29 травня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбу з відповідачем вони за спільні кошти придбали автомобіль марки CHEVROLET Captiva, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Крім того вказувала, що за період спільного проживання вони здійснили перепланування та добудову до квартири АДРЕСА_1. Здійснена добудова складає 64/100 ідеальних частин квартири, на даний час будівельні роботи закінчені та будинок введений в експлуатацію, проте всі документи на зазначене нерухоме майно зберігаються у відповідача, який не бажає в добровільному порядку здійснити поділ спільного майна.
Ураховуючи викладене, просила визнати спільним сумісним майном 64/100 частини квартири АДРЕСА_1, а також автомобіль CHEVROLET Captiva, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1; стягнути з ОСОБА_3 компенсацію вартості Ѕ частки зазначеного транспортного засобу, а також визнати за нею право власності на 32/100 ідеальних частин вказаної квартири.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля спільним сумісним майном та стягнення компенсації його вартості Ѕ частини та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог з інших підстав. У іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання спільним сумісним майном подружжя частини квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи та встановивши, що спірна добудова до належного відповідачеві майна не має статусу окремого об'єкта нерухомості, обґрунтовано виходив із того, що вона не може бути визнана спільним майном подружжя.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання автомобіля спільним сумісним майном та стягнення компенсації вартості Ѕ його частини, суд першої інстанції виходив із того, що відчуження транспортного засобу відбулось за час перебування сторін у шлюбі та зі згоди позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля спільним сумісним майном та стягнення компенсації його вартості, апеляційний суд, встановивши, що спірний автомобіль був придбаний після припинення фактичних шлюбних відносин за час окремого проживання сторін, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання його спільним сумісним майном подружжя та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації Ѕ частини його вартості.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, в частині залишеній без змін та суд апеляційної інстанції, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не можуть бути прийняті, з огляду на наступне.
Права особи, яка подала апеляційну скаргу, визначені ст. 300 ЦПК України, яка надає їй право на доповнення, зміну апеляційної скарги або її відкликання чи відмову від неї.
Таким чином, на стадії апеляційного розгляду позивачеві не надано право заявляти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а відповідно, таке його клопотання задоволенню не підлягає. Право на подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду може бути реалізоване лише під час розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак