Справа № 463/4523/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/394/15 Доповідач: ОСОБА_2
05 червня 2015 року в м. Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 02 березня 2015 року,
з участю прокурора - ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 02.03.2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання чотири роки і шість місяців позбавлення волі. Обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді взяття під варту. Строк відбування покарання рахується з моменту взяття під варту.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання чотири роки позбавлення волі. Обрано обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді взяття під варту. Строк відбування покарання рахується з моменту взяття під варту.
За вироком суду ОСОБА_7 14.07.2014 року близько 10.30 год., знаходячись на вул. Личаківській, 35 у м. Львові, неподалік Львівської спеціалізованої школи-інтернату для глухих дітей, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, погрожуючи застосуванням фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_11 , демонструючи балончик зі сльозоточивим газом, відкрито заволодів парою її золотих сережок, вартістю 2000 грн., завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2000 грн. після чого втік з місця вчинення злочину.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 22 липня 2014 року близько 11.00 год. знаходячись на території Львівської спеціалізованої школи-інтернату для глухих дітей, що за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, із застосуванням фізичної сили, що не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, шляхом ривка відкрито викрав, (зірвав із шиї) у потерпілої ОСОБА_12 частину її золотого ланцюжка з кулоном, після чого із викраденим втік з місця злочину, завдавши потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з обвинуваченим ОСОБА_13 25 липня 2014 року близько 17.45 год., перебуваючи на території Львівської обласної клінічної лікарні, що за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, відкрито викрали, зірвавши із шиї потерпілої ОСОБА_14 , її золотий ланцюжок із хрестиком, чим завдали останній матеріальної шкоди у розмірі 3000 грн. Після чого з викраденим втекли з місця вчинення злочину, дорогою загубивши золотий хрестик.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з обвинуваченим ОСОБА_9 30 липня 2014 року близько 15:40 год. перебуваючи на вул. Личаківській у м. Львові, неподалік трамвайної зупинки, що біля вул. Чехова у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, відкрито викрали, зірвавши із шиї потерпілої ОСОБА_15 , її золотий ланцюжок, вартістю 2,5 тис. грн., чим завдали останній матеріальної шкоди на суму 2500 грн. Після чого з викраденим втекли з місця вчинення злочину.
Крім того, 11 серпня 2014 року близько 12.00 год. обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись на вул. Пасічній, 96 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, відкрито викрав, зірвавши із шиї потерпілої ОСОБА_16 її золотий ланцюжок, вартістю 5 тис. грн., чи завдав потерпілі матеріальну шкоду на суму 5 000 грн. Після чого із викраденим втік з місця злочину.
Вирок суду в апеляційному порядку оскаржили захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ..
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання змінити, застосувавши відносно ОСОБА_7 вимоги ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з іспитовим строком до трьох років з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання змінити, застосувавши відносно ОСОБА_9 вимоги ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання апеляційних вимог зазначає, що судом належним чином не враховано обставини, що пом'якшують покарання, зокрема це щире каяття або активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, а тому вважає за можливе призначення покарання ОСОБА_7 без позбавлення волі, яке буде достатнє та необхідне для його виправлення, оскільки на думку захисника, обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює суспільну небезпеку вчиненого діяння.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на підтримання апеляційних вимог зазначає, що судом належним чином не враховано обставини, що пом'якшують покарання, зокрема повне визнання вини у скоєному, щире каяття, сприяння у розслідуванні кримінального правопорушення, повне відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної шкоди, та відсутність від останніх будь-яких претензій до обвинуваченого. Крім цього, на думку захисника, судом не враховано того, що ОСОБА_9 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання.
Крім цього, захисник вказує, що ОСОБА_9 засуджений за два епізоди грабежу, в одному з яких не приймав активну участь та не застосовував насильства до потерпілої, тобто виконував роль пособника. Також захисник зазначає, що судом не досліджувались обставини вчинення грабежу відносно потерпілої ОСОБА_14 , тобто в судовому засіданні не були допитані з цього приводу як обвинувачені, так і потерпіла.
Крім цього, захисник вказує на те, що судом при призначенні покарання не було враховано того, що обвинувачений ОСОБА_9 під час досудового розслідування затримувався на дві з половиною доби до вирішення питання про запобіжний захід.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачені підтримали вимоги поданих апеляційних скарг та навели аналогічні доводи, викладені в апеляційних скаргах, а саме частково змінивши апеляційні вимоги просили пом'якшити покарання обвинуваченим із застосуванням ст.75 КК України та(або) ст.69 КК України.
Прокурор заперечив проти апеляційних скарг захисників, вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про обставини справи і зміст апеляційних скарг, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинних діянь, передбачених ч.2 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і в апеляційних скаргах захисників не оспорюється, однак захисники вважають, що призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_9 не відповідає вимогам ст.65 КК України, зокрема апелянти просять пом'якшити покарання обвинуваченим.
На думку колегії суддів суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_9 недостатньо дотримався вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання у даному випадку суд мав дотримуватись вимог кримінального закону та був зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про кожного з винних осіб та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке мало би бути необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених.
Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, щире каяття та відшкодування шкоди потерпілим, але не зазначено по повній мірі обставин, що пом'якшують покарання.
У матеріалах справи є заяви потерпілих ОСОБА_15 (а.с.105), ОСОБА_16 (а.с.106), ОСОБА_14 (а.с.107), ОСОБА_11 (а.с.108), ОСОБА_12 (а.с.109) про відшкодуванням їм матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим вони претензій до обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 не мають, крім того усі без винятку потерпілі зазначають, що пробачили обвинувачених та просять останніх суворо не карати.
Також колегія суддів встановила, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 активно сприяли на досудовому слідстві по розкриттю цих кримінальних правопорушень, а при розгляді цього провадження у суді першої інстанції та апеляційному суді щиро розкаялись у вчиненому.
Отже, колегія суддів, досліджуючи обставини справи, приходить до переконання про те, що відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 можливо застосувати положення ст.69 КК України та призначити обвинуваченим покарання нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією ч.2 ст.186 КК України.
При цьому такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтовується наступними обставинами, що пом'якшують покарання, а саме тим, що обвинувачений ОСОБА_7 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяна матеріальна шкода потерпілим відшкодована та потерпілі пробачили ОСОБА_7 і жодних претензій до обвинуваченого не заявляли, позитивно характеризується по місцю проживання. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , відсутні.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції визнає такими, що пом'якшують покарання наступні обставини, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_9 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяна матеріальна шкода потерпілим відшкодована та потерпілі пробачили ОСОБА_9 і жодних претензій до обвинуваченого не заявляли, позитивно характеризується по місцю проживання. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_9 , відсутні.
Вищеперераховані обставини справи колегією суддів визнаються такими, що істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочинів, та дають достатні підстави призначити їм покарання у виді позбавлення волі у відповідності до ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією ч.2 ст.186 КК України.
Крім того, беручи до уваги принцип індивідуалізації покарання суд апеляційної інстанції приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі в порядку ст.75 КК України. При цьому колегією суддів враховуються вищезазначені обставини, які істотно пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив лише два епізоди грабежу та не приймав активну участь у здійснюваних злочинних діяннях, що дає підстави вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства.
Водночас з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ст.75 КК України, оскільки останній, незважаючи на вищеперераховані обставини, що істотно пом'якшують покарання, вчинив п'ять епізодів грабежу, що не дає підстав до звільнення його від відбування покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок Личаківського районного суду м.Львова від 02 березня 2015 року підлягає зміні в частині призначеного покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.405, 407, 420, 426 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволити частково, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задоволити в повному обсязі.
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 02 березня 2015 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому два роки іспитового строку.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Негайно звільнити ОСОБА_9 з-під варти в залі судового засідання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: