04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" червня 2015 р. Справа№ 910/6417/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участі представників:
від позивача: Нескей І.Г. - за дов.
від відповідача: Базелюк Ю.В. - за дов.
розглянувши апеляційну скаргу Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015
у справі № 910/6417/15-г
за позовом Комунального підприємства «Фармація»
до Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ»
про стягнення 160 683,71 грн.
Комунальне підприємство «Фармація» (далі, позивач або КП «Фармація») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ» (далі, відповідач) про стягнення 160 683,71 грн., з яких 134 706,98 грн. - сума основного боргу, 13 436,90 грн. - пеня, 1 387,40 грн. - 3 % річних, 11 152,43 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором № Ао-2/69 від 02.01.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ» на користь Комунального підприємства «Фармація» 132 572 грн. 58 коп. - основного боргу, 13 436 грн. 90 коп. - пені, 11 152 грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 1 387 грн. 40 коп. - 3 % річних та 3 170 грн. 98 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у встановленому судом розмірі належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Київське міське відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом були порушені процесуальні норми при розгляді справи, а саме прийнято рішення за відсутності його представника, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що відповідно до пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Також, скаржник наголосив на тому, що при розгляді справи судом першої інстанції було не повністю досліджено її обставини, оскільки відповідачем було неправильно розраховано та вказано суму боргу та відповідно - розмір штрафних санкцій.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу відповідача у справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2015.
09.06.2015 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
Відповідно до частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права, зокрема, якщо справу було розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду (пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України).
Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно пункту 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6417/15-г, розгляд справи призначено на 07.04.2015.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 про порушення провадження у справі була направлена на адреси сторін 23.03.2015, про що свідчить штамп суду з відміткою про її відправлення на звороті ухвали.
Відповідно до пункту 2.6.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.
Так, як зазначає відповідач та підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 2), копія ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 про порушення провадження у справі № 910/6417/15-г була отримана представником відповідача лише 15.04.2015, тобто вже після судового засідання у справі № 910/6417/15-г, призначеного на 07.04.2015, у якому судом першої інстанції було прийнято рішення по суті.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, судом першої інстанції було прийнято рішення за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 910/6417/15-г, що відповідно до частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зазначені обставини вказувалися відповідачем у апеляційній скарзі як підстава для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
У відповідності до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року № 7 порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що суд першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, не встановив, чи було Київське міське відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ» повідомлене про час і місце цього судового розгляду та розглянув справу у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце засідання суду, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням судом норм процесуального права.
Водночас, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановила наступне.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, 02.01.2014 між Комунальним підприємством «Фармація» (постачальник) та Київським міським відділенням міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи» (покупець) укладено Договір постачання № Ао-2/69 від 02.01.2014 (далі, Договір; том 1, а.с. 14-17).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує: наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, визначені в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у видаткових накладних та специфікації, що додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.1. Договору ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних та специфікації (Додаток № 1), які додаються до цього Договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору сума цього Договору становить 702 095,00 грн. без ПДВ та може змінюватись протягом дії Договору, в зв'язку зі змінами бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відтермінування до 30 календарних днів.
У подальшому сторонами Договору укладалися додаткові угоди № 1 від 02.04.2014 року, № 2 від 01.08.2014, № 3 від 08.09.2014, за умовами яких сторонами Договору неодноразово збільшувалась сума Договору, вносились зміни до специфікації.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема про поставку товару відповідачу на загальну суму 134 706,98 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1, а.с. 24-122), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та, відповідно, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар 25.02.2015 в сумі 734,40 грн. та 25.02.2015 в сумі 1 400,00 грн. Вказані проплати не були враховані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості, що вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків у період з 01.01.2015 по 06.04.2015, підписаним та скріпленим печаткою позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 132 572,58 грн. (134 706,98 грн. - 2 134,40 грн.)
Доказів на підтвердження погашення існуючої заборгованості або контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.
Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Таким чином, факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 132 572,58 грн. належним чином доведений, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 132 572,58 грн.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 436,90 грн. пені, 1 387,40 грн. 3 % річних та 11 152,43 грн. інфляційних втрат.
Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань і він вважається таким, що прострочив його виконання, і тому, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, вважає його обгрунтованим, арифметично вірним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 387,40 грн. 3 % річних та 11 152,43 грн. інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до пункту 7.1. Договору за порушення умов оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф в розмірі 7 % вказаної вартості товару.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.1. Договору, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 436,90 грн.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення сторони про дату, час та місце проведення судового засідання, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г скасуванню. Водночас, колегія суддів, враховуючи доведеність порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором № Ао-2/69 від 02.01.2014, вважає позовні вимоги Комунального підприємства «Фармація» такими, що підлягають частковому задоволенню. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «СХОДИ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6417/15-г скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Київського міського відділення міжнародної благодійної організації «Ребілітаційний центр «СХОДИ» (03110, м.Київ, вул.Пироговського, буд.8, кв.38, код ЄДРПОУ 26438337) на користь Комунального підприємства «Фармація» (01030, м.Київ, вул.Івана Франка, буд.38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) 132 572 (сто тридцять дві тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 58 коп. - основного боргу, 13 436 (тринадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 90 коп. - пені, 11 152 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 1 387 (тисячу триста вісімдесят сім) грн. 40 коп. - 3 % річних та 3 170 (три тисячі сто сімдесят) грн. 98 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи № 910/6417/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Б.В. Отрюх
А.І. Тищенко