ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2015№910/6714/15-г
За позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до третя особа1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкотехімпорт ЛТД"
провизнання недійсним договору відступлення права вимоги №В-05/14 від 15.04.2014
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Івасів Ю.Ю., Петровська-Караченцева Л.Г. - представ. за довір.;
від відповідача-1: Тарнавська О.В. - представник за дов.;
від відповідача-2: Биковський О.І. - представник за дов.;
від третьої особи: не з'явились.
У судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №В-05/14 від 15.04.2014р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі №910/6714/15-г, розгляд справи призначений на 20.04.2015.
17.04.2015 позивач подав заяву в якій зазначив, що при підготовці позовної заяви допустив технічну помилку в прохальній частині позову, тобто не вірно зазначив номер та дату договору, який просить визнати недійсним. Таким чином просить суд визнати недійсним з моменту укладення відступлення права вимоги №В-05/14 від 15.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку".
У судовому засіданні 20.04.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 06.05.2015.
У судовому засіданні 06.05.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 27.05.2015.
Ухвалою від 06.05.2015, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою від 27.05.2015, відповідно до ст.ст.27, 77 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу - ТОВ "Станкотехімпорт ЛТД" відкладено розгляд справи на 08.06.2015.
У відзиві на позов відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що позивач не є стороною оспорюваного договору і не є заінтересованою особою, адже ніяких прав позивача договором не порушено. При цьому, відповідач-1 зазначає, що спірний договір не змінював розмір заборгованості ПАТ "Констар" перед позивачем та не змінював загальний розмір заборгованості ПАТ "Констар". Відповідач-1 також зазначає, що на момент передачі відповідачем-2 відповідачу-1 права вимоги за договором відступлення права вимоги №В-05/14 від 15.04.2014, це право вже повністю належало відповідачу-2.
Відповідач-2 у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог за безпідставністю їх заявлення та зазначив, що 28.04.2014 (в день відступлення новому кредитору права вимоги до боржника) право вимоги за договором поставки належало ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" (кредитору), було дійсним та кредитор мав право відступити або передати всі або частину належних йому прав вимоги за договором поставки третім особам.
Третя особа в судове засідання не з»явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.
В судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
15.04.2014 між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (кредитор за договором) та ТОВ "Енерготехпром" (новий кредитор за договором) укладений договір відступлення права вимоги №В-05/147 (далі - договір), за умовами якого кредитор зобов'язався відступити (передати) новому кредитору за цим договором право вимоги до боржника, а новий кредитор - сплатити кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена у п. 3.9 цього договору та набути право вимоги за договором поставки.
В статті 1 договору визначено, що слід розуміти під договором поставки, а саме договір поставки №29а від 03.02.2009, укладений між первісним кредитором (постачальник за договором) та боржником (покупець за договором поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити мотор-редуктори, маніпулятори та запчастини.
Відповідно до п.2.2 спірного правочину загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається згідно цього договору становить 5 433 327,87 грн.
За змістом п.5.1 договору, ТОВ "Енерготехпром" гарантувало, що останнє є юридичною особою, яка належним чином створена та існує за законодавством України і має необхідну правоздатність для укладення та виконання положень цього договору; має право укладати цей договір і виконувати свої зобов'язання по ньому та має усі необхідні для цього повноваження від співвласників (учасників, акціонерів) уразі необхідності їх надання, будь-яких інших третіх осіб і відсутні будь-які інші законодавчі, договірні обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір та те, що він ознайомлений зі всіма пунктами цього договору, повністю з ними згоден та підтверджує те, що вони відповідають його волевиявленню.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що оспорюваний правочин було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, положень ч. 1 ст. 512 ЦК України.
Позивач зазначив, що оспорюваний правочин порушує його права як кредитора у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" з огляду на те, що права вимоги за оспорюваним договором відступлення були передані підприємству, яке є акціонером ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар". Зазначені дії спрямовані на створення підконтрольного боржнику комітету кредиторів, усунення реальних кредиторів від процесу прийняття рішень в справі про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" і завдання таким чином шкоди кредиторам та, зокрема, порушенню прав ПАТ "Укрсоцбанк".
З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № В-05/14 від 15.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Даний припис викладено в ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Відповідно до договору відступлення права вимоги №Ф-05/14 між ТОВ "Станкотехімпорт" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" (кредитор) від 15.04.2015: п. 3.3. Після набуття кредитором права вимоги до боржника, сторони підписують акт заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги), після чого первісний кредитор передає кредитору документацію у повному обсязі за актом приймання передачі документації. П. 3.8. Кредитор може відступити або передати всі або будь-які права та зобов'язання за договором поставки третім особам з моменту набуття ним права вимоги.
На виконання цього договору, сторони 25.04.2014 підписали акт приймання-передачі документації та заміни кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги), тобто відбулась заміна кредитора в зобов'язанні в сумі 10 933 327,87 грн.
Відповідно до договору відступлення права вимоги №В-05/14 між ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" (кредитор) та ТОВ "Енерготехпром" (новий кредитор) від 15.04.2015: п. 2.1. кредитор зобов'язався відступити (передати) новому кредитору за цим договором право вимоги до боржника, а новий кредитор - сплатити кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена у п. 3.9 цього договору та набути право вимоги за договором поставки. П. 2.2 Загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається згідно цього договору становить 5 433 327, 87 грн.
Згідно п. 3.2 цього Договору, сторони домовились, що право вимоги за договором поставки вважається відступленим кредитором новому кредитору в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін акту відступлення права вимоги за формою, яка є невід»ємною частиною цього Договору.
На виконання зазначеного, 28.04.2014 сторони підписали акт відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" (кредитор) відступив, ТОВ "Енерготехпром" (новий кредитор) набув право вимоги до боржника та відбулась заміна кредитора в зобов'язанні в частині 5 433 327, 87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Положення статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що на момент передачі відповідачем-2 відповідачу-1 права вимоги за договором відступлення права вимоги №В-05/14 від 15.04.2014, це право повністю належало відповідачу-2, що спростовує твердження позивача.
Також суд не погоджується з твердженнями позивача стосовно обмеження його прав, як кредитора ПАТ "Криворізький завод "Констар", в силу того, що договір відступлення права вимоги було укладено 15.04.2014, а справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" була порушена господарським судом Дніпропетровської області 05.08.2014, у зв'язку з чим, укладення спірного правочину не порушувало права позивача, як кредитора ПАТ "Криворізький завод "Констар".
Заборгованість вказаного вище товариства, права стягнення якої відступалось за договором відступлення права вимоги існувала тривалий час і факт її наявності визнано господарським судом Дніпропетровської області. Укладеним договором не змінювався розмір заборгованості ПАТ "Криворізький завод "Констар", а лише змінено особу кредитора.
При цьому, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 у справі №904/5722/14 визнано грошові вимоги відповідача-1 до ПАТ "Криворізький завод "Констар" на суму 14 734 545,87 грн. в тому числі на суму 5 433 327,87 грн. вимоги, які ґрунтуються на оспорюваному правочину.
Умовам статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
З огляду на наведене, підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 12.06.2015.
Суддя М.Є. Літвінова