"09" червня 2015 р. Справа № 922/4540/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Камінська А.А., за довіреністю від 05.05.2014р.;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - Зучек Є.Н., за довіреністю від 12.02.2015р. №09;
третьої особи - Приходько А.А., за довіреністю від 31.10.2014р. №40-17/20-5416;
прокурора прокуратури Харківської області - Ногіна О.М., службове посвідчення від 11.02.2015р. №032167.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", м. Ізюм (вх. № 2852 Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р.
у справі № 922/4540/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гай", м. Харків,
до відповідачів 1. Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", м. Ізюм
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Харківської області, м. Харків
за участю прокуратури Харківської області,
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. у справі №922/4540/14 (суддя Жигалкін І.П.) в позові відмовлено частково; визнано право власності на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЙ" в будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) 93,35% та в будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє 90,10%; в іншій частині позову відмовлено.
Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" з рішення суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. у справі № 922/4540/14 повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує. Крім того, зазначає, що умовами договорів оренди №783-Н та №784-н від 17.04.2004р. передбачений обов'язок позивача своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (витяг з реєстру апеляційних скарг (справ), які пройшли автоматичний розподіл) апеляційну скаргу призначено до розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.
Розпорядженням секретаря першої судової палати, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "03" червня 2015 року.
28.05.2015р. на адресу суду від прокуратури Харківської області надійшла заява про вступ прокурора у розгляд справи (вх.№8472). В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що враховуючи той факт, що спірні будівлі знаходяться на території державного лісового фонду, тобто безпосередньо вирішується спір про права та обов'язки держави в особі ДП "Ізюмський лісгосп" і РВ ФДМУ по Харківській області, а судове рішення у справі може призвести до порушення в подальшому державних інтересів, тому, прокурор здійснює вступ у розгляд вказаної справи.
Як встановлено в п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчим господарським судам», згідно з частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Статтею 29 ГПК України передбачено представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи. Прокурор може вступити з власної ініціативи у справу, провадження в якій порушено за позовом інших осіб, на стороні як позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
02.06.2015р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в призначене судове засідання (вх.№8594).
03.06.2015р. від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що підтримує апеляційні вимоги ДП "Ізюмське лісове господарство" та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню (вх.№8673).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015р. розгляд справи відкладено на 09.06.2015р., у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 09.06.2015р. представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу та просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник 2-го відповідача просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи, також, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102215008648, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. у справі №922/4540/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.
Враховуючи, що 1-й відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, 2-го відповідача, третьої особи та прокурора, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - відповідач 2) та ТОВ "ГАЙ" (далі - позивач) був укладений договір оренди №52 від 12.02.2004р., який на підставі додаткової угоди №1/783-Н було приведено у відповідність до Господарського кодексу України та укладено договір оренди №783-Н від 17.06.2004р. про оренду нежитлового приміщення будівлі Придонецького лісництва інв.№60, загальною площею 60,82 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Червоний Шахтар.
Також, 12 лютого 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна та ТОВ "ГАЙ" був укладений договір оренди №53 від 12.02.2004р., який на підставі додаткової угоди №1/784-Н було приведено у відповідність до Господарського кодексу України та укладено договір оренди №784-Н від 17.06.2004р. про оренду нежитлового приміщення будівлі Завгороднівського лісництва інв.№161, загальною площею 46,91 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє.
Відповідно до п.1.1. зазначених договорів, балансоутримувачем вказаних об'єктів нерухомості є Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" (далі - відповідач 1).
Вказані будівлі були передані Позивачу за актами приймання-передачі орендованого майна від 17.06.2004р.
Строк оренди за цими договорами було продовжено до 28.01.2015р. на підставі додаткових угод №7 від 24.12.2013р. до кожного договору відповідно.
Відповідно до п.1.1. договору оренди №783-Н від 17.06.2004р., вартість майна, яке передано в оренду (нежитлового приміщення будівлі Придонецького лісництва), згідно із експертною оцінкою станом на 19.12.2003 становить 2 800,00 грн.
Відповідно до п.1.1. договору оренди №784-Н від 17.06.2004р., вартість майна, яке передано в оренду (нежитлового приміщення будівлі Завгороднівського лісництва), згідно із експертною оцінкою станом на 19.12.2003р. становить 2 600,00 грн.
Пунктом 6.3 вказаних вище договорів, позивач має право з дозволу відповідач 1 та балансоутримувача (відповідач 2) вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переозброєння, невід'ємні поліпшення, необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2005 року позивачем отримано дозвіл з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на проведення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень площею 60,82 кв.м. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке), та нежитлових приміщень площею 46,91 кв.м за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Завгороднє.
На підставі вказаного дозволу було складено і погоджено Дефектний акт та затверджено кошторис на виконання поліпшень.
Для виконання підрядних робіт з поліпшень, визначених у дефектному акті та локальному кошторисі, надалі, 11.05.2005р. позивачем укладено договір №8 з АТ "ФЛАС", відповідно до умов п.1.1 якого підрядник виконав поліпшення вказаних об'єктів нерухомості за рахунок та для господарських потреб Позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2014 року ТОВ "АНТИПЮР2007" провело технічну інвентаризацію щодо кожного об'єкту нерухомості, за результатами якої видані Технічні паспорти.
Як вбачається з технічного паспоорту будівлі площею 60,82 кв.м. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке), позивач для нормальної експлуатації будинку добудував господарчий блок (літ. "Б"), навіс (літ. "В"), вбиральню (літ. "Д"), трубчастий колодязь (літ. "К"), вигрібну яму (літ. "Я"), а також влаштував ворота і огорожу.
Згідно із технічним паспортом будівлі площею 46,91 кв.м. за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Завгороднє, позивач для нормальної експлуатації будинку добудував ганок (літ."а1"), трубчастий колодязь (літ. "К"), вигрібну яму (літ. "Я").
28 травня 2014 року ТОВ "АНТИПЮР 2007" провело обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж щодо кожного об'єкту нерухомості, за результатами якого виготовлено технічні Звіти.
Згідно із цих Звітів обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж щодо кожного об'єкту нерухомості, нежитлові будинки, господарські будівлі та споруди у с. Придонецьке та у с. Завгороднє після проведених поліпшень відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації і можуть безпечно експлуатуватися як житлові садибні будинки.
Відповідно до Звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 52,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Придонецьке, ринкова вартість об'єкта станом на 29.08.2014р. становить 75 613,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 48,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, ринкова вартість об'єкта станом на 29.08.2014р. становить 55 890,00 грн.
Таким чином, позивач з дозволу і за погодженням відповідачів здійснив невід'ємні поліпшення вказаних об'єктів нерухомості, які суттєво збільшили їх вартість та якісно змінили їх характеристики, тобто фактично створив нову річ.
Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій останній, з урахуванням клопотання про виправлення описки в позові просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок (разом з тамбуром і ганком) літ. "А-1", площею 48,3 кв.м. та господарські споруди: трубчастий колодязь літ. "К", вигрібну яму літ "Я", що знаходяться за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє; визнати право власності на житловий будинок (разом з прибудовою, тамбуром і ганком) літ. "А-1", площею 52,4 кв.м. та господарські споруди: господарчий блок літ. "Б", навіс літ. "В", навіс літ. "Г", вбиральню літ. "Д", трубчастий колодязь літ. "К", вигрібну яму літ "Я", що знаходяться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке.
Крім того, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивачем було заявлене клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи.
Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи №92 від 06.04.2015р., роботи, які були проведені відносно спірного майна є роботами по новому будівництву та по реконструкції та капітальному ремонту. Станом на передачу об'єктів в оренду 12.02.2004р. відповідно до наданої документації технічний стан об'єктів існував наступний: технічний стан будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) складає 65%, а будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє складає відповідно 67%, що відповідають "ветхому" технічному стану. Після здійснення робіт відносно спірного майна, технічної можливості відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частки) об'єкти нерухомого майна відповідно до часток держави та ТОВ "ГАЙ", визначених експертом, не має. Частки у праві власності вказаних об'єктів, що належить ТОВ "ГАЙ" виходячи з розрахунків, складають: в будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) - 93,35%, а в будівлі Завгороднівського лісництва № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє - 90,10%. Відповідно частки держави складають - 6,65% та 9,90%
27.04.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Приписами статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно відповідно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. (ст. 355ЦК України).
Відповідно до статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до частини 1 статті 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень суду, що набрали законної сили.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Пунктом 2 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход ( прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.
Приписами пункту 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено що, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Враховуючи той факт, що поліпшення нерухомості, виконані позивачем, повністю відповідають будівельним нормам і вимогам та нерухомість готова до подальшої експлуатації як житлова, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову частково.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що умовами договорів оренди № 783-Н та № 784-Н від 17 червня 2004 року не передбачено можливості набуття орендарем права власності на орендоване майно у разі проведення його капітального ремонту або створену нову річ в результаті поліпшення орендованого майна.
Пунктом 1 частини 1 статті 365 ЦК України передбачено право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі.
Крім того, відповідно до п.3.21 ДБН А.2.2-3:2014, реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, тощо), забезпечується удосконаленням виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Як вбачається з актів обстеження спірних покинутих об'єктів складених комісією у складі головного архітектора, лікаря СЕС, начальника ОГПО-1 та прораба держлісгоспа від 07.07.2003р. та від 14.08.2003р. , вказані об'єкти у зв'язку з ветхістю збудови непридатні для подальшої експлуатації.
Відповідно до Протоколу №2 засідання зборів трудового колективу ДП «Ізюмське лісове господарство» від 12.05.2009р., надано згода на відчуження цих двох нежитлових об'єктів нерухомості ТОВ «Гай», у зв'язку з незадовільнім технічним станом даних приміщень, необхідністю значних матеріальних витрат на їх ремонт та недоцільністю їх подальшого використання.
З вказаного вище випливає, що 1-й відповідач надав згоду на передачу у власність позивача спірних будинків у 2007 році, тобто, вже після проведення ремонту останнім.
Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гай» та Обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до п.2.1 якого ТОВ «Гай» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди.
Спірні об'єкти нерухомості знаходяться в межах наданих ТОВ «Гай» мисливських угідь.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гай» є господарським товариством створеним для ведення лісового та мисливського господарства.
А отже, ТОВ «Гай» має право будувати споруди та будівлі для здійснення мисливської діяльності на зазначених об'єктах.
За таких обставин на думку колегії суддів, посилання апелянта на те, що проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує, не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, які є безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", м. Ізюм залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. у справі №922/4540/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 11.06.2015р.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Тихий П.В.