04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" червня 2015 р. Справа№ 910/26996/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом) - Осипов Д.В. (дов. №479 від 12.12.2014 року);
від відповідача(за первісним позовом) - Мазуренко О.П. (дов. №13-11-10169 від 27.04.2015 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року
у справі №910/26996/14 (суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій", м. Київ
до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ
про стягнення 1 006 378,97 грн.
за зустрічним позовом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій", м. Київ
про визнання права оренди, -
У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про стягнення 1 006 378,97 грн.
05.03.2015 року відділом діловодства суду від представника відповідача отримано зустрічну позовну заяву про визнання права оренди нежилого приміщення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2015 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.
19.03.2015 року відділом діловодства суду від представника позивача (за первісним позовом) отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення позовних вимог в частині стягнення орендної плати із врахуванням індексу інфляції, 3% річних та неустойки.
Рішенням господарського суду міста Києва від від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14 суд вирішив первісний позов задовольнити. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" заборгованість в орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 446 231 грн. 25 коп., три відсотки річних в розмірі 10 848 грн. 34 коп., пеню в розмірі 608 грн. 65 коп., неустойку в розмірі 597 748 грн. 09 коп., судовий збір в розмірі 21108 грн. 74 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14 в частині стягнення неустойки у розмірі 597 748,09 грн., 3% річних у сумі 10 848,34 грн., індекс інфляції у сумі 108 031,42 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити приватному акціонерному товариству "Інститут розвитку передових технологій" у задоволенні вимог щодо стягнення неустойки, 3% річних та індексу інфляції; зустрічний позов задовольнити, визнати за Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України право оренди нежилих приміщень, що знаходяться в підвальному поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера "А" згідно договору оренди нежилого приміщення №39 від 30.11.2012 року до 15.12.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 27.05.2015 року.
26.05.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на апеляційну скаргу, у відповідності до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 27.05.2015 року представником апелянта було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року відкладено розгляд апеляційної скарги у справі №910/26996/14 на 10.06.2015 року.
04.06.2015 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій».
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/26996/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
10.06.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання вих.№10 від 09.06.2015 року скаржника про зупинення провадження у справі, у відповідності до якого останній просить зупинити провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №910/14357/15.
В судове засідання, призначене на 10.06.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача за первісним позовом заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні було розглянуто клопотання апелянта про зупинення провадження у справі.
Позивач за первісним позовом заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, апелянт підтримав вказане клопотання.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Частина 1 вказаної статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи відсутність підстав, які б зумовили неможливість розгляду справи №910/26996/14 до вирішення спору №910/14357/15, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.11.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" як орендодавцем та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України як орендарем укладено Договір оренди нежилого приміщення №39 (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 18-24), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться в підвальному поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. «А», загальною площею 227,92 кв.м, до якої входить основна площа - 190 кв.м, допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 37,92 кв.м.
Пунктом 1.2. договору визначено, що приміщення, яке передається в оренду, належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок - офісний центр, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 31.01.2006 року за №53-в.
У відповідності до п.2.2. договору передача приміщення здійснюється за Актом прийома-передачі приміщення, який засвідчується підписами та печатками сторін який становитиме, після його підписання невід'ємну частину договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати наведено в протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору. Розмір орендної плати формується орендодавцем з урахуванням рівня цін на ринку аналогічних послуг, індексу інфляції, та витратного механізму, що пов'язаний з утриманням приміщення.
Відповідно до п.3.3. договору перша орендна плата вноситься орендарем авансовим платежем після підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми з урахуванням протоколу узгодження договірної ціни на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання таких рахунків. Перша орендна плата включає в себе орендну плату: за перший - до кінця поточного місяця та два останні місяці - із розрахунку, як повні календарні місяці. ( п.3.3).
З матеріалів справи вбачається, що протоколом узгодження ціни до Договору оренди нежилого приміщення №39 від 30.11.2012 року (т. 1, а.с. 26) сторони досягли згоди, що розмір договірної плати за оренду 1 (одного) кв. м основної площі за календарний місяць становить 113 (сто тринадцять) гривень 13 коп., крім того ПДВ 20% - 22 (двадцять дві) гривні, 63 коп., всього з ПДВ - 135 (сто тридцять п'ять) гривень 76 коп., а за користування допоміжною площею - 69 (шістдесят дев'ять) гривень 68 коп., крім того ПДВ 20% - 13 (тринадцять) гривень 93 коп., всього з ПДВ - 83 (вісімдесят три) гривні 62 коп.
Таким чином, загальна вартість оренди за один календарний місяць з урахуванням ПДВ становить:
1) в період з 30.11.2012 року по 01.10.2014 року - 28 964 гривні, 36 коп.,
2) в період з 02.10.2014 року по день подання позову - 9 481 гривня, 70 копійок.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача за первісним позовом, виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору, зокрема оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Визначаючи правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, колегією суддів встановлено, що такі відносини мають ознаки договору оренди.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
На виконання умов договору між сторонами було укладено Акт прийому-передачі Приміщення від 01.12.2012 року (т. 1, а.с. 25), у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле Приміщення Офісного центру та зобов'язався вносити плату за користування даними Приміщеннями, відповідного умов Договору.
Як вбачається із матеріалів справи , позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість.
Колегією суддів встановлено, що у зв'язку із не оплатою відповідачем за первісним позовом орендних платежів позивачем за первісним позовом було направлено на адресу останнього повідомлення №275-12 від 11.12.2013 року. У відповідності до вказаного листа приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій» повідомило відповідача за первісним позовом пророзірвання Договору з моменту одержання ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України повідомлення.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.8.2. договору строк оренди становить 35 місяців з дня передачі площі у фактичне користування по Акту прийому-передачі приміщення.
Пунктом 8.4. вказаного договору сторони визначили, що цей договір може бути розірваний на вимогу орендодавця, надану орендарю у письмовій формі за 1 (один) місяць до розірвання, якщо орендар більше одного разу порушив терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір оренди нежилого приміщення №39 від 30.11.2012 року слід вважати розірваним з 16.12.2013 року.
Згідно з Актом прийому-передачі (повернення) Приміщень від 01.10.2014 року (т. 1, а.с. 86) орендар частково повернув Приміщення орендодавцю. Так, згідно з Актом прийому - передачі (повернення) Приміщень від 01.10.2014 року загальна площа повернених Приміщень становить 153,31 (сто п'ятдесят три цілих тридцять одна сота) кв. м, до яких входить:
основна площа - 127,8 кв. м;
допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 25,51 кв. м.
Тобто, з 02.10.2014 року Відповідач користується частиною орендованих Приміщень загальною площею 74,61 (сімдесят чотири цілих шістдесят одна сота) кв. м, з яких:
- основна площа - 62,2 кв. м;
- допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 12,41 кв. м.
Актом від 15.12.2014 року (т. 1, а.с. 153) сторони визнали та підтвердили, що у зв'язку із розірванням сторонами договору оренди нежилого приміщення №39 від 30.11.2012 року, орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення, що були надані орендодавцем в строкове платне користування орендарю за договором.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що позивач за первісним позовом на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання, однак в порушення норм чинного законодавства України та умов Договору відповідач за первісним позовом свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість .
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних доказів сплати орендарем орендної плати, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу із врахуванням індексу інфляції у розмірі 446 231,25 грн.
Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 10 848,34 грн - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Беручи до уваги встановлений та документально доведений, не заперечений сторонами факт порушення відповідачем за первісним позовом строків перерахування грошових коштів позивачу за первісним позовом, апеляційний господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних у сумі 10 848,34 грн.
Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення пені в розмірі 608,65 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за прострочення платежів по орендній платі, а також фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщень, а саме експлуатаційні витрати та витрати з наданих комунальних послуг, що відбулося з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 608,65 грн.
Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення неустойки в розмірі 597 748,09 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір є розірваним з 16.12.2013 року на підставі повідомлення про відмову від Договору №39 оренди нежилого приміщення від 30.11.2012 року згідно п.п. 1, 2 статті 782 Цивільного кодексу України.
Умовами договору встановлено, що після закінчення строку дії Договору орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю в день закінчення строку дії договору. Приміщення повинно бути повернуто орендодавцеві у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу. Факт повернення орендарем орендодавцю оформлюється сторонами відповідним актом прийому-передачі, який засвідчується підписами та печатками сторін.
Як вже зазначалось вище, приміщення відповідно до Акту прийому-передачі (повернення) було повернуто позивачу лише 15.12.2014 року.
Беручи до уваги викладене, орендар, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконав належним чином обов'язку щодо повернення нерухомого майна, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 597 748,09 грн.
Щодо зустрічної позовної заяви колегія суддів зазначає наступне.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом мав законне право користуватися нежитловими приміщеннями, що знаходяться на першому та другому поверхах будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера "А" до моменту повернення орендованих приміщень, а саме до моменту підписання Акту прийому-передачі (повернення) орендованого майна - 15.12.2014 року, а надсилання повідомлення про відмову від Договору у порядку ст. 782 Цивільного кодексу України є протиправним на думку позивача за зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним своєчасно та належним чином були сплачені усі рахунки на відшкодування фактичних витрат Орендодавця (експлуатаційних витрат та комунальних послуг).
На думку позивача, підстави для відмови від Договору згідно ч.ч. 1, 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у відповідача за зустрічним позовом відсутні, а у позивача за зустрічним позовом існувало право оренди приміщень до 15.12.2014 року.
Однак, з таким твердженням позивача за зустрічним позовом колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Приписами ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Умовами договору, а саме пунктом 3.1 визначено, що розмір орендної плати згідно Договору наведено у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору. Розмір орендної плати формується орендодавцем з урахуванням рівня цін на ринку аналогічних послуг, індексу інфляції, та витратного механізму, що пов'язаний з утриманням приміщення.
Відповідно до п. 3.6 Договору окрім визначеної в Протоколі узгодження договірної ціни орендної плати орендарем відшкодовується на користь орендодавця фактичні витрати орендодавця пов'язані з утриманням приміщень, а саме експлуатаційні витрати та витрати з наданих комунальних послуг.
Позивач за зустрічним позовом безпідставно ототожнює орендну плату, розмір якої встановлений Додатком 1 до Договору та експлуатаційні витрати, що не входять в поняття орендної плати.
Надані позивачем за зустрічним позовом докази часткової оплати орендованого приміщення (а.с. 62-93, т. 2) за своєю суттю є сплатою за комунальні послуги, про що і зазначено в графі «Призначення платежу» вказаних платіжних доручень, а ні як не сплата рахунків по орендній платі.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом не спростовано всупереч вимогам ст.ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України доводів позивача за первісним позовом щодо наявності заборгованості відповідача по оплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Враховуючи вище зазначені умови Договору та норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що експлуатаційні витрати та витрати з наданих комунальних послуг не входять до складу орендної плати, з огляду на що відсутні підстави для визнання за Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України права оренди нежилих приміщень, що знаходяться в підвальному поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. «А» загальною площею 227,92 кв. м згідно Договору оренди нежитлового приміщення №39 від 30.11.2012 року.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі №910/26996/14 залишити без змін.
3. Справу №910/26996/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз