11.06.15 Справа № 904/3201/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "ЛІФТРЕММОНТАЖ ДНІПРО", м. Дніпропетровськ
до комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 11 081,21 грн.
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Паніна К.О.
Представники:
від позивача: Скиба Д.О., довіреність №3 від 02.01.2015
від відповідача: Смірнов А.А., довіреність б/н від 04.06.2015
Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "ЛІФТРЕММОНТАЖ ДНІПРО" (надалі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради (надалі-Відповідач) про стягнення 11 081,21 грн. за підрядним договором №77 на виконання робіт по поточному (відновному) ремонту ліфтового обладнання від 06.08.2012.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
05.05.2015 Позивач подав до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви, згідно якої позовні вимоги підтримав, а саме просив суд стягнути з Відповідача 7 716,00 грн. - основної заборгованості, 558,72 грн. - 3% річних, 2 806,49 грн. - інфляційних втрат. Судом клопотання Позивача та уточнену позовну заяву останнього долучено до матеріалів справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Підрядного договору №77 на виконання робіт по поточному (відновному) ремонту ліфтового обладнання від 06.08.2012 в частині оплати останнім за виконані Позивачем згідно вказаного Договору роботи.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання з'явився; 11.06.2015 подав до господарського суду відзив №б/н від 10.06.2015 на позовну заяву, з урахуванням якого в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, проти задоволення 3% річних та інфляційних втрат заперечував з огляду на відсутність інформації про рік, в якому був складений Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, у зв'язку з чим на його думку невідомий період нарахування вказаних сум. Також Відповідач у відзиві просив суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу на 4 місяця рівними частинами, починаючи з липня 2015 року.
В судовому засіданні 11.06.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -
06.08.2012 між комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради (далі-Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "ЛІФТРЕММОНТАЖ ДНІПРО" (далі-Підрядник) був підписаний Підрядний договір №77 на виконання робіт по поточному (відновному) ремонту ліфтового обладнання (далі-Договір), Відповідно до пункту 1.1 якого Підрядник приймає на себе виконання робіт по поточному (відновному) ремонту ліфтового обладнання за адресою: вул. Робоча, 75, бл.2 вантажопасажирський в/п 500 кг на 16 зупинок рег. №65810 на період з 16.08.2012 по 16.09.2012.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, сума усіх робіт за Договором складає 7 716,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 286,00 грн.
Згідно з пунктом 3.3 Договору, розрахунок за виконання робіт Замовник робить в 10-ти денний термін, після підписання акту виконаних робіт КБ2.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він діє з 06.08.2012 по 31.12.2012.
На виконання умов Договору Позивач виконав обумовлені роботи по поточному (відновному) ремонту ліфтового обладнання на суму 7 716,00 грн., в підтвердження чого 26.10.2012 сторони підписали без зауважень та скріпили своїми печатками Акт№2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року (а.с. 15).
Відповідач за виконані Позивачем в передбачений Договором строк не розрахувався, внаслідок чого останній направив на його адресу претензію №121 від 20.03.2015 з вимогою про сплату заборгованості, яку Відповідач отримав 23.03.2015 за вх. №440 (а.с. 16).
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим Позивач був вимушений звернутись до господарського суду для захисту своїх інтересів.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між Сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір підряду.
Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати виконаних Позивачем робіт, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 7 716,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за виконані Позивачем роботи, Позивач нарахував 3% річних у сумі 558,72 грн. (загальний період нарахування з 06.11.2012 по 05.04.2015) та інфляційні втрати в сумі 2 806,49 (загальний період нарахування листопад 2012 року - квітень 2015 року).
Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за виконані роботи, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме підлягають стягненню 558,72 грн. - 3% річних.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений Позивачем суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснено невірно, оскільки збитки від інфляції за період з 06.11.2012 по 05.04.2015 становлять суму в розмірі 3 942,88 грн., однак, оскільки розмір інфляційних втрат, який заявлено до стягнення Позивачем є меншим (2 806,49 грн.), ніж сума втрат, розрахована судом (3 942,88 грн.), позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому обсязі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.
Крім того, як вказувалось вище, в судовому засіданні та в своєму відзиві на позов Відповідач заперечував проти нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність в Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, інформації щодо року підписання вказаного акту, що на думку Відповідача вказує на неможливість встановлення періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Вказані заперечення судом не приймаються до уваги, оскільки зі вказаного Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року вбачається що роботи виконані в 2012 році, отже у суду не виникає сумнівів щодо підписання акту саме в 2012 році.
Стосовно посилань Відповідача на необхідність надання йому розстрочення виконання рішення, то суд не знаходить підстав для надання розстрочки з огляду на наступне.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, проте Відповідач не надав переконливих доказів наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже такий судовий акт підлягає скасуванню, так як суперечить зазначеним нормам.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
Відповідач в обґрунтування необхідності надання розстрочки посилається на скрутне становище підприємства в підтвердження чого додав баланс (звіт про фінансові результати) за 2014 рік, натомість з огляду на моменту винесення даного рішення (червень 2015 року), Відповідачем не подано доказів перебування підприємства в скрутному фінансовому становищі протягом 2015 року, отже доводи, викладені в обґрунтування необхідності надання розстрочки не можна вважати підтвердженими належними доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити комунальному підприємству "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради в наданні розстрочки виконання рішення суду.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради (49008, м.Дніпропетровськ, вул. Робоча, 73, блок 4, ЄДРПОУ 32350283) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "ЛІФТРЕММОНТАЖ ДНІПРО" (49018, м. Дніпропетровськ, вул. Моніторна, 2, ЄДРПОУ 31770510) 7 716,00 грн. - основного боргу, 558,72 грн. - 3% річних, 2 806,49 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.06.2015.
Суддя А.Є. Соловйова