ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2015Справа №910/8969/15
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 16 779,48 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Риков О.О. (довіреність № 52 від 18.05.2015 року).
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 779,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування транспортних засобів № 06/02-200003365 від 26.07.2012 року, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.
24.04.2015 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит.
24.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в повному обсязі з кількох підстав: у зв'язку з відсутністю печаток та підписів сторін договору в додатку № 1 до договору; у зв'язку з неспівпадінням номерного знаку автомобіля потерпілої особи у позовній заяві та постанові в адміністративній справі. Відповідач також зазначив, що вигодонабувачем за договором є ТОВ «Сканія Кредит Україна», а згідно платіжного доручення отримувачем платежу є ТОВ «Агрохолдинг Руно». Крім того, відповідач стверджував, що водій застрахованого автомобіля не був уповноважений на керування зазначеного транспортного засобу. У відзиві на позовну заяву також зазначено, що до звіту № 1425 про визначення вартості матеріального збитку не додано доказів того, що оцінку здійснювали особи, які мали на це право.
14.05.2015 року представник позивача надав свої пояснення по суті відзиву відповідача від 24.04.2015 року та спростував доводи відповідача наведені у відзиві.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, підтримав позицію, викладену у відзиві від 24.04.2015 року на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.
26.07.2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/02-200003365 (надалі - договір), відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, визначеним у додатку 1 до цього Договору.
Договір укладений строком на 4 (чотири) роки включно, починаючи із дати його підписання Сторонами, тобто з 26.07.2012 року по 26.07.2016 року (п. 13 договору).
Безумовна франшиза за договором встановлена у розмірі 0,5 % від страхової суми 834 726, 81 та складає 4 287, 59 грн. (п. 8.7. договору).
За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п.19.1.1. договору).
28.01.2014 року в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу, а саме вантажного автомобіля Scania 6410, номерний знак АА9486НТ під керуванням Тишкула Сергія Олекандровича, який, згідно наказу № 19 від 17.09.2013 року прийнятий на посаду водія у ТОВ «Агрохолдинг Руно» та, згідно наказу № 19/1 від 20.09.2013 року був призначений відповідальною особою за вказаний автомобіль, та автомобіля Honda Цивік, номерний знак ВН0862ВО, під керуванням Артамонова Олександра Станіславовича.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2014 року у справі № 523/1619/14-п Артамонова Олександра Станіславовича визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.
Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Пунктом 26.3. договору встановлено, що будь-які платежі, що належать до сплати за договором, сплачуються виключно у гривнях. Відповідно до п. 23.3. договору страхове відшкодування розраховується без урахування зносу.
Згідно з актом виконаних робіт № 400734 від 02.07.2014 року ТОВ «Київ-Скан», вартість робіт з ремонту складає 21 067, 07 грн.
Страховим актом позивача № 140000005887 від 06.05.2014 року визначена сума страхового відшкодування в розмірі 16 779, 48 грн., виходячи з суми рахунку СТО за вирахуванням франшизи за договором.
На підставі заяви страхувальника про настання події від 28.01.2014 року та страхового акту позивач перерахував на користь ТОВ «Київ-Скан» суму грошового відшкодування в розмірі 16 779, 48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13РО21444 від 07.05.2014 року.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником в повному обсязі.
Щодо заперечень, що містяться у відзиві відповідача, суд зазначає, що позивачем надано належним чином засвідчену копію додатку № 1 до договору, який містить підписи та печатки сторін та підтверджує факт страхування потерпілого автомобіля. Позивач також зазначає у своєму відзиві на відзив відповідача, що у позовній заяві здійснена технічна описка, а факт пошкодження транспортного засобу підтверджується довідками ДАІ, актом огляду та фотографіями пошкодженого автомобіля. Крім того, судом встановлено, що згідно додатку № 1 до договору ТОВ «Агрохолдинг Руно» є лізингоодержувачем за даним договором, а також, згідно листа № 109-28/01/14 від 01.04.2014 року, директор ТОВ «Сканія Кредіт Україна» надав дозвіл позивачеві сплатити одноразове страхове відшкодування ТОВ «Агрохолдинг Руно». Щодо повноважень водія керувати застрахованим транспортним засобом, позивач повідомив, що в наказі про призначення водія відповідальною особою за постраждалий автомобіль допущено помилку в зазначенні дати наказу. На підтвердження цього, позивач надав суду наказ який датований 17.09.2013 року про прийняття на роботу водія. Суд також зазначає, що визначення вартості матеріального збитку внаслідок ДТП не є обов'язковою дією в порядку ст. 7 Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому і долучення до позовної заяви сертифікатів і свідоцтв є необов'язковим. Крім того, мотивуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на акт виконаних робіт, а не на звіт № 1425 про визначення вартості матеріального збитку. Таким чином, сплата за ремонт пошкодженого автомобіля здійснювалась на підставі акту, а не звіту.
У випадку задоволення регресних вимог позивача відповідач також просив суд вирахувати розмір ПДВ, і передати деталі автомобіля, що не можуть використовуватись за призначенням, особі, відповідальній за шкоду.
Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 16 779, 48 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Наявність вини Артамонова Олександра Станіславовича у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена постановою суду.
Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7)
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Артамонова Олександра Станіславовича на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відповідно до Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (АС/4300317, строк дії з 18.05.2013 року по 17.05.2014 року, забезпечений транспортний засіб автомобіль Honda Civic, номерний знак ВН0862ВО).
Обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відшкодування здійснюється у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АС/4300317, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн. та франшизу 500, 00 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, з урахуванням франшизи становить 16 279, 48 грн.
14.07.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 7 832, 28 грн. підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено вище, позивачем заявлена вимога без урахування франшизи, встановленої полісом серії АС/4300317, та яка складає 500,00 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" частково у розмірі 16 279, 48 грн. з вирахуванням франшизи, встановленої полісом АС/4300317.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) суму страхового відшкодування у розмірі 16 279 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень, 48 коп.; судовий збір у сумі 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) гривні 56 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Повне рішення складено 11.06.2015 року
Суддя Я.А. Карабань