04.06.15р. Справа № 904/3066/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-аналітична компанія", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Литвин Людмили Іванівни, м. Синельникове Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором лізингу у сумі 23 815,67 грн.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від позивача: Мачула К.В., директор ТОВ "Українська інвестиційно-аналітична компанія", виписка з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-аналітична компанія звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.05.2015 року, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Литвин Людмили Іванівни на свою користь заборгованість у загальній сумі 23 815,67 грн.
Також, на вимогу суду позивачем наданий уточнений розрахунок заборгованості за уточненими позовними вимогами, з урахуванням якого, позивач просить стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 7 186,50 грн., пеню у розмірі 7 078,00 грн., штраф у розмірі 1 796,62 грн., 3% річних у розмірі 10,82 грн. та втрати від інфляції у розмірі 153,40 грн., загалом на суму 16 225,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за публічним договором про надання фінансового лізингу щодо повної оплати лізингових платежів та платежів по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 16 225,34 грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
04.06.2015 року до господарського суду повернулось рекомендоване повідомлення, відповідно до якого поштова кореспонденція вручена відповідачу, про що свідчить підпис Литвин Л.І.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відзиву на позов Фізична особа-підприємець Литвин Людмила Іванівна до суду не надала, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи був відкладений з 29.04.2015 року на 14.05.2015 року, з 14.05.2015 року на 04.06.2015 року.
У судовому засіданні 04.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
15.04.2014 року Фізичної особа-підприємець Литвин Людмила Іванівна (лізингоодержувач) звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-аналітична компанія" (лізингодавець) із заявою № DN 001-2014 про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу, яка підписана та скріплена печатками з боку фізичної особи-підприємця та товариства (а.с. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, зважаючи на здійснене волевиявлення сторін, які на власний розсуд обрали форму та спосіб укладання договору, між позивачем та відповідачем шляхом приєднання відповідача до публічного договору про надання фінансового лізингу, на підставі наведеної заяви, був укладений Договір про надання фінансового лізингу (далі - Договір).
За умовами п. 2.1. Договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу (надалі - предмет лізингу), найменування, комплектація, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на моменту кладення Договору, наведені в п. 13.1.1. заяви про приєднання до Договору, Додатку № 1 "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати тижневі платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).
Строк дії Договору передбачений п. 11.1. Договору, відповідно до якого цей Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами заяви про приєднання до Договору та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.
Відповідно до п.п. 2.2.-2.3. Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу, далі строк лізингу, зазначений в п. 13.1.2 заяви про приєднання до Договору і складається з періодів (тижнів) лізингу зазначених в Додатку 2 "Графік сплати лізингових платежів" до Договору (надалі - "Графік") та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, але, в будь-якому випадку, не може бути менше одного року. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору. В разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього Договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається.
Згідно п.п. 3.1.-3.2. Договору лізингодавець повинен придбати предмет лізингу власним коштом на своє ім'я. Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання Акту. Підписання лізингоодержувачем Акту підтверджує у тому числі належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам Договору. З моменту підписання сторонами Акту, до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). З моменту підписання Акту, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації предмета лізингу.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок відсотків за користування предметом лізингу здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються, згідно Графіку лізингових платежів (Додаток 2), за фактичну кількість днів користування предметом лізингу, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Розрахунок відсотків за користування предметом лізингу здійснюється щодня з дати підписання Графіку лізингових платежів (Додаток 2) до наміченого терміну сплати відсотків та / або за період, який починається з попередньої дати сплати відсотків і закінчується поточною датою сплати відсотків.
Усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та умов цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковій рахунок. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; комісію лізингодавцю за надання предмету лізингу, відсотки за користування предметом лізингу (далі - відсотки); платежі по відшкодуванню інших витрат лізингодавця, що пов'язані з виконанням цього Договору (в тому числі не зазначені в Договорі, але що можуть виникнути у лізингодавця при виконанні Договору). Авансовий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунку лізингодавцем. Лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж тільки на підставі наданого лізингодавцем рахунку (п.п. 4.2.-4.3. Договору.).
Відповідно до п.п. 4.4. Договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щотижневих платежів, відповідно до ст. 13.1.5, Графіку та умов цього Договору, лізингоодержувач сплачує у період сплати, починаючи з, наступного календарного тижня за календарним тижнем, в якому був підписаний Акт. Якщо строк сплати будь-якого щотижневого платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та іншому) дню.
Лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок (п. 4.5. Договору).
Статтею 13 визначені особливі умови Договору, яка являє собою безпосередньо заяву лізингоодержувача про приєднання до Договору.
Згідно п.п. 13.1.- 13.1.1. Договору за цим Договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг предмет лізингу та його вартість: піч для випічки піци ЕДМ-2/НПМ, ТМ OREST згідно Специфікаціїї, викладеної в Додатку №1.
Строк лізингу: 150 тижнів з моменту підписання Додатку 2 (Графік лізингових платежів) (п. 13.1.2. договору).
За умовами п.п. 13.1.3.-13.1.4. щотижневі платежі, та порядок їх сплати: щотижнево, згідно Графіку, та включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу згідно Додатку 2 (графік лізингових платежів); відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів). Період сплати : четвер кожного тижня.
Після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 594,00 грн. на розрахунковий рахунок, вказаний в п. 13.1.5 Договору.
Відповідно до 13.2. Договору щотижня в період сплати лізингоодержувач сплачує щотижневій платіж в розмірі 53,47 коп. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов'язанні з виконання Договору, та які виникли у лізингодавця протягом тижня.
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу предмет лізингу: піч для випічки піци ЕДМ-2/НПМ, ТМ OREST за ціною 5 941,02 грн., на підставі чого позивач та відповідач підписали Акт прийому передачі майна у фінансовий лізинг № 1 (а.с. 24).
Також, на підставі умов Договору сторонами був погоджений Графік лізингових платежів, який підписаний з боку позивача та з боку відповідача (а.с. 20-23).
Позивач зазначає, що за час користування відповідачем предметом лізингу, відповідач повинен сплатити вартість предмету лізингу у розмірі 5 941,02 грн. та відсотки за користуванням предметом лізингу у розмірі 2 673,53 грн., загалом на суму 8 614,55 грн., однак відповідач оплатив лізингові платежі лише частково на суму 1 428,00 грн., відповідно нездійсненими є лізингові платежі на суму 7 186,55 грн.
У той же час, не зважаючи на те, що загальна сума заборгованості становить 7 186,55 грн., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість ту сумі 7 186,50 грн.
Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення основного боргу у меншому розмірі, ніж загальний розмір заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати лізингових платежів, є правом позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (наведене узгоджуються із положеннями ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови Договору (п.п. 13.1.3.-13.1.4., п. 13.2. Договору), а також умови Графіку лізингових платежів, відповідно строк здійснення лізингових платежів є таким, що настав.
Згідно п. 7.1. Договору для цілей Договору подією дефолту вважається будь-яка з наступних подій: затримання сплати лізингоодержувачем щотижневих платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць; перевищення заборгованості більш як на 10% від вартості предмета лізингу, зазначеної в Специфікації; несплата лізингоодержувачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% від вартості предмета лізингу, зазначеної в Специфікації; з урахуванням умов статті 5.2.4 Договору предмет лізингу став недоступним для лізингодавця внаслідок ненаходження його за останньою адресою базування; недотримання лізингоодержувачем будь-якої заяви чи запевнення, що визначені у статті 9.1 Договору; подання лізингоодержувачем повідомлення про неспроможність виконати свої зобов'язання за Договором, за відсутності клопотання, поданого згідно із статтею 5.5.2 цього Договору, або відмови у його задоволенні; недотримання лізингоодержувачеч зобов'язань, передбачених статтями 5.2.3-5.2.4 цього Договору, у випадку викрадення або втрати предмета лізингу, у випадку, якщо предмет лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений; лізингоодержувач прострочив приймання предмету лізингу на строк понад 10 (десять) календарних днів; інше істотне порушення лізингоодержувачем умов цього Договору.
У разі настання події дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення забогованності за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за цим Договором. Повернення предмета лізинга здійснюється за адресою, вказаною у повідомленні про дефолт (п. 7.2.1. Договору).
Пунктом 7.2.2. Договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або незалежно від наявності повідомлення про дефолт, за вимогою лізингодавця негайно повернути предмет лізингу лізингодавцю по Акту прийому-передачі, який підписується сторонами. Повернення предмету лізингу в користування лізингоодержувачу здійснюється лізингодавцем за умови виконання лізингоодержувачем або третьою особою усіх платежів за цим Договором , усунення усіх порушень, та сплати лізингодавцю всіх витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та утриманням предмета лізингу, сплати винагороди, визначеної в статті 9.10 цього Договору.
Позивач звертався до відповідача з повідомленнями про сплату лізингових платежів та повернення предмету лізингу (а.с. 55-64), однак відповідач відповіді на повідомлення не надав, лізингові платежі у повному обсязі не сплатив, предмет лізингу не повернув, що і є причиною виникнення спору.
Доказів повної оплати заборгованості, яка виникла внаслідок нездійснення лізингових платежів відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 7 186,50 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 7 186,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Згідно п. 5.2.2 Договору, щодо сплати відсотків за користування предметом лізингу та відшкодувань вартості предмету лізингу, у тому числі зобов'язань, передбачених статтею 8.4 лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не менше 1 (однієї) гривні за кожен день прострочки.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню на суму кожного щотижневого простроченого платежу з урахуванням відсотків за загальний період з 02.05.2014 року по 22.04.2015 року у загальній сумі 7 078,00 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, господарським судом встановлено помилки, які пов'язані з періодами нарахування пені, зокрема, в деяких періодах не враховані вихідні та святкові дні, а також пеня нарахована за періоди, які становить більше шести місяців, що суперечить п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за яким, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
До того ж, позивачем загалом невірно здійснений розрахунок пені, так як позивач розраховував пеню, виходячи з того, що пеня становить 1,00 грн. за кожний день простроченого платежу, у той же час, позивач мав керуватися подвійною облікової ставкою НБУ та здійснювати розрахунок наступним чином:
- за період з 06.05.2014 року по 05.11.2014 року на суму 52,94 грн., що становить 6,05 грн.;
- за період з 06.06.2014 року по 05.12.2014 року на суму 47,35 грн., що становить 5,71 грн.;
- за період з 13.06.2014 року по 12.12.2014 року на суму 53,47 грн., що становить 6,54 грн.;
- за період з 20.06.2014 року по 19.06.2014 року на суму 53,47 грн., що становить 6,63 грн.;
- за період з 27.06.2014 року по 26.12.2014 року на суму 53,47 грн., що становить 6,72 грн.;
- за період з 04.07.2014 року по 03.01.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 6,85 грн.;
- за період з 11.07.2014 року по 10.11.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 6,95 грн.;
- за період з 18.07.2014 року по 17.01.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,03 грн.;
- за період з 01.08.2014 року по 31.01.2015 року на суму 6,94 грн., що становить 0,92 грн.;
- за період з 08.08.2014 року по 07.02.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,41 грн.;
- за період з 15.08.2014 року по 14.02.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,30 грн.;
- за період з 22.08.2014 року по 21.02.2015 року на суму53,47 грн., що становить 7,44 грн.;
- за період з 29.08.2014 року по 28.02.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,58 грн.;
- за період з 05.09.2014 року по 04.03.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,59 грн.;
- за період з 12.09.2014 року по 11.03.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,95 грн.;
- за період з 19.09.2014 року по 18.03.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 8,30 грн.;
- за період з 26.09.2014 року по 25.03.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 8,66 грн.;
- за період з 03.10.2014 року по 02.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,11 грн.;
- за період з 10.10.2014 року по 09.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,47 грн.;
- за період з 17.10.2014 року по 16.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,83 грн.;
- за період з 24.10.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 10,10 грн.;
- за період з 31.10.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,84 грн.;
- за період з 07.11.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,59 грн.;
- за період з 14.11.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,33 грн.;
- за період з 21.11.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 9,04 грн.;
- за період з 05.12.2014 року по 22.04.2015 року на суму 6,94 грн., що становить 1,10 грн.;
- за період з 12.12.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 8,18 грн.;
- за період з 19.12.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,89 грн.;
- за період з 26.12.2014 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,56 грн.;
- за період з 04.01.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,23 грн.;
- за період з 09.01.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 7,03 грн.;
- за період з 13.02.2015 року по 22.04.2015 року на суму 17,35 грн., що становить 1,78 грн.;
- за період з 20.02.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 5,08 грн.;
- за період з 27.02.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 4,68 грн.;
- за період з 06.03.2015 року по 220.4.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 4,22 грн.;
- за період з 13.03.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 3,60 грн.;
- за період з 20.03.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 2,99 грн.;
- за період з 03.04.2015 року по 22,04.2015 року на суму 46,94 грн., що становить 1,54 грн.;
- за період з 10.04.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 1,14 грн.;
- за період з 17.04.2015 року по 22.04.2015 року на суму 53,47 грн., що становить 0,53 грн.
Підсумовуючи наведений розрахунок, загальна сума пені складає 255,57 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягає задоволенню частково у сумі 255,57 грн.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).
Згідно п. 8.3. Договору у випадку порушення лізингоодержувачем будь-якого із зобов'язань, передбачених у статтях 5.2.7 Договору, він сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 25% від загальної вартості предмета лізингу (у тому числі ПДВ), передбаченої в Специфікації.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1 796,62 грн., розрахований шляхом вирахування 25% від суми основного боргу у розмірі 7 186,50 грн. (7 186,50 грн. х 25%).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу у зв'язку з наступним.
По-перше, п. 8.3. Договору передбачає нарахування 25% від загальної вартості предмета лізингу (у тому числі ПДВ), передбаченої в Специфікації, а не суми заборгованості відповідача за користування предметом лізингу разом з відсотками, відтак нарахування 25% повинно було відбуватися від суми 5 941,02 грн., а не суми 7 186,50 грн.
По-друге, пунктом 8.3. Договору передбачена відповідальність у розмірі 25% від загальної вартості предмета лізингу саме у випадку порушення лізингоодержувачем будь-якого із зобов'язань, передбачених у статтях 5.2.7 Договору, за яким лізингоодержувач зобов'язаний без письмової згоди лізингодавця не укладати жодних правочинів про передачу предмета лізингу в оренду, лізинг, позичку, або будь-яких інших правочинів про передачу його третім особам.
Позивач не надав до суду жодних доказів того, що відповідач без письмової згоди лізингодавця укладав будь-які правочини про передачу предмета лізингу в оренду, лізинг, позичку, або будь-які інші правочини про передачу його третім особам.
За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період з 06.06.2014 року по 22.07.2014 року на суму 368,17 грн. у сумі 1,45 грн., за період з 01.08.2014 року по 27.11.2014 року на суму 862,46 грн. у сумі 8,51 грн., за період з 05.12.2014 року по 13.01.2015 року на суму 274,29 грн. у сумі 0,90 грн., за період з 13.02.2015 року по 31.03.2015 року на суму 284,70 грн. у сумі 1,10 грн., за період з 03.04.2015 року по 22.04.2015 року на суму 153,88 грн. у сумі 0,25 грн., загалом на суму 12,27 грн.
У той же час, не зважаючи на те, що загальна сума наведених розрахунків становить 12,27 грн., позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 10,82 грн.
Суд зазначає, що вимога про стягнення 3% річних у меншому розмірі, ніж загальний розмір наведеного розрахунку є правом позивача.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлені помилки, які пов'язані з кількістю днів у взятих періодах нарахувань. Так, у кожному взятому періоді кількість днів становить на один день менше, ніж зазначено позивачем, тому загальна сума 3% річних за наведені вище періоди становить 12,11 грн.
Однак, враховуючи те, що вимога позивача про стягнення 3% річних заявлена у меншому розмірі, що є правом позивача, суд вбачає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у повному обсязі у сумі 10,82 грн.
Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, за період з 06.06.2014 року по 22.07.2014 року на суму 368,17 грн. у сумі 5,17 грн., за період з 01.08.2014 року по 27.11.2014 року на суму 862,46 грн. у сумі 70,99 грн., за період з 05.12.2014 року по 13.01.2015 року на суму 274,29 грн. у сумі 8,23 грн., за період з 13.02.2015 року по 31.03.2015 року на суму 284,70 грн. у сумі 47,47 грн., за період з 03.04.2015 року по 22.04.2015 року на суму 153,88 грн. у сумі 21,54 грн., загалом на суму 153,40 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані по кожному періоду нарахування окремо, починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду по кожному акту є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунках.
Щодо кінця періоду нарахування втрат від інфляції, то позивач зазначає кінцем періодів дати, зокрема, - 22.07.2014 року, 27.11.2014 року, 13.01.2015 року, 22.04.2015 року, однак втрати від інфляції за наведені місяці (липень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року) не можуть бути нараховані, так як зазначені місяці обмежені вказаними датами, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).
З урахуванням викладеного, враховуючи взяті позивачем періоди нарахування, втрати від інфляції за прострочення оплати лізингових платежів можуть бути нараховані наступний чином:
- за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року на суму 862,46 грн., що становить 53,58 грн.;
- за березень 2015 року на суму 284,70 грн., що становить 30,75 грн.
За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 84,33 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за користування предметом лізингу. Невиконанням обов'язку щодо оплати лізингових платежів відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (лізингові платежі).
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 7 537,22 грн. (основний борг у розмірі 7 186,50 грн., пеня у розмірі 255,57 грн., 3% річних у розмірі 10,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 84,33 грн.).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 848,70 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Литвин Людмили Іванівни (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, провулок Гагаріна, буд. 5, ідентифікаційний номер 1776909267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-аналітична компанія" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Толбухіна, буд. 39, ідентифікаційний код 38658875) заборгованість у розмірі 7 186,50 грн., пеня у розмірі 255,57 грн., 3% річних у розмірі 10,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 84,33 грн. та судовий збір у розмірі 848,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 09.06.2015 року.
Суддя О.М. Крижний