04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" червня 2015 р. Справа№ 911/1368/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Верховця А.А.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора: Папазова Г.А. - довіреність б/н від 09.06.2015р.
від боржника: Сагірова А.Г. - довіреність № 06-84 від 08.06.2015р.
розпорядник майна боржника Шугалєєва І.Г.: не з'явилась
від Мінекономрозвитку: Гаврюшенко В.В. - довіреність б/н від 12.05.2015р.
від ГУ Юстиції у Київській області: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року
у справі № 911/1368/15 (суддя Лопатін А.В.)
за заявою Державного підприємства „Державний проектний інститут „Діпроверф"
до Державного підприємства „Український державний науково-
технічний центр антикризових технологій в промисловості"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", визнано ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" кредитором боржника з безспірними вимогами у розмірі 604 242,77 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року та відмовити ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" у задоволенні заяви про порушення справи про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В. апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.06.2015 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У відзивах на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Шугалєєва І.Г. просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року - без змін.
Представник Мінекономрозвитку в судовому засіданні 09.06.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року скасувати та відмовити ініціюючому кредитору у задоволенні заяви про порушення справи про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".
Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року - без змін.
Представник боржника з приводу апеляційної скарги Мінекономрозвитку поклався на розсуд суду.
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Шугалєєва І.Г. та представник ГУ Юстиції у Київській області в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляли.
09.06.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство „Державний проектний інститут „Діпроверф" звернулося до суду із заявою про банкрутство Державного підприємства „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" у порядку ст. ст. 16, 22, 25 Закону про банкрутство, оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість за договором на створення та передачу проектної документації (ПД) № 05-13 від 01.02.2013 року.
На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду із заявою про ініціювання процедури банкрутства ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" заявник подав копію рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 року у справі № 911/2054/13, копію наказу Господарського суду Київської області від 01.07.2013 року у справі № 911/2054/13, копію постанови ВДВС Вишгородського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2013 року, копію постанови ВДВС Вишгородського РУЮ від 13.08.2013 року, копію постанови ВДВС Вишгородського РУЮ про арешт коштів боржника від 09.10.2013 року, лист ВДВС Вишгородського РУЮ про хід виконавчого провадження, акт звірки взаєморозрахунків від 20.03.2015 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 року прийнято заяву про банкрутство Державного підприємства „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2015 року, серед іншого, порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", визнано ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" кредитором боржника з безспірними вимогами у розмірі 604 242,77 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г.
Вказана ухвала мотивована наявністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".
Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знайшла підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема:
- докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
- рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;
- відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;
- докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (ч. 6 Закону).
Згідно із частинами 1-3 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2013 року по справі № 911/2054/13 стягнуто з ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" на користь ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" 592 162,92 грн. боргу, 1 929,53 грн. пені, 9 900,00 грн. штрафу та 12 079,85 грн. судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення 01.07.2013 року господарським судом Київської області видано відповідний наказ, який заявником було пред'явлено до примусового виконання у встановленому законодавством України порядку до Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції.
Постановою Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції від 29.07.2013 року відкрито виконавче провадження по стягненню з ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" на користь ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" 592 162,92 грн. боргу, 1 929,53 грн. пені, 9 900,00 грн. штрафу та 12 079,85 грн. судового збору.
Враховуючи, що з моменту відкриття виконавчого провадження у вказаній вище справі протягом майже двадцяти місяців рішення господарського суду Київської області від 14.06.2013 року по справі № 911/2054/13 не було виконано, що підтверджується листом Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції від 27.03.2015 року № 3856, останній звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.
При цьому за весь час здійснення виконавчого провадження з боку боржника не було вчинено жодних дій, направлених на погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором у повному обсязі або до суми, яка не може бути підставою для ініціювання процедури банкрутства, про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств Акт звірки взаєморозрахунків, яким боржник підтвердив наявність у останнього заборгованості перед заявником у розмірі 616 072,30 грн. станом на 20.03.2015 року.
У відзиві на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, боржник погодився з наявністю у останнього, станом на дату подання до суду заяви про банкрутство, заборгованості перед заявником у розмірі 616 072,30 грн., з яких, 592 162,92 грн. основного боргу, 1 929,53 грн. пені, 9 900,00 грн. штрафу та 12 079,85 грн. судового збору.
Вимоги кредитора не забезпечені заставою.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 604 242,77 грн. (592 162,92 грн. основного боргу та 12 079,85 грн. судового збору, стягнутого з боржника рішенням суду у справі № 911/2054/13), тримісячний строк погашення яких минув (виконавче провадження порушено 29.07.2013 року, а з заявою про порушення справи про банкрутство заявник звернувся 25.03.2015 року), та вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 7 ст. 16 вказаного закону, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.
Підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника, перелічених у ч. 7 ст. 16 Закону, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності усіх підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та визнання грошових вимог ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" кредитором боржника у сумі 604 242,77 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство, питання введення розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна вирішується господарським судом в ухвалі підготовчого засідання.
Відповідно до ст. 114 Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі. У разі неотримання судом від нього такої заяви, розпорядник майна призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Вирішуючи питання про правомірність призначення арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г. розпорядником майна боржника, і відмови арбітражним керуючим Фесенку Є.М. та Бідній О.І. у призначенні на цю посаду, судом встановлено, що арбітражним керуючим Шугалєєвою І.Г., кандидатуру якої визначено автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, подано заяву про згоду на участь у даній справі, до того ж визначена кандидатура має п'ятий рівень кваліфікації, що є обов'язковим для призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство державних підприємств, а також відповідає вимогам ст. 114 Закону про банкрутство.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 96 Закону про банкрутство, у разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про порушення провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство-боржник є Міністерство промислової політики України, проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 року № 94 „Про реорганізацію Міністерства промислової політики" останнє реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
З огляду на викладене, місцевим судом правомірно залучено до участі у справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Так, звертаючись до апеляційної господарського суду з апеляційною скаргою, скаржник вказує на безпідставність порушення справи про банкрутство боржника у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів вжиття кредитором заходів щодо примусового стягнення вимог в порядку виконавчого провадження та або/неможливості стягнення зазначеної заборгованості, а також наявністю у боржника дебіторської заборгованості, коштів на рахунках, виробничих запасів та основних засобів, що дає можливість погасити заборгованість перед ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф".
Проте, вказані твердження скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: копією постанови ВДВС Вишгородського РУЮ від 29.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження у справі № 911/2054/13, копію постанови ВДВС Вишгородського РУЮ від 09.10.2013 року про арешт коштів боржника, листом ВДВС Вишгородського РУЮ про хід виконавчого провадження, актом звірки взаєморозрахунків від 20.03.2015 року, які судом першої інстанції досліджені та їм надана відповідна правова оцінка.
Слід також зазначити, що відповідно до визначення терміна „неплатоспроможність", що міститься в абзаці 9 ст. 1 Закону про банкрутство, для порушення справи про банкрутство не вимагається встановлення даних про перевищення розміру заборгованості боржника над вартістю його майнових активів. Недостатність активів над пасивом боржника є предметом дослідження суду при встановленні його неоплатності, що має місце при визнанні боржника банкрутом (ст. 205 Господарського кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року у справі № 911/77/14.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року у справі № 911/1368/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 року у справі № 911/1368/15 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Справу № 911/1368/15 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 11.06.2015 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
В.В. Шипко