08.06.2015 Справа № 20/49
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.
За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача (заявника) - не з'явився; від ДВС - Полулях І.Ю., довіреність № 4.1-14/4-1/42 від 26.01.2015 р.
Розглянув скаргу № 07-126 від 25.03.2015 р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на дії Державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2011 р. по справі № 20/49
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84600, Донецька обл., м. Горлівка, пр. Леніна, 11; адреса для листування: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, каб. 203)
до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а)
про стягнення 35002601,76 грн.
за участю Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73)
06.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга № 07-126 від 25.03.2015 р. КП "Компанія "Вода Донбасу" на дії ДВС України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2011 р. по справі № 20/49, в якій заявник просить визнати неправомірними дії ДВС України по винесенню постанови від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн.; визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн., як таку, що порушує права та законні інтереси боржника.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р. скарга прийнята до слухання та призначена до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2015 р.
В судових засіданнях оголошувались перерви до 26.05.2015 р. та до 08.06.2015 р.
КП "Компанія "Вода Донбасу" мотивує скаргу тим, що 20.10.2011 державним виконавцем було винесено постанову ВП № 28129402 про стягнення виконавчого збору на суму 3376848,15 грн. Нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання рішення, визначених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, органом державної виконавчої служби станом на 17.04.2014 - дату приєднання ВП № 28129402 до зведеного виконавчого провадження ЗВП 41211546 від 12.12.2013 - не застосовувалося будь-яких заходів примусового виконання судового рішення № 20/49 від 18.06.2011 за приписами ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», навпаки, на цю дату боржник самостійно погасив суму заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 33768481,51 грн.
ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у запереченні на скаргу № 52юр-779/15 від 12.05.2015 р. просить суд розглянути скаргу з урахуванням норм діючого законодавства.
Державна виконавча служба України у запереченні на скаргу зазначає, що у зв'язку з невиконанням рішення боржником у самостійному порядку, 20.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку надіслано відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону із супровідним листом простою кореспонденцією на адресу КП «Компанія «Вода Донбасу» - вул. Артема, 85, м. Донецьк, 83001. 17.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 28129402, згідно якого ВП № 28129402 приєднано до ЗВП № 41211546. Протягом листопада 2014 року - березня 2015 року з рахунків боржника списано 214346,98 грн., які відповідно до ст. ст. 43, 44, 45 Закону перераховано за зведеним виконавчим провадженням ЗВП № 41211546. Таким чином, твердження боржника з приводу того, що постанова винесена незаконно оскільки винесена через 6 місяців після відкриття виконавчого провадження є невірним. Крім того, твердження заявника, що органом виконання не вживалося заходів примусового виконання рішення з виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.06.2011 № 20/49 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» на користь ВАТ «Донецькобленерго» коштів, є також, безпідставним, оскільки державним виконавцем робилися запити до реєструючих органів, виносилися постанови про арешт коштів боржника та ін. Крім того, боржником у скарзі підтверджено, що ним виконано рішення суду та про його виконання свідчить платіжне доручення від 24.09.2012, а отже після спливу наданого на добровільне (самостійне) виконання (постанова про відкриття виносилася 05.05.2009). Зазначає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом.
18.05.2015 р. до суду від Міністерства юстиції України надійшло письмове клопотання від 18.05.2015 р. про заміну в порядку статті 25 ГПК України Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В клопотанні зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої системи юстиції", ліквідовано Державну виконавчу службу України, і покладено на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Розглянувши у судовому засіданні 08.06.2015 р. клопотання про заміну Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд залишає його без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Як зазначено в п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням,прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 вказаного Закону, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
На час розгляду даної скарги заявником не надано доказів внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення/ліквідацію Державної виконавчої служби України. Згідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.05.2015 р., в Єдиному державному реєстрі лише міститься запис про те, що Державна виконавча служба України знаходиться в стані припинення. Будь-яких доказів того, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби України, суду також надано не було.
За таких обставин, у суду відсутні процесуальні підстави для здійснення процесуального правонаступництва на підставі ст. 25 ГПК України. Клопотання залишено судом без задоволення.
За клопотанням представника Державної виконавчої служби України судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.
Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні 08.06.2015 р. проти задоволення скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити.
Представники заявника та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у судове засідання 08.06.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, з урахуванням вимог ст. 64 ГПК України.
У відповідності до ст. 121-2 ГПК України в судовому засіданні 08.06.2015 року прийнято ухвалу.
Розглянувши матеріали скарги, вислухавши пояснення представника Державної виконавчої служби України, а також представників заявника та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в минулих судових засіданнях, суд
Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 20/49 від 08.06.2011 року частково задоволені позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та стягнуто з КП «Компанія «Вода Донбасу» заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 33768481,51 грн. На виконання зазначеного рішення виданий наказ від 25.06.2011 р.
Постановою від 10.08.2011 року Державної виконавчою службою України за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження за номером 28129402 на виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 20/49 від 25.06.2011 р. Зазначена постанова була надіслана боржникові та отримана уповноваженою особою останнього «Купырева» 19.08.2011 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Зазначеною постановою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення - до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.
20.10.2011 року державним виконавцем, на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 28129402 у розмірі 3376848,15 грн.
Протягом 2011-2014 років державним виконавцем робилися запити до відповідних органів, які здійснюють реєстрацію майнових прав, щодо встановлення у боржника майна та майнових прав.
17.04.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження 28129402 до зведеного виконавчого провадження номер 41211546.
09.09.2014 р. та 02.02.2015 р. Державною виконавчою службою України винесено постанови про арешт коштів боржника ЗВП 41211546.
Заявник просить визнати неправомірними дії ДВС України по винесенню постанови від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн.; визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн., як таку, що порушує права та законні інтереси боржника.
Розглянувши матеріали скарги, вислухавши пояснення представників Державної виконавчої служби України, а також представників заявника та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в минулих судових засіданнях, вивчивши надані в обґрунтування докази, суд приходить до висновку, що подана заявником скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено ст. 121-2 ГПК України та ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до приписів ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно ж до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день прийняття оскаржуваної постанови) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 33768481,51 грн., стягнута за рішенням господарського суду Донецької області № 20/49 від 08.06.2011, була сплачена боржником 24.09.2012 р. у розмірі 19087358,38 грн. та 17.08.2012 р. у розмірі 14681123,13 грн. шляхом надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування згідно зі ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517, про що свідчать надані заявником до суду договір № 517Е/32 від 27.06.2012, платіжне доручення № 1 від 24.09.2012, договір № 517Е/34 від 27.06.2012, платіжне доручення № 3 від 17.08.2012.
З поданих до суду копій матеріалів виконавчого провадження слідує, що станом на день винесення оскаржуваної постанови від 20.10.2011 р. про стягнення виконавчого збору до 17.08.2012 р. (дати погашення заявником у повному обсязі заборгованості у розмірі 33768481,51 грн., стягнута за рішенням господарського суду Донецької області № 20/49 від 08.06.2011), дії, спрямовані на примусове виконання рішення, передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не вчинялися. Постанови про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження № 41211546 були винесені лише 09.09.2014 р. та 02.02.2015 р.
Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Зазначена позиція викладена також у Постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 р. № 3-217гс14.
Таким чином, скарга КП «Компанія «Вода Донбасу» на дії Державної виконавчої служби України підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу № 07-126 від 25.03.2015 р. Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на дії Державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2011 р. по справі № 20/49 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн.
Визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 20.10.2011 ВП № 28129402 про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору на суму 3376848,15 грн., як таку, що порушує права та законні інтереси боржника.
Суддя О.В. Ярешко