25 травня 2015 року Справа № 876/5078/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Гудима Л.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова в якому просило про скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.08.2011 року №0002512300/21577, №0002522300/21580, №0002462300/21578 та від 22.11.2011 року №0003752300/29523.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі Акта №165/23-4/25229063 від 21.07.11 р. складеного за результатами проведення планової виїзної документальну перевірки ТзОВ «Тисмениця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11 року, державною податковою інспекції у Шевченківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0002512300/21577 від 29.08.11р., яким ТзОВ «Тисмениця», донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 887 943 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 221985,75 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002522300 21580, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 143,02 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 гривні, та податкове повідомлення-рішення №0002462300/21578, яким товариству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 962 792,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 740 698,09 гривень.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, товариством оскаржило його в адміністративному порядку, і за результатом розгляду первинних скарг, ДПА у Львівській області прийнято рішення №29775/10/25-005/2418 від 10.11.11 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.08.11 №0002512300/21577, №0002462300/21578, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.08.11 №0002522300/21580 в частині 1 грн., застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТзОВ «Тисмениця» - без задоволення.
Беручи до уваги рішення ДПА у Львівській області від 10.11.11 №29775/10/25-005/2418 про результати розгляду первинних скарг ТзОВ «Тисмениця» від 08.09.11, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.11 №0003752300/29523 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 143,02 гривень.
Донараховані та зменшені суми основного платежу без врахування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до винесених податкових повідомлень-рішень становлять в загальному розмірі суму, що дорівнює 1 956 086,02 гривень. Дана сума в п.3.2.2 Акта перевірки №165/23-4/25229063 від 21.07.11 (далі - Акт), визначена як сума на яку ТзОВ «Тисмениця» завищено податковий кредит в.т.ч. по періодах: червень 2010р. - 172 600 грн.; вересень 2010 р. - 1 774 348,58 грн.; лютий 2011 р. - 9 137,44 грн.
Щодо правомірності віднесення ТзОВ «Тисмениця» до податкового кредиту суми в розмірі 172 600 грн. за червень 2010 року, то апелянт зазначає, що на 37-ій та 38-ій сторінці Акта перевірки зазначено, що відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в Деклараціях по ПДВ встановлено розбіжність по взаєморозрахунках між ТзОВ «Тисмениця», а саме: в червні 2010 року в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ, ТзОВ «Евербест» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., ТзОВ «Тисмениця» задекларовано податкового кредиту від даного контрагента в сумі 172 600,00 грн., в результаті чого виникла розбіжність в червні 2010 року в сумі 172 600,00 гривень. Відповідно до центральної бази даних України звітність ТзОВ «Евербест» по податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.01.10р. по 31.12.10р. в Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганськ визнано недійсною. Таким чином подана ТзОВ «Евербест» декларація по податку на додану вартість (вх. №71350 від 20.07.10р.) також визнана недійсною.
Проте, при дослідженні та встановленні вищезазначених обставин податковим органом не взято до уваги те, що приписом прокурора м. Луганська від 15.11.10 р. №506с/10 зобов'язано начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську прийняти подані ТзОВ «Евербест» податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 р. та внести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих товариством податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року. Зважаючи на припис прокурора м. Луганська слід вважати дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, щодо не прийняття в ТзОВ «Евербест» податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 р. неправомірними.
Твердження, встановлене в Акті перевірки (на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення) відносно того, що ТзОВ «Евербест», задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., є безпідставними та суперечить матеріалам справи.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Підтвердженням того, що ТзОВ «Тисмениця» в червні 2010 року правомірно включено суму з розмірі 172 600 грн. до податкового кредиту є податкові накладні виписані ТзОВ «Евербест» на підставі договору поставки №1/07/06/10 від 01.06.10 р.
В дотримання абз. 3 п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7 зазначеного вище Закону, ТзОВ «Тисмениця» вівся реєстр отриманих та виданих податкових накладних №6.
Тому апелянт вважає, що твердження податкового органу викладені на сторінці « 39» Акта, щодо включення підприємством до складу податкового кредиту по податку на додану вартість сум ПДВ без податкових накладних по контрагенту ТзОВ «Евербест» в розмірі 172 600 грн. за період червень 2010 року є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
Щодо правомірності віднесення ТзОВ «Тисмениця» до податкового кредиту суми в розмірі 1 774 348,58 грн. за вересень 2010 року, то апелянт зазначає, що на сторінці « 33» Акта зазначено, що станом на 30.09.10 р. за ТзОВ «Тисмениця рахується безнадійна кредиторська заборгованість в сумі 10 646 091,48 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 1 774 348,58 грн. по підприємству ТзОВ «Радіссон», що перебувало на обліку в Лівобережній міжрайонній ДПІ. Проте, дане твердження податкового органу є хибним беручи до уваги те, що відповідно до п.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до п.п. 1). п. 1 ст. 512 вказаного Кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до п.1 ст. 516 Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 21.06.10р., ТзОВ «Радіссон» повідомлено ТзОВ «Тисмениця», що відповідно до договорів №0304-01 від 03.04.2009 р., №0405-01 З від 04.05.2009р., № 0405-03 С від 05.05.2009р., № 0405-02 П від 05.05.2009р., № ДГ-30/10-09 від 30.10.2009р., ТзОВ «Радіссон» має право вимагати від ТзОВ «Тисмениця» погашення заборгованості за отриманий товар та надані послуги по вище зазначеним договорам, що становить згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 01.04.2010р. 10 646 091,48 грн. (Десять мільйонів шістсот сорок шість тисяч дев'яносто одна гривня 48 копійок). Зважаючи на це ТзОВ «Радіссон» на підставі Договору про відступлення права вимоги №1- 23-08 В від 21 червня 2010р. відступило право вимоги виконання зобов'язання, зазначеного в п. 1 цього повідомлення у повному обсязі (10646091,48 грн.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал». Як зазначено на сторінці « 33» Акта, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в деклараціях по ПДВ, розбіжностей по взаєморозрахунках між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Радіссон» не встановлено. Даний факт свідчить про правомірність включення ТзОВ «Тисмениця» до податкового кредиту суми в розмірі 1 774 348,58 грн. зважаючи на те, що ТзОВ «Тисмениця» отримало від ТзОВ «Радіссон» повідомлення про відступлення права вимоги від 21.06.10 року. ТзОВ «Радіссон» до ліквідації та визнання даного підприємства банкрутом не виставлено жодних вимог ТзОВ «Тисмениця», щодо сплати кредиторської заборгованості в розмірі 10 646 091,48 грн., оскільки право вимоги по сплаті кредиторської заборгованості ТзОВ «Тисмениця» по договорах №0304-01 від 03.04.2009р., №0405-01 З від 04.05.2009р., № 0405-03 С від 05.05.2009р., № 0405-02 П від 05.05.2009р., № ДГ-30/10-09 від 30.10.2009р., перейшло до ТзОВ «Оріал».
При цьому апелянт зазначає, що сума заборгованості ТзОВ «Тисмениця» в розмірі 10 646 091,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 774 348,58 грн.), не є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому сума ПДВ в розмірі 1 774 348,58 грн. правомірно включена ТзОВ «Тисмениця» до податкового кредиту.
Щодо правомірності віднесення ТзОВ «Тисмениця» до податкового кредиту суми в розмірі 9 137,44 грн. за лютий 2011 року, то апелянт зазначає, щодо твердження податкового органу на сторінці « 39» Акта, відносно того, що ТзОВ «Металскарб» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., є безпідставними, неправомірними та хибними виходячи з наступного.
Відповідно до Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за лютий 2011 року ТзОВ «Металскарб» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 9 137,44 гривень. Зважаючи на це ТзОВ «Тисмениця» правомірно віднесено до податкового кредиту суму в розмірі 9 137,44 грн. за лютий 2011 року.
Окрім цього, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підтвердженням того, що ТзОВ «Тисмениця» в лютому 2011 року правомірно включено суму з розмірі 9 137,44 грн. до податкового кредиту є податкова накладна виписана ТзОВ «Металскарб» на підставі договору поставки №1002 від 10.02.11 р., а саме, податкова накладна №8 від 14.02.11 на суму 9 137,44 грн.
Тому, беручи до уваги всі зазначені докази, апелянт вважає, що твердження податкового органу, щодо включення підприємством до складу податкового кредиту по податку на додану вартість сум ПДВ в порушення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, без податкової накладної по контрагенту ТзОВ «Металскарб» в розмірі 9 137,44 грн. за період лютий 2011 року є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
Донарахована сума основного платежу з податку на прибуток без врахування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до винесеного податкового повідомлення-рішення ДПІ Шевченківському районі м. Львова від 29.08.11р. №0002462300/21578 становлять 6 962 792,34 гривень.
Дана сума в п.3.1.4 Акта перевірки №165/23-4/25229063 від 21.07.11, визначена як сума на яку ТзОВ «Тисмениця» занижено сплату податку на прибуток в.т.ч. по періодах: 3 квартал 2010р. - 4 879 458,59 грн.; 4 квартал 2010р. - 2 083 333,75 грн..
Зважаючи на вищенаведене апелянт зазначає, що на сторінці « 5» Акта зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу ТзОВ «Тисмениця» за період з 01.01.10р. по 31.03.11р. встановлено його заниження в 3 кварталі на суму 10 646 091,48 гривень. Відповідно, на думку податкового органу в 3 кварталі 2010 року ТзОВ «Тисмениця» занижено суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті в розмірі 4 879 458,59 гривень.
Проте, дані твердження податкового органу є хибними та неправомірними, бо відповідно до п.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до п.п. 1). п.1 ст.512 цього Кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до п.1 ст.516 Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Беручи до уваги повідомлення про відступлення права вимоги від 21.06.10, ТзОВ «Радіссон» повідомлено ТзОВ «Тисмениця», що відповідно до договорів №0304-01 від 03.04.2009р., №0405-01 З від 04.05.2009р., № 0405-03 С від 05.05.2009р., № 0405-02 П від 05.05.2009р., № ДГ-30/10-09 від 30.10.2009р., ТзОВ «Радіссон» має право вимагати від ТзОВ «Тисмениця» погашення заборгованості за отриманий товар та надані послуги по вище зазначеним договорам, що становить згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 01.04.2010р. 10 646 091,48 грн. (Десять мільйонів шістсот сорок шість тисяч дев'яносто одна гривня 48 копійок). Зважаючи на це ТзОВ «Радіссон» на підставі Договору про відступлення права вимоги №1- 23-08 В від 21 червня 2010р. відступило право вимоги виконання зобов'язання, зазначеного в п. 1 цього повідомлення у повному обсязі (10646091,48 грн. (Десять мільйонів шістсот сорок шість тисяч дев'яносто одна гривня 48 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал». ТзОВ «Радіссон» до ліквідації та визнання даного підприємства банкрутом не виставлено жодних вимог ТзОВ «Тисмениця», щодо сплати кредиторської заборгованості в розмірі 10 646 091,48 грн., оскільки право вимоги по сплаті кредиторської заборгованості ТзОВ «Тисмениця» по договорах №0304-01 від 03.04.2009р., №0405-01 3 від 04.05.2009р., № 0405-03 С від 05.05.2009р., № 0405-02 П від 05.05.2009р., № ДГ-30/10-09 від 30.10.2009р., перейшло до ТзОВ «Оріал».
Зважаючи на вищенаведені факти апелянт вважає, що сума заборгованості ТзОВ «Тисмениця» в розмірі 10 646 091,48 грн., не є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому ТзОВ «Тисмениця» не здійснено заниження сплати суми податку на прибуток в розмірі 4 879 458,59 грн. у 3 кварталі 2010 року.
Крім того, на сторінці « 14» Акта, зазначено, що ТзОВ «Тисмениця» до перевірки представлено договори, податкові накладні та акти виконаних робіт, що стосуються взаємовідносин з контрагентом ТзОВ «Промбудскло».
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Отже, документальна перевірка повинна проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункті документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів. Крім того, вимоги щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачаються Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 Розділ І, підп.5.2 п.5 Розділу II).
Як вбачається зі змісту Акта, зазначені документи не були предметом дослідження при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Промбудскло». Таким чином, висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими.
Крім того перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин важається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Зважаючи на це, апелянт вважає, що податковий орган неправомірно керується ст. 228 ЦК України при визначенні нібито здійсненого порушення ТзОВ «Тисмениця», щодо заниження в 4 кварталі 2010 року суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті в розмірі 2 083 333,75 гривень.
Крім того, відповідно до п.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно п.2. ст. 207 ГК України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Отже, податковий орган не вправі визначати в Акті перевірки нікчемність угоди щодо взаємовідносин між контрагентами. Компетенція встановлення факту нікчемності угоди по праву та у відповідності до чинного на даний момент законодавства - належить лише органам судової влади.
Враховуючи наведене просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2011 року ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Тисмениця» з питань дотриманні вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено Акт №165/23-4/25229063 від 21.07.2011 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002512300/21557, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 887 943 грн., штрафні (фінансові) санкції - 221985,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002522300/21580, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі і 068 143,02 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002462300/21578, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6962 792,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 740 698,09 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0003752300/29523, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 143,02 грн.
Розглядаючи спір судом першої інстанції з'ясовано, що між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Евербест» 01.06.2010 року укладено договір №1/07/06/10 про поставку брухту чорних металів. В підтвердження обставин виконання вищевказаного договору та обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість позивачем представлено відповідні податкові накладні. Однак, як вбачається із акта перевірки відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в Деклараціях по ПДВ встановлено розбіжність по взаєморозрахунках між ТзОВ «Тисмениця», а саме: в червень 2010 року в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ, ТзОВ «Евербест» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., ТзОВ «Тисмениця» задекларовано податкового кредиту від даного контрагента в сумі 172 600,00 грн., в результаті чого виникла розбіжність в червні 2010 року в сумі 172 600,00 гривень. Згідно центральної бази даних України встановлено, що ТзОВ «Евербест» перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганськ. Відповідно до ЦБД звітність по податку на прибуток та по податку на додану вартість ТзОВ «Евербест» за період з 01.01.10 року по 31.12.10 року в Ленінській міжрайонній ДПІ м. Луганська визнано недійсною. Подана ТзОВ «Евербест» декларація по податку на додану вартість також визнано недійсною.
Таким чином, суд підставно вважав, що ТзОВ «Тисмениця» в порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму ПДВ по контрагенту ТзОВ «Евербест».
Крім того судом з'ясовано, що між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Металскарб» 10.02.2011 року укладено договір поставки №1002. На підтвердження того, що ТзОВ «Тисмениця» в лютому 2011 року включило суму ПДВ в розмірі 9 137,44 гри. до податкового кредиту представлено податкову накладну №8 від 14.02.2011 року на суму 9 137,44 грн. Однак, згідно акта перевірки в лютому 2011 року в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ, ТзОВ «Металскарб» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., ТзОВ «Тисмениця» задекларовано податкового кредиту від даного контрагента в сумі 9137,44 грн., в результаті чого виникла розбіжність в лютому 2011 року в сумі 9137,44 грн.
Крім того між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Радіссон» укладено ряд договорів від 03.04.2009 року №0304-01, від 04.05.2009 року №0405-01, від 05.05.2009 року №0405-03, від 30.10.2009 року №3010-09 про поставку та про виконання робіт (надання послуг). На підтвердження виконання даних договорів позивачем подано акти здачі-приймання робіт, податкові та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, однак позивачем не представлено доказів оплати за виконані роботи. У зв'язку з тим, що ТзОВ «Тисмениця» не здійснено компенсацію вартості отриманих товарів, які воно отримало, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає. Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Тисмениця» по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» станом на 30.09.2010р. рахується безнадійна кредиторська заборгованість в сумі 10 646 091,48 грн. в т.ч. ПДВ 1 774 348,58 грн. по підприємству ТзОВ «Радіссон». На порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Тисмениця» завищено податковий кредит по податку на додану вартість з безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, на загальну суму 1 774 348,58 грн.
Також між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Промбудскло» укладено договори від 01.10.2010 року № 1082910 на виконання робіт по завантаженню та розвантаженню металобрухту, №1092910 на виконання робіт по сортуванню металобрухту. Виконання передбачених робіт сторонами оформлено відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг). На виконання умов даних договорів ТзОВ «Промбудскло» виписано також податкові накладні.
Згідно Акта перевірки ТзОВ «Тисмениця», ДПІ використано матеріали невиїзної позапланової перевірки його контрагента ТзОВ «Промбудскло» з питань взаєморозрахунків за жовтень 2010 року, що оформлені Актом від 16.05.2011 року № 853/23-1/25229063. Перевіркою встановлено, що при проведенні аналізу податкових декларацій за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. встановлено, що на підприємстві були відсутні об'єкти та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а саме згідно декларацій на прибуток підприємств сума амортизаційних відрахувань не декларувалися та декларацій збору за забруднення навколишнього природного середовища не подавались взагалі, що свідчить про відсутність основних (складських, офісних приміщень, виробничого обладнання, торгівельного обладнання) та транспортних засобів, які є основними факторами для здійснення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснень суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТзОВ «Промбудскло». В ході перевірки ТзОВ «Промбудскло» встановлено, що правочини укладені від імені товариства не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих і платнику податку у звітному періоді.
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат,, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності). Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 зазначеного вище Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.16 цього ж Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 228 ЦК України правочин спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Згідно ч.2 ст. 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції підставно вважав, що позивачем безпідставно, в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ в складі вартості послуг вказаних у зазначених договорах віднесена до податкового кредиту, оскільки матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року по справі № 2а-5954/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Л.Я. Гудим