорядженню КМДА № 1245 від 20.06.2002 (вказане розпорядження позивачем обрано як останнє з тих, які пройшли реєстрацію в органах юстиції - примітка суду), в той час як, на думку відповідача, перерахувати нарахування за спірний період, виходячи з тарифів, встановлених розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, неможливо з причин їх нерентабельності.
Крім того, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що розпорядження КМДА від 20.06.2002 № 1245 було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578, яке зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778.
Ухвалою від 29.04.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
01.01.2010 Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», правонаступником якої є відповідач, як постачальник та позивач як абонент уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230466 (далі Договір) (а.с. 14-15), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а позивач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначеними в додатку 1.
Згідно з п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору (а.с. 17), в якому сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.
Як слідує з матеріалів справи, в період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на умовах Договору відповідач постачав позивачу теплову енергію, що сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карток за спірний період (а.с.37-48). Сторонами також не заперечуються й обсяги теплової енергії поставленої за Договором у спірний період.
Згідно з п. 1 додатку 2 до Договору (а.с. 18) розрахунки з позивачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими відповідачу Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1333 від 30.11.2009 за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.), що з ПДВ становить 113,20 грн.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», в редакції, яка діяла станом на дату укладення Договору, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, як Договором, так і чинним на дату спірних правовідносин законодавством встановлено, що теплова енергія має постачатися за тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
З огляду на те, що Розпорядження КМДА № 1333 від 30.11.2009 втратило чинність з 01.07.2010 згідно з розпорядженням КМДА від 31.05.2010 № 392, відповідач при розрахунку вартості теплової енергії поставленої за період з січня 2010 року по квітень 2010 року використовує тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 №1333, а за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року - від 31.05.2010 №392.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач, розраховуючи плату за поставлену протягом спірного періоду теплову енергію фактично застосовував нечинні тарифи та безпідставно збільшив нарахування за Договором за вказаний період на суму 48 632,31 грн.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що вартість теплової енергії має визначатися згідно з тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 з огляду на те, що це розпорядження було останнє з тих, які пройшли реєстрацію в органах юстиції.
Суд першої інстанції погодився з правовою позицією позивача та задовольнив позов у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014, у справі № 2а-1888/10 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, треті особи: АЕК «Київенерго», ВАТ «АК «Київводоканал», ЗАТ «Екостандарт», Національна комісія регулювання електроенергетики України, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття, серед іншого, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження КМДА № 1333 від 30.11.2009 та № 392 від 31.05.2010.
Також, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11 (провадження № 2-а/761/4/2014) за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Житлово-будівельний кооператив «Теремки-2», Житлово-будівельний кооператив «Ремонтник», Приватне підприємство «Компанія ФАХ», ОСББ «Сердолік», ОСБББ «Науковець», ЖБК «Буревісник-3 про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, у справі № 2а-118/11(2а/761/4/14), серед іншого, визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття вищезгадані розпорядження КМДА № 1333 від 30.11.2009 та № 392 від 31.05.2010.
Зі змісту вказаних судових рішень слідує, що підставою для визнання незаконними та не чинними з моменту прийняття вказаних розпоряджень стало те, що їх не було подано на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано ними, а отже, вказані розпорядження не набрали законної сили у встановленому законом порядку.
Правову позицію, згідно з якою розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які не пройшли державної реєстрації в органах юстиції, не підлягають застосуванню, висловив Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 і підтвердив її у своїй Постанові від 02.12.2014 у справі № 21-470а14.
Згідно зі ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо того, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і нечинними з моменту їх прийняття, а нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
Проте, розпорядження КМДА від 20.06.2002 № 1245 втратило чинність згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 № 578, зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778, тобто, фактично, у період, за який позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, вказане розпорядження не діяло, а всі ті, які були прийняті пізніше, визнані нечинними з моменту їх прийняття.
За таких обставин, враховуючи відсутність протягом спірного періоду встановлених у законному порядку тарифів за спожиту теплоенергію, до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений сторонами у Додатку № 2 до Договору, а саме 113,20 грн. з ПДВ за 1 Гкал.
Враховуючи, що вартість теплової енергії, поставленої за період з січня 2010 року по квітень 2010 року, відповідач розрахував саме за вказаним тарифом, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за вказаний період задоволенню не підлягають.
Відповідно, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року позивачем спожито теплової енергії у кількості 286,25 Гкал, загальна вартість якої, виходячи з тарифу, погодженого сторонами у Додатку № 2 до Договору, а саме 113,20 грн. з ПДВ за 1 Гкал, становить 32 403,50 грн.
Проте, відповідач при розрахунку вартості вказаної енергії застосовував тарифи, затверджені Розпорядженням КМДА від 31.05.2010 №392, згідно з якими вартість 1 Гкал теплової енергії з ПДВ становить 150,56 грн. і визначив загальну вартість поставної протягом жовтня - грудня 2010 року теплової енергії в сумі 43 097,80 грн.
Отже, фактично, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року відповідачем безпідставно нараховано позивачу 10 694,30 грн. (43 097,80-32 403,50).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими і законними є вимоги позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 230466 від 01.01.2010 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 10 694,30 грн.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/4452/15-г підлягає зміні, задовольняються вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 230466 від 01.01.2010 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 10 694,30 грн., в решті вимог відмовляється
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторін порівну.
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/4452/15-г задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 02.04.2015 у справі № 910/4452/15-г змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/4452/15-г в редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація» (03141, м. Київ, вул. Огородня, 13, кв. 41, ідентифікаційний код 33234260) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230466 від 01.01.2010 на загальну суму 10 694 грн. 30 коп.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація» (03141, м. Київ, вул. Огородня, 13, кв. 41, ідентифікаційний код 33234260) витрати по сплаті судового збору в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація» (03141, м. Київ, вул. Огородня, 13, кв. 41, ідентифікаційний код 33234260) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 304 (триста чотири) грн. 50 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4452/15-г.
Повний текст постанови складено: 11.06.2015
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді В.І. Рябуха
Л.М. Ропій