ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.05.2015Справа №910/3924/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович
2. Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва
про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню
Суддя Селівон А.М.
представники сторін:
від позивача: Косминін (дов. б/н від 14.10.14р.);
від відповідача: Локшин А.В. (дов. б/н від 12.01.15р.);
Шагін О.В. (дов. б/н від 13.01.15р.);
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 січня 2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 293, а також стягнення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що спірний виконавчий напис нотаріуса від 19.01.15 р., реєстраційний номер 293, було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: договором фінансового лізингу не передбачено можливості повернення предмета лізингу за виконавчим написом нотаріуса; лізингоодержувач (позивач) не отримував повідомлень від лізингодавця (відповідача) про розірвання договору та повернення предмету лізингу; лізингоодержувач не отримував рахунок про сплату лізингових платежів; для вчинення виконавчого напису поданий договір, аркуші якого не були з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ, у зв'язку з чим, реалізуючи право на оскарження нотаріальної дії, просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса від 19.01.15 р., реєстраційний номер 293, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3924/15 та призначено до розгляду на 08.04.2015, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва.
08.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. розгляд справи відкладався на 13.05.15 р..
У судове засідання 13.05.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача. Уповноважені представники третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у вказане судове засідання не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 13.05.15 р. третіх осіб повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103033322600, 0103033322619.
До початку судового засідання 08.04.15 р. через канцелярію суду 02.04.15 р. третьою особою 1 подані письмові пояснення №17/01-16 від 30.03.15р., в яких приватний нотаріус Осипенко Д.О. проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості та не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Отже, враховуючи викладене, у третьої особи 1 не було правових підстав для відмови заявникові у вчинені нотаріальної дії. Крім того, третя особа 1 у зазначених вище поясненнях просить суд розглядати справи без його участі. Подані письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.
Окрім того, через канцелярію суду до початку судового засідання 13.05.15 р. позивачем подані заперечення на відзив б/н від 27.04.15 р., в яких позивач підтримав подані позовні вимоги. Заперечення на відзив долучені судом до матеріалів справи.
До початку судового засідання 13.05.15 р. через канцелярію суду третьою особою 2 подано клопотання вих. № 26922/-3-22 від 05.05.15 р. про розгляд справи за відсутності його представника, яке долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.05.15 р. уповноваженим представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи б/н від 13.05.15р.
Присутній у судовому засіданні 13.05.15 р. представник позивача подав клопотання б/н від 13.05.15 р. про долучення документів до матеріалів справи.
Подані представниками сторін у судовому засіданні клопотання судом задоволено, надані документи долучено до матеріалів справи.
Представником відповідача в судовому засіданні 13.05.15 р. подано письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на той факт, що Інструкція № 284 про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 р. № 20/5, на порушення якої посилається в позовній заяві позивач, втратила чинність 07.03.12 р.. При цьому відповідач зазначає про вчинення напису у відповідності до вимог чинного законодавства у зв'язку з істотним порушенням умов договору фінансового лізингу, зокрема, з несплатою лізингових платежів, з дотриманням всіх вимог щодо складу документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99 р. виконані в повному обсязі.
Клопотання судом задоволено, документи долучені судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 та 2 в судове засідання обов'язковою не визнавалась, треті особи не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, приймаючи до уваги подані третіми особами 1 та 2 клопотання, а також беручи до уваги той факт, що представники позивача та відповідача проти розгляду справи без участі представників третіх осіб не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників третіх осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи 13.05.15р. представників позивача та відповідача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін у судовому засіданні 13.05.15р. р. повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.
В судовому засіданні 13.05.15р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Присутні у судовому засіданні 13.05.15 р. представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод,передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14 вересня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (лізингоодержувач за договором, позивач у справі) укладено Договір фінансового лізингу № 496-L (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене у специфікації (додаток № 1 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до Додатку № 1 "Специфікація" до Договору предметом лізингу є автомобіль Toyota Land Criuser 150 4,0L 5AT Premium (D6/FG) 1G3 сірий металік, 2012 року виробництва, виробництва компанії Toyota, країна виробника - Японія, 1 шт., вартістю 609 178,69 грн., в т.ч. ПДВ.
Сторонами Додатком № 2 до Договору, копія якого наявна в матеріалах справи, було визначено графік сплати лізингових платежів.
Як стверджує позивач, за відсутності в матеріалах справи акту приймання - передачі предмета лізингу або його копії, а також заперечень щодо вказаного факту з боку відповідача, ТОВ «ШБ «Альтком» у відповідності до умов Договору отримано предмет лізингу у тимчасове платне користування.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про фінансовий лізинг", а також Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням встановлених параграфом 6 цього Кодексу та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічне визначення поняття договору фінансового лізину міститься в ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". На підставі пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Згідно з п.п. 6.1., 3.3. Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору: складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з Додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 6.13 Договору визначено, що всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу і винагороду Лізингодавця в зв'язку з передачею у лізинг Предмету лізингу (п.6.2 Договору).
Крім того, пунктом 6.16 Договору передбачено, що всі кошти, одержані Лізингодавцем від Лізингоодержувача, будуть зараховуватись в наступному порядку: оплата сум неустойки (пені, штрафів); сплата прострочених платежів за Договором; погашення прострочених лізингових платежів, оплата поточних лізингових платежів тощо.
В порушення умов Договору фінансового лізингу № 496-L від 14.09.12 р. позивач лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість до 25.10.14 р. в сумі 213203,17 грн..
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ШБ «Альтком» своїх зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів 18.12.14 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням вих. № 3281/12 р. щодо сплати заборгованості за укладеним між сторонами Договором у розмірі 213203,17 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою рахунків № 23312 від 25.03.14 р., № 25270 від 21.04.14 р., № 25985 від 21.05.14 р., № 27762 від 23.06.14 р., № 29676 від 23.07.14 р., № 32129 від 21.08.14 р., № 33838 від 25.09.14 р., № 3545 від 21.10.14 р.. Крім того, відповідач повідомив позивача про розірвання Договору фінансового лізингу з 24.12.14 р., в якому вимагав протягом 10 робочих днів з дня отримання даного повідомлення повернути предмет лізингу.
Надсилання вказаного повідомлення разом із зазначеними рахунками підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес накладної «Global Post» № 70012708, згідно якої пересилання вручене працівнику ТОВ «ШБ «Альтком» 24.12.14 р..
Підпунктами 11.2.2, 11.4 Договору лізингу передбачено, що договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Лізингоодержувачу у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі. Документом, що підтверджує розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця.
Отже, у зв'язку з несплатою позивачем на користь відповідача простроченої заборгованості по сплаті поточних лізингових платежів, починаючи з березня 2014 р., строк прострочення якої станом на грудень 2014 року перевищив 30 (тридцять) днів, відповідачем було прийнято рішення про односторонню відмову від договору.
У відповідності до ч. 2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Таким чином, в силу прямої вказівки закону відмова лізингодавця від договору лізингу у часі повинна передувати реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки в противному разі у лізингодавця взагалі не виникає право вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З огляду на той факт, що відповідно до п.п.11.2.2, 11.4. Договору фінансового лізингу №496-L від 14.09.12 року, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відповідач (лізингодавець) має право достроково в односторонньому порядку розірвати наведений договір та вилучити у позивача (лізингоодержувача) предмет лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за наявності прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів, а також те, що лізингоодержувач не виконав вимог, зазначених лізингодавцем в повідомленні про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. № 496-L від 14.09.12 р., останній скористався свої правом щодо безспірного вилучення предмету лізингу та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. про вчинення виконавчого напису на Договорі у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем належним чином лізингових платежів більш ніж 30 днів.
19 січня 2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 293 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" майно - автомобіль Toyota Land Criuser 150 4,0L 5AT Premium (D6/FG) 1G3 сірий металік, 2012 року виробництва, державний номер АА4004МН, вартістю 609 178,69 грн., що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу № 496-L, укладеного 14.09.12 р., та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі до 25.10.14 р. у розмірі 213203,17 грн..
Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ Гаєвського С.М. відкрито виконавче провадження ВП № 46357406 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Як зазначив позивач у позовній заяві, спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у зв'язку з тим, що Договором не передбачено можливість повернення предмету фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса; лізингоодержувач не отримував повідомлень від лізингодавця про розірвання договору та повернення предмету лізингу; лізингоодержувач не отримував рахунок про сплату лізингових платежів; для вчинення виконавчого напису був поданий Договір, аркуші якого не були з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.
Крім того на думку позивача, оскаржуваний виконавчий напис вчинений без належних підстав, оскільки станом на дату звернення до суду позивач не отримував жодних повідомлень, які він мав отримати у відповідності до п.6.3 Договору, зокрема, і копій рахунків, направлених лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів. Таким чином позивач вважає, що нотаріус, керуючись п. 1 Глави 13 Порядку повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відповідачем не могло бути подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 496-L від 14.09.12 р. або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.
Суд зазначає, що порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2368/5 від 31.12.2008 р. та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р..
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як встановлено у п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, для одержання виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, необхідно подати: 1) оригінал договору лізингу; 2) засвідчену лізингодавцем копію рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
У відповідності до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Як встановлено судом згідно матеріалів справи, відповідно до п.7.3. Договору у випадку вилучення предмета лізингу Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про вилучення Предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцю або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання Лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю. Підтвердженням отримання Лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення Лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється Лізингодавцем на адресу, вказану Лізингодавцем в Договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 7.2. Договору та ч. 2. ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у випадках, коли Лізингоодержувач на сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Отже, як свідчать матеріали справи, вказані документи були відправлені на адресу позивача, зазначену в Договорі, а саме: вул. Шахтарів Донбасу, 163 м. Донецьк, 83060, у відповідності до умов Договору.
Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються до уваги твердження позивача про неотримання від відповідача жодних претензій чи інших вимог стосовно усунення порушень виконання умов укладеного між сторонами Договору лізингу як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, наявною в матеріалах справи копією експрес накладної № 70012708, з якої вбачається направлення на адресу позивача повідомлення № 3281/12 від 18.12.14 р. та рахунків, що свідчить про дотримання відповідачем умов п.7.3. Договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт відмови відповідача від Договору фінансового лізингу № 496-L від 14.09.12 року до моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису, а звернення відповідача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису не суперечить ні законодавству України, ні умовам Договору фінансового лізингу № 496-L від 14.09.12 року.
При цьому обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачено, а відтак у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. були відсутні підстави для відмови у вчинені спірної нотаріальної дії.
Згідно з вимогами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус мав встановити безспірність обов'язку повернути предмет лізингу.
Судом встановлено, що нотаріус, враховуючи вище наведені фактичні обставини справи, встановив наявність у позивача заборгованості за лізинговими платежами, а також правомірність розірвання договору фінансового лізингу відповідачем в односторонньому порядку, а відтак, за висновками суду, згідно приписів ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язок позивача повернути предмет лізингу є безспірним.
Окрім того суд зазначає, що розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі, має інформативний характер, оскільки в даному випадку за виконавчим написом повертається лише предмет лізингу, а не сама заборгованість. При цьому станом на час розгляду справи в суді позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спростування факту існування заборгованості за Договором, а також доказів повної або часткової відсутності на час вчинення виконавчого напису його заборгованості за таким договором, та повернення предмету лізингу на користь відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає твердження позивача про вчинення приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О. оспорюваного виконавчого напису з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису необґрунтованими та не доведеними, вказана нотаріальна дія вчинена третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та умов договору фінансового лізингу № 496-L від 14.09.12 року, отже приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Крім того суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача в частині направлення відповідачем повідомлення за неналежною адресою ТОВ «ШБ «Альтком», оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) сторони визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання (аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18). Крім того, пунктом 3.9.1. вказаної Постанови Пленуму роз'яснено, що належною адресою сторони, слід вважати ту адресу, яка повідомлена стороною, а в разі ненадання відповідної інформації - адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що сам позивач станом на 19.02.2015 (день подання позовної заяви до господарського суду міста Києва, тобто майже через 2 місяці після надсилання позивачу вищезазначеного повідомлення відповідачем) визначав єдину належну адресу місцезнаходження ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", як: Донецька область, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163.
При цьому, з повідомлення Красноармійського міського відділу головного управління МВС України в Донецькій області про початок досудового розслідування, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що досудове розслідування за фактом захоплення приміщення ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" було розпочато 26.12.2014, тоді як згідно накладної кур'єрської служби "GlobalPost" повідомлення відповідача про розірвання договору та вчинення виконавчого напису було вручено позивачу 24.12.2014.
Стосовно поданого позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № ВП 46357406 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 19.01.15 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 293 суд зазначає, що зважаючи на той факт, що судом не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ШБ «Альтком», за висновками суду вказане клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Крім того, судом встановлено відсутність та позивачем жодними доказами в процесі розгляду справи не доведено вплив припущення позивача щодо наявності факту неналежного оформлення документів, які були подані нотаріусу для вчення виконавчого напису, на предмет даного позову та зумовлення виникнення будь - яких правових підстав для визнання судом виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 09 червня 2015 року.
Суддя Селівон А.М.