79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" червня 2015 р. Справа № 914/1658/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.
при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.
за участю представників:
від позивача: Дунас О.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" б/н та б/д
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.15 (суддя Щигельська О.І.) про зміну способу і порядку виконання рішення
у справі № 914/1658/14
за позовом: публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м. Львів
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Дрогобицький молочний завод", м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення заборгованості в сумі 1 896 000,00 грн.
ПАТ "Львівський холодокомбінат" звернувся до суду із заявою, в якій просить змінити спосіб та порядок виконання рішення - постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 по справі № 914/1658/14 із грошового стягнення - заборгованості в сумі 1 896 000, 00грн. та 37 920, 00 грн. судового збору на звернення стягнення на належне боржнику майно, а саме: 1) Будівлю головного корпусу площею 4593,3 кв.м; 2) Будівлю допоміжного призначення та казеїнового цеху площею 819,9 кв.м; 3) Будівлю матеріального складу площею 622,6 кв.м; 4) Будівлю прохідної площею 20,0 кв.м; 5) Будівлю складу сірчаної кислоти площею 28,8 кв.м; 6) Будівлю складу аміаку і масел площею 29,2 кв.м; 7) Будівлю складу площею 230,5 кв.м., що знаходиться у м. Дрогобичі по вул. Гайдамацька, буд.5, в межах суми задоволеного позову на корить ПАТ «Львівський холодокомбінат».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2015 заяву ПАТ «Львівський холодокомбінат» про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 914/1658/14 задоволено частково.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду - постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 у справі № 914/6158/14, шляхом звернення стягнення на майно ПАТ «Дрогобицький молочний завод» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 5, ідентифікаційний код 00446428) на суму 1 933 920, 00грн., з яких 1 896 000, 00 грн. заборгованості та 37920,00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.
У задоволенні решти вимог заяви ПАТ «Львівський холодокомбінат» про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 914/1658/14 відмовлено.
При прийнятті ухвали, місцевий господарський суд виходив, зокрема з неможливості виконання рішення суду у формі грошового стягнення, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача та зважаючи на майнові інтереси сторін, змінив спосіб та порядок виконання рішення шляхом видозміни форми виконання рішення з грошової на майнову, а саме звернення стягнення на майно боржника без визначення його родових ознак, оскільки в ході виконання судового рішення державним виконавцем може бути встановлено наявність у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення на виконання рішення суду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач - ПАТ "Львівський холодокомбінат" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2015 та винести нове судове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання рішення задоволити повністю.
Зокрема, зазначає, що з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача слід зазначити у наказі конкретно визначене майно, на яке слід звернути стягнення.
Також стверджує, що балансова довідка про вартість конкретного визначеного майна боржника є меншою ніж сума боргу, яка підлягає до стягнення за рішенням суду.
В дане судове засідання з'явився представник позивача, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву про зміну способу і порядку виконання рішення задоволити повністю.
Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 28.05.15 явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Колегія суддів також бере до уваги те, що скаржником не додано доказів неможливості заміни Подвірного О.М. іншим представником чи неможливість розгляду справи за її відсутності.
Більше того, суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.
З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2015 року у справі № 914/1658/14 - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2014 у справі № 914/1658/14 у задоволенні позову ПАТ «Львівський холодокомбінат» до ПАТ «Дрогобицький молочний завод» про стягнення 1 896 000, 00 грн. відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 896 000, 00 грн. заборгованості та 37 920, 00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.
Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 18 960, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду.
Господарським судом Львівської області 06.11.2014 видано відповідні накази на примусове виконання зазначеної постанови Львівського апеляційного господарського суду, які стягувачем пред'явлено до виконання.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції 08.12.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45749161 з виконання зазначеного наказу та надано боржнику термін добровільного виконання до 15.12.2014.
Доказів добровільного виконання боржником рішення суду матеріали справи не містять.
Відтак, позивач звернувся з заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення.
На підтвердження неможливості виконання рішення суду у встановлений в рішенні спосіб, заявником долучено до матеріалів справи відповіді банківських установ про відсутність коштів на рахунках боржника в сумі, необхідній для виконання судового рішення, надані ними у відповідь на постанову державного виконавця ВП №45749161 від 03.03.2015 про арешт коштів боржника.
Натомість у власності боржника знаходиться комплекс споруд, розташованих за адресою: м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд.5, а саме будівля головного корпусу площею 4593,3 кв.м; будівля допоміжного призначення та казеїнового цеху; будівля матеріального; будівля прохідної; будівля складу сірчаної кислоти; будівля складу аміаку і масел та будівля складу площею, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.10.2014 (індексний номер 28792052) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та реєстрів до 2013 року щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
За приписом частин другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.п. 7.1.3 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України 'Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України' № 9 від 17.10.2012 під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
В силу п.п. 7.2 п. 7 названої постанови пленуму № 9 від 17.10.2012 підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Пунктом 7.5. вищевказаної постанови передбачено якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.
Відповідно до п. 5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем неможливості виконання судового рішення у формі грошового стягнення, а отже необхідності зміни способу та порядку його виконання з грошової форми на майнову, а саме звернення стягнення на майно божника.
Щодо відмови місцевого господарського суду в задоволенні заяви в частині зазначення конкретного майна відповідача, судова колегія, з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України 'Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України' № 9 від 17.10.2012, дійшла до висновку, що зазначення у наказі конкретного майна відповідача є правом суду, а не обов'язком. Більше того, як вказувалось вище, згідно з нормами ЗУ «Про виконавче провадження» боржник має право самостійно запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.
Отже, на переконання судової колегії, часткове задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення є правомірним та спрямованим саме на дотримання балансу прав та інтересів обох сторін.
З урахуванням вищевикладеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть слугувати підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір за перегляд в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 35, 43, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2015 у справі № 914/1658/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова підписана 10.06.2015
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.