09 червня 2015 року Справа № 914/132/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,
за участю представників сторін: не з"явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі
Головного управління Державної фіскальної служби
у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015
та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015
у справі № 914/132/15 господарського суду Львівської області
за заявою Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного
управління Державної фіскальної служби у Львівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західліс"
про визнання банкрутом,
встановив:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2105 (суддя Артимович В.М.) відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західліс".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 (колегія суддів к складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Марко Р.І.) ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними вище ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція (ДПІ) у Сихівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 15.04.2015 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу повернути до господарського суду першої інстанції для розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято до провадження та призначено до розгляду.
ДПІ у Сихівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подано заяву від 27.05.2015 про відкликання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2105 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015, яка колегією суддів залишається без розгляду, оскільки надійшла після надіслання ухвали про прийняття скарги до провадження.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами попередніх інстанцій ухвалу та постанову, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулась до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Західліс". На підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до заяви були додані постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі №813/4446/14 про стягнення з рахунків ТОВ „Західліс" до бюджету податковий борг в сумі 872532, 88 грн., копія інкасового доручення №1022/10 на суму 872532,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою ст. 10 цього Закону.
Відмовляючи у порушенні справи про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався вимогами ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та виходив з того, що заявником не було надано суду документів, які б підтверджували наявність підстав для порушення провадження у справі за заявою ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про банкрутство ТОВ „Західліс", а саме постанови про відкриття виконавчого провадження, а також документів, які б підтвердили обставини, викладені в заяві, зокрема про сплив тримісячного терміну після пред'явлення кредиторських вимог.
Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені без урахування спеціальних норм матеріального та процесуального права, які передбачають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою податкового органу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, частиною першою ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Згідно з п.41.2 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз.1 п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
За змістом абз.2, 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відтак, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючі органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.
Таким чином, виходячи із вимог ст.95 Податкового кодексу України, ч.3 ст.10, ч.7 с.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.
Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, у такому випадку, до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, передбачених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".
Одночасно колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Західліс" через не надання суду постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення на користь кредитора заборгованості з боржника.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, оскаржувані постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та ухвала господарського суду Львівської області від 04.02.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Під час вирішення питання про наявність підстав для порушення справи про банкрутство, суду першої інстанції слід врахувати наведене, перевірити, чи відповідає вона за формою і змістом вимогам статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута", чи дотримано ініціюючим кредитором вимоги Закону щодо розміру безспірних вимог ініціюючого кредитора та тримісячного терміну для їх погашення, а також, відповідних доказів вжиття заходів стягнення податкової заборгованості у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, після чого, прийняти рішення про наявність або відсутність підстав про порушення справи про банкрутство ТОВ "Західліс".
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015 по справі №914/132/15 скасувати.
Справу №914/132/15 передати на розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.