ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2015№910/11379/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хьорст Шкульов Україна"
доПублічного акціонерного товариства "Дельта БАНК"
простягнення 83 424, 15 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Фердман Є.Г. - представ. за довір.;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорст Шкульов Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта БАНК" про стягнення 83 424,15 грн.
Ухвалою від 05.05.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.2015.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що позивач є кредитором позивача за договором про відкриття та ведення кореспондентського рахунку №01-06/05/13 від 06.05.2013, тому вимога позивача не може бути виконана в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
В судовому засіданні 08.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
06.05.2013 між позивачем (компанія за договором) та відповідачем (банк за договором) укладений договір №01-06/05/13 (далі - договір), предметом якого є спільна розробка і реалізація сторонами програми, тобто відповідно до умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання розмістити рекламну компанію в журналі "Maxim. Українське видавництво" та на офіційному сайті позивача.
Відповідно до п. 5.4 договору, банк на протязі 10 робочих днів з моменту отримання підписаного зі сторони компанії акту, перераховує на рахунок компанії кошти у розмірі розрахованого згідно п. 5.2 договору.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання Договору №019/14 від 20.06.2014 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Матеріали справи свідчать про надання відповідачу послуг згідно договору та отримання їх позивачем, згідно двосторонніх актів виконаних робіт від 05.01.2015 на суму 46 587,17 грн., від 06.02.2015 - 36 498, 92 грн.
Таким чином, відповідно до п. 5.4 договору, строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати коштів є таким, що настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №71 від 08.04.2015 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції фонду від 02.03.2015 №51 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк". Згідно з даним рішенням тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта БАНК" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися зобов"язальні відносини на підставі договору №01-06/05/13 від 06.05.2013, а відтак в даному випадку відповідач виступає кредитором за майновою вимогою, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Крім того, задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 341,06 грн., як похідні вимоги від основного зобов"язання, в задоволенні яких судом відмовлено.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення: 12.06.2015.
Суддя М.Є. Літвінова