04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" червня 2015 р. Справа№ 910/28515/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: представник не з'явився;
Від відповідача: представник не з'явився;
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро"
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року
у справі № 910/28515/14 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"
про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги
№ 70533-20/14-7 від 05.06.2014 року.
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний вище договір не відповідає вимогам чинного законодавства, не містить істотних умов договору, не спрямований на реальне настання правових наслідків, а також порушує інтереси позивача, оскільки був укладений без згоди боржника (позивача).
За таких обставин, позивач просить визнати недійсним договір відступлення прав вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28515/14 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Учасниками процесу не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 70533-20/14-7, за умовами якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 759 833,48 грн. у порядку та на умовах визначених цим договором право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" у сумі 759 833,48 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р.
Відповідно до п. 1.2 договору первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1 цього договору.
Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" було направлено повідомлення про заміну кредитора та набуття ним права вимоги за договором купівлі-продажу, а також додано до нього договір відступлення права вимоги, про що свідчить список № 1894 від 25.06.2014 року згрупованих відправлень (рекомендованих листів) та список Укрпошти з квитанцією Укрпошти (а.с. 58-61).
В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як на підставу для визнання правочину недійсним, позивач посилається на те, що спірний договір не мав на меті настання реальних наслідків.
Однак, дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі видаткових накладних від 06.08.2014 р. до договору купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р., реєстр вказаних видаткових накладних від 19.01.2015 р., отриманих Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" за договором відступлення прав вимоги, а також договір № 14 від 05.06.2014 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (сторона-1) та Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (сторона-2) дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р. та кредитним договором № 99117-20/13-1 від 06.11.2013 р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії, у яких сторона-1 та сторона-2 є сторонами та мають грошові зобов'язання.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене вище підтверджує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин сторін про перехід права вимоги.
Судова колегія критично ставиться до посилань апелянта на норми ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України, оскільки вказані норми регулюють питання щодо зміни умов договору, тоді як дана справа стосується відносин заміни кредитора у зобов'язанні.
Крім того, судова колегія вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що справа має вирішуватись в межах справи про банкрутство третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", та погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в матеріалах справи не міститься доказів звернення арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з відповідною заявою про визнання недійсним спірного договору у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", а, навпаки, позивач звернувся до суду у межах позовного провадження, за яким розглядається дана справа.
Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів на момент їх вчинення недійсними та настання відповідних наслідків (відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору).
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28515/14 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/28515/14 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.М. Коршун
Судді С.Я. Дикунська
С.О. Алданова