11 червня 2015 року Справа № 910/12968/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),
суддівМележик Н.І., Саранюка В.І.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2015
у справі№ 910/12968/14 господарського суду міста Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до1) приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", 2) приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування",
за участюпрокуратури міста Києва
простягнення 16 986 544,30 євро, 25 455 525,48 доларів США та 34 727 647,49 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Беседін В.І., дов. від 06.11.2014, Лазепка А.С., дов. від 24.12.2014,
Ряба В.В., дов. від 01.04.2014
від відповідача-1: Герасімов Д.О. - директор, Мостова Л.В., дов. від 03.12.2014
від відповідача-2: не з'явилися
від прокуратури (ГПУ): Суходольський С.М.
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" та приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування", в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитними договорами № 151109К19 від 03.06.2009, № 151109К27 від 17.07.2009, № 151109К39 від 22.12.2009, № 151109К38 від 06.11.2009, №151110К2 від 16.02.2010, № 151110К3 від 03.03.2010 та № 151110К11 від 21.04.2010, укладеними між позивачем та відповідачем-1 у справі в рамках Генеральної кредитної угоди № 151109N2 від 03.03.2009 в розмірі станом на 17.10.2014 16 986 544,30 євро, 25 455 525,48 доларів США та 34 727 647,49 грн.
В обґрунтування вимог позивач послався на порушення відповідачем-1, як позичальником, та відповідачем-2, як поручителем відповідача-1, зобов'язань за укладеною між ним та відповідачем-1 Генеральною кредитною угодою № 151109N2 від 03.03.2009 та укладеними в її рамках зазначеними кредитними договорами в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісій у строк і в розмірі, встановлених такими договорами та додатковими угодами до них, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, відповідачі відповідно до ст. 553, ч. 1 ст. 543, ст. 554 ЦК України, умов вказаних кредитних договорів та договору поруки № 151109Р7 від 31.03.2009 мають нести пере ним солідарну відповідальність за своєчасне та повне виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 (склад колегії суддів: Головатюк Л.Д. - головуючий, Пукшин Л.Г., Ковтун С.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Завод напівпровідників" та ПАТ "Актив-Страхування" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитними договорами № 151109К19 від 03.06.2009, № 151109К27 від 17.07.2009, № 151109К39 від 22.12.2009, № 151109К38 від 06.11.2009, № 151110К2 від 16.02.2010, № 151110К3 від 03.03.2010 та № 151110К11 від 21.04.2010, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 151109N2 від 03.03.2009, та договором поруки № 151109Р7 від 31.03.2009 в розмірі 16986544,30 євро, що за курсом НБУ станом на 25.06.2014 складає: 274 855 825,04 грн, 25 455 525,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.06.2014 складає: 302 460 491,85 грн, 34 727 647,49 грн та 73 080,00 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (склад колегії суддів: Лобань О.І., - головуючий, Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Актив-Страхування" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 - без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем-1, як позичальником, взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами щодо своєчасного та повного повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених кредитними договорами; заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а проведений позивачем розрахунок сум основного боргу, процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені та трьох відсотків є арифметично вірним.
Крім того, суди, проаналізувавши норми укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки відповідно до норм ч. 1 ст. 543, ст.ст. 543, 554 ЦК України, дійшли висновку про те, що відповідач-1 під час укладення договору поруки взяв на себе відповідальність за невиконання позичальником майбутніх, визначених відповідними кредитними договорами, зобов'язань, в тому числі у разі їх збільшення чи зменшення, та має солідарно відповідати з відповідачем-1 перед позивачем.
В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Актив-Страхування" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і неповне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 03.03.2009 між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", (далі за текстом - ПАТ "Укрексімбанк" та/або банк) та відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників", правонаступником якого є відповідач-1 - приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників", (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 151109N2 зі змінами і доповненнями (далі за текстом - генеральна угода).
Відповідно до умов п. 1.1. ст. 1 генеральної угоди зазначена угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника. Метою генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного проекту позичальника зі створення сучасного виробництва трихлорсилану, полікремнію та монокремнію, яке здійснюється відповідно до генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (п. 1.2. ст. 1 генеральної угоди).
Згідно зі ст. 2 генеральної угоди, кредит - означає грошові кошти, які банк надає на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.
Відповідно до положень та умов генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених в п. 4.5. ст. 4 генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках зазначеної генеральної угоди та які є додатками до неї.
Згідно з умовами генеральної угоди позичальник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами (пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 генеральної угоди).
В рамках генеральної угоди між ПАТ "Укрексімбанк" (банк) та ПрАТ "Завод напівпровідників" (позичальник) було укладено наступні кредитні договори:
1) № 151109К19 від 03.06.2009 (далі за текстом - кредитний договір-1),
2) № 151109К27 від 17.07.2009 (далі за текстом - кредитний договір-2),
3) № 151109К39 від 22.12.2009 (далі за текстом - кредитний договір-3),
4) № 151109К38 від 06.11.2009 (далі за текстом - кредитний договір-4),
5) № 151110К2 від 16.02.2010 (далі за текстом - кредитний договір-5),
6) № 151110К3 від 03.03.2010 (далі за текстом - кредитний договір-6),
7) № 151110К11 від 21.04.2010 (далі за текстом - кредитний договір-7), відповідно до умов яких банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цих договорів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, у порядку та строки, визначені умовами цих договорів, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені кредитними договорами (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, пп.пп. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 кредитних договорів).
На виконання умов кредитного договору-1 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію, в межах якої надав кредит в розмірі 8 000 000,00 євро та 1 027 568,92 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту - 01.03.2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., 3.5. ст. 3 кредитного договору-1, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 5 кредитного договору-1.
На виконання умов кредитного договору-2 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію, в межах якої надав кредит в розмірі 175 638 793,45 доларів США та 72 656 743,25 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 01.03.2017, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., 3.5. ст. 3 кредитного договору-2, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому п.п. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-2.
На виконання умов кредитного договору-3 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію за рахунок ресурсів інобанку та банку, в межах якої надав кредит в розмірі 3 701 552,19 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., 3.5. ст. 3 кредитного договору-3, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-3.
На виконання умов кредитного договору-4 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію за рахунок ресурсів інобанку та банку, в межах якої надав кредит в розмірі 2 213 941,62 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2014, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., п. 3.5. ст. 3 кредитного договору-4, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-4.
На виконання умов кредитного договору-5 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію за рахунок ресурсів інобанку та банку, в межах якої надав кредит в розмірі 5 522 026,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., п. 3.5. ст. З кредитного договору-5, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-5.
На виконання умов кредитного договору-6 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію за рахунок ресурсів інобанку та банку, в межах якої надав кредит в розмірі 471 834,24 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.09.2015, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., 3.5. ст. 3 кредитного договору-6, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-6.
На виконання умов кредитного договору-7 банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію за рахунок ресурсів інобанку та банку, в межах якої надав кредит в розмірі 4 234 245,00 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.05.2016, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4. п.п. 3.2., 3.5. ст. 3 кредитного договору-7, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 та ст. 4 кредитного договору-7.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральною угодою 31.03.2009 між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є позивач - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", (кредитор), відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників", правонаступником якого є відповідач-1 - ПАТ "Завод напівпровідників" (позичальник), та закритим акціонерним товариством "Актив-Страхування", правонаступником якого є відповідач-2 - приватне акціонерне товариство "Актив-Страхування" (поручитель) було укладено договір поруки № 151109Р7 (далі за текстом - договір поруки).
Згідно зі ст.1 та п. 3.1. ст. 3 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, тобто зобов'язань позичальника, передбачених генеральною угодою щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
Відповідно до п. 3.2. ст. 3 договору поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
Як стверджував позивач, відповідач-1 свої зобов'язання з повернення заборгованості по кредиту за кредитним договором-4 у передбачений цим договором строк (до 20.03.20104) в повному обсязі не виконав, зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитами та сплати комісій, передбачених кредитними договорами, виконував з порушенням строків виконання зобов'язань, у зв'язку з чим банк звернувся до відповідача-1, як позичальника, з листом № 195-04/2468 від 16.04.2014 та до відповідача-2, як поручителя, з листом № 195-04/2467 від 16.04.2014, в яких вимагав погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами.
Однак, відповідачі вимоги листів не задовольнили, заборгованість по кредиту за кредитним договором-4 та зі сплати відсотків за користування кредитами і комісій, передбачених кредитними договорами, не сплатили, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду у даній справі про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитними договорами № 151109К19 від 03.06.2009, № 151109К27 від 17.07.2009, № 151109К39 від 22.12.2009, № 151109К38 від 06.11.2009, №151110К2 від 16.02.2010, № 151110К3 від 03.03.2010 та № 151110К11 від 21.04.2010, укладеними між позивачем та відповідачем-1 в рамках Генеральної кредитної угоди № 151109N2 від 03.03.2009, в розмірі станом на 17.10.2014 16 986 544,30 євро, 25 455 525,48 доларів США та 34 727 647,49 грн.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судами попередніх інстанцій виконання зобов'язань позичальником (відповідачем-1) за кредитними договорами-1-7 було забезпечено порукою відповідно до договору поруки № 151109Р7 від 31.03.2009, укладеним між позивачем та відповідачем-2.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з п. 3.1. ст. 3 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.
При цьому, статтею 1 договору поруки визначено, що термін "основне зобов'язання" у даному договорі використовується у такому значенні: зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
Разом з цим, термін "кредитна угода" використовується у наступному значенні: генеральна кредитна угода № 151109Н2 від 03.03.2009 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у сумі, еквівалентній 150 000 000,00 євро терміном користування до 02.03.2017.
27.05.2010 сторони договору поруки підписали між собою додаткову угоду № 151109Р7-1 до договору поруки № 151109Р7 від 31.03.2009, якою внесли зміни до ст. 1 договору поруки та погодили, що термін "кредитна угода" використовується у наступному значенні: генеральна кредитна угода № 151109Н2 від 03.03.2009 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у сумі, еквівалентній 230 000 000,00 євро терміном користування до 02.03.2017.
При цьому, додатком 1 до додаткової угоди № 151109К2-10 від 21.04.2010 до генеральної угоди визначено перелік всіх кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть в рамках генеральної угоди, і є додатками до генеральної угоди: 1) кредитний договір № 151109К19 від 03.06.2009; 2) кредитний договір № 151109К27 від 17.07.2009; 3) кредитний договір № 151109К38 від 06.11.2009; 4) кредитний договір № 151109К39 від 22.12.2009; 5) кредитний договір № 151110К2 від 16.02.2010; 6) кредитний договір № 151110К3 від 03.03.2010; 7) кредитний договір № 151110К11 від 21.04.2010.
Таким чином, підписавши 27.05.2010 зазначену додаткову угоду до договору поруки, відповідач-2 тим самим підтвердив свою обізнаність з усіма кредитними договорами-1-7 та додатковими угодами до них, що були укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 151109Н2 від 03.03.2009, а також з додатковими угодами до Генеральної угоди. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача-2 в касаційній скарзі про неузгодженість з ним як з поручителем умов кредитних договорів та додатків до них.
В підпункті 2.1.6. пункту 2.1. статті 2 договору поруки поручитель підтвердив, що він ознайомлений з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладення договору поруки), укладеної між кредитором і позичальником, поінформований про фінансово-економічний стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 2 генеральної угоди для цілей останньої термін кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди і є її додатком.
Кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів за кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання та погашення кредиту та інші умови (п. 4.2. ст. 4 генеральної угоди).
Відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 генеральної угоди банк надає позичальнику кредит на умовах цієї генеральної угоди та кредитних договорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії та інші платежі, встановлені кредитними договорами.
Врахувавши наведені умови генеральної кредитної угоди та договору поруки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що положеннями генеральної угоди визначено умови відповідних кредитних договорів, які будуть укладені та в подальшому будуть додатками до генеральної угоди, а поручитель надав беззаперечну згоду відповідати за невиконання зобов'язань за генеральною угодою та, відповідно, за невиконання зобов'язань за кредитними договорами, умови яких (відповідно до п. 4.2. ст. 4 генеральної угоди) будуть визначено в самих кредитних договорах, та, відповідно, в додаткових угодах до останніх.
Пунктом 3.2. статті 3 договору поруки визначено, що у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як солідарних боржників, а згідно з п. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 договору поруки поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач-2, як поручитель відповідача-1 відповідно до умов договору поруки має солідарно з відповідачем-1 відповідати перед позивачем за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди № 151109N2 від 03.03.2009, банк зобов'язався надати позичальнику кредити шляхом відкриття невідновлювальних кредитних ліній на умовах цих договорів (в межах визначеного цими кредитними договорами максимального ліміту заборгованості), а позичальник зобов'язався повернути кредит у валюті кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, у порядку та строки, визначених умовами кредитних договорів, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені кредитними договорами (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, пп.пп. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 кредитних договорів).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи на виконання взятих на себе договірних зобов'язань банк надав позичальнику наступні кредити:
- 8 000 000,00 євро та 1 027 568,92 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту - 01.03.2017 за кредитним договором-1,
- 175 638 793,45 доларів США та 72 656 743,25 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 01.03.2017 за кредитним договором-2,
- 3 701 552,19 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016 за кредитним договором-3,
- 2 213 941,62 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2014 за кредитним договором-4,
- 5 522 026,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.03.2016 за кредитним договором-5,
- 471 834,24 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.09.2015 за кредитним договором-6,
- 4 234 245,00 євро з кінцевим терміном погашення кредиту - 20.05.2016 за кредитним договором-7.
Згідно з п.п. 3.4.1. кредитних договорів позичальник (відповідач-1) зобов'язався погасити кредити у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8. кредитних договорів в строк, зазначений у п. 3.2. кредитних договорів, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту, є обов'язковими.
В пунктах 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 та п. 7.2.ст. 7 Генеральної кредитної угоди передбачено право банку достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, нарахованих за цією Генеральної угодою, у разі виникнення і тривання події невиконання позичальником зобов'язань.
Згідно з пп. 3.6.2 п. 3.6. ст. 3 кредитних договорів позичальник зобов'язався здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, належних до сплати за кредитними договорами, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку порушення провадження у справі про банкрутство позичальника, у разі, якщо відбувся випадок, передбачений цим договором чи Генеральними документами як підстава дострокового погашення кредиту.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст. 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами, відповідач-1, як позичальник, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі остаточну суму кредиту за кредитним договором-4 у визначений цим кредитним договором кінцевий термін погашення кредиту - 20.03.2014 не повернув, а також прострочив сплату відсотків за користування кредитами та комісіями за управління кредитною лінією і комісіями за зміну умов кредитного договору.
При цьому, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі ні відповідач-1, як позичальник, ні відповідач-2, як поручитель, заборгованість по кредиту за кредитним договором-4 не погасили; сплату прострочених відсотків за користування кредитами та сплату прострочених комісій згідно з кредитними договорами-1-7 не здійснили. Відповідні докази виконання позичальником або поручителем своїх зобов'язань за кредитними договорами та договором поруки в матеріалах справи відсутні.
Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2. ст. 7 кредитних договорів у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1 п.3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, статті 4 кредитних договорів позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 кредитних договорів.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Врахувавши наведене, суди обґрунтовано зазначили, що встановлення в кредитних договорах обов'язку сплачувати проценти за користування кредитами та наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату позичальником у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки проценти, встановлені в кредитних договорах, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, які є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем-1 зобов'язань з повернення кредиту і своєчасної сплати процентів за користування кредитом та комісій, передбачених кредитними договорами, а також факт порушення відповідачем-2 договору поруки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач правомірно нарахував пеню, три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та три проценти за несвоєчасну сплату комісій.
Місцевий господарський суд, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку сум основного боргу, процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені та трьох відсотків, встановив, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, що заявлені до стягнення суми визначені позивачем вірно, у зв'язку з чим правильно задовольнив позовні вимоги, стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами в розмірі 16 986 544,30 євро, 25 455 525,48 доларів США та 34 727 647,49 грн, обґрунтовано зазначивши в рішенні гривневий еквівалент сум заборгованості, заявлених в євро та доларах США.
Колегія суддів не бере до уваги доводи приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування" щодо необхідності врахування висновків Вищого господарського суду, наведених в постанові від 02.06.2015 у справі № 910/25713/14 за позовом ПрАТ "Актив-Страхування" до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПрАТ "Завод напівпровідників" про визнання припиненим договору поруки №151109Р7 від 31.03.2009, враховуючи те, що за результатами перегляду вказаної справи в суді касаційної інстанції рішення та постанова судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа № 910/25713/14 передана на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Таким чином, на момент прийняття судом касаційної інстанції постанови у даній справі (№ 910/12968/14) договір поруки № 151109Р7 від 31.03.2009 є чинним.
При цьому, слід зазначити, що у разі визнання договору поруки №151109Р7 від 31.03.2009 припиненим чи недійсним відповідачі не позбавлені права звернутись до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 112, 113 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при їх прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів у відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/12968/14- без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді Н. Мележик
В. Саранюк