09 червня 2015 р. Справа № 876/8918/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 05.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконкомі Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 03.09.2014року звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконкомі Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.08.2014 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Оскаржуваною ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.09.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконкомі Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції , покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що строк оскарження було пропущено ним з підстав, передбачених ч. 4 ст. 283 КУпАП, зокрема, що його не було ознайомлено із строком та порядком оскарження постанови, відтак юридична необізнаність позивача може бути визнана поважною причиною строку звернення до адміністративного суд.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Залишаючи без розгляду позов суд першої інстанції виходив з того, оскільки із змісту самої постанови вбачається, що така може бути оскаржена до суду у десятиденний строк з дня її вручення, відтак юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною строку звернення до адміністративного суду.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам процесуального права.
Із змісту поданої позовної заяви вбачається, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 19.08.2014 року особисто, про що свідчить його підпис у вказаній постанові.
Відповідно до ст.ст. 288, 289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови у вищестоящий орган або суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом. В разі пропуску десятиденного строку подання скарги з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що строк оскарження було пропущено ним з підстав, передбачених ч. 4 ст. 283 КУпАП, зокрема, що його не було ознайомлено із строком та порядком оскарження постанови, оскільки із змісту самої постанови вбачається, що така може бути оскаржена до суду у десятиденний строк з дня її вручення, відтак юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, позивачем інших обставин поважності причин пропущення строку звернення до суду в позовній заяві не зазначено, будь-яких доказів поважності пропущення строку звернення до суду не надано, а судом такі обставини не встановлені.
Отже, позивач не надав до суду доказів поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, а його посилання на юридичну необізнаність не може бути підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та, враховуючи те, що позивачем не зазначено в позовній заяві жодної обставини поважності причин пропуску строку звернення до суду, а судом такі обставини не встановлені, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування зазначеного вище нормативного припису ч. 1 ст. 100 КАС України, та залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 199 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 05.09.2014 року у справі № 453/1289/14-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді В.Я. Качмар
О.М. Гінда