04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" червня 2015 р. Справа№ 910/26786/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Мельниченко Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Файчук В.І. ( ордер №062313 від 03.11.2014 р.)
від відповідача: Лук'янова О.Г. ( за довіреністю №1 від 12.01.2015р.)
розглянувши апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування"
на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2015р.
у справі № 910/26786/14 (суддя: Отрош І.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"
до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування"
про стягнення 480840,00 грн.
У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 480840,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2015р. по справі №910/26786/14 позов задоволено повністю: стягнуто з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" грошові кошти в розмірі 480840 грн. 00 коп.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи належним чином доведено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 203 від 22.06.2011, не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 480840 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням, Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2015р. у справі №910/26786/14 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд даної справи, а також те, що на видаткових накладних та податкових накладних не має підпису та печатки сторін про прийняття цієї звітності. Окрім того, зазначили, що за заявленими позивачем вимогами про стягнення коштів сплив строк позовної давності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" та призначено справу №910/26786/14 до розгляду.
В подальшому у судовому засіданні оголошувалась перерва.
У квітні 2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні, 02.06.2015 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2011 між Ритуальною службою спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" (постачальник) укладено договір № 203 (а.с.16)
За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язується у 2011 році передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації до даного договору (додаток №1) (а.с.20), в повному обсязі, належної якості та в терміни, визначені в даному договорі, а покупець - прийняти та оплатити такий товар. Товаром є продукти нафтоперероблення рідкі, а саме бензин А-95 та дизельне пальне. (п. 1.2 договору № 203). Товар отримується покупцем на АЗС, вказаних постачальником у додатку 2 до договору, за допомогою відпускних облікових карток (талонів), які постачальник передає покупцю згідно акту приймання-передачі ( п. 1.3 договору № 203).
Пунктами 3.1, 4.1, 5.1 договору № 203 сторони погодили, що ціна договору становить 1889998 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 314999 грн. 67 коп., з них на рахунок бюджетних коштів 700000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 116666 грн. 67 коп., за рахунок коштів підприємства 1189998 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 198333 грн. 00 коп. Оплата за придбаний товар здійснюється покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу на термін не більше ніж 90 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. Передача товару підтверджується накладною, підписаною представниками сторін, з обов'язковим наданням постачальнику довіреності на отримання товару, оформленої покупцем у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Також за умовами договору, покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно з умовами, визначеними в цьому договорі (п. 6.2.1 договору № 203); постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1 договору № 203). Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011.( п. 10.1 договору № 203)
Позивачем за період з червня 2011 року по листопад 2011 року було поставлено відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 13588890 грн. 00 коп., у підтвердження чого надав копії належним чином завірених видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 26-37, 38-49).
Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар за договором № 203 від 22.06.2011 на суму 659000 грн. 00 коп. за виставленими позивачем рахунками-фактурами № 213325 від 30.06.2011 (а.с.104) та № 215746 від 08.09.2011 (а.с.107).
Зазначене підтверджено, довідкою ПАТ "Альфа-Банк" вих. №103631-28.1-179205 від 14.10.2014,(а.с.50), за рахунками-фактурами № 217787 від 05.09.2011 (а.с.108), № 219632 від 13.10.2011(а.с.109), № 219637 від 13.10.2011 (а.с.110), № 219635 від 13.10.2011(а.с.111), № 219636 від 13.10.2011(а.с.112), № 219633 від 13.10.2011(а.с.113), № 220014 від 19.11.2011(а.с.114), № 222091 від 24.11.2011(а.с.115), що підтверджується довідкою ПАТ "ВТБ Банк" вих. № 707/125-2 від 13.11.2014.(а.с.51)
Вищевказані рахунки були виставлені на підставі договору № 203 від 22.06.2011 та при здійсненні оплати відповідачем у призначенні платежу зазначались реквізити відповідного договору та рахунку-фактури. Отже, відповідачем були сплачені на рахунок позивача грошові кошти в загальному розмірі 659000 грн. 00 коп.
Крім того, відповідно до видаткових накладних повернення постачальнику № 1 від 04.07.2012 на суму 74850 грн. 00 коп.(а.с.53) та № 2 від 04.07.2012 на суму 144200 грн. 00 коп. (а.с.59), а також розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних вбачається, що відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 219050 грн. 00 коп.
У зв'язку з поверненням товару за видатковою накладною повернення постачальнику № 1 від 04.07.2012 на суму 74850 грн. 00 коп.(а.с.53) позивачем було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 331 до податкової накладної № 11651 від 06.09.2011р. (а.с.58), відповідно до якого було внесено зміни до вказаної податкової накладної, складної у зв'язку з поставкою товару на суму 399950 грн. 00 коп.
Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 25.10.2011, в якому сторонами визнано факт поставки товару за видатковими накладними № 1056323 від 05.07.2011 на суму 399950 грн. 00 коп. та видатковою накладною № 1058028 від 05.08.2011 на суму 229000 грн. 00 коп.(а.с.64). Зазначений акт звірки підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень.
Оскільки відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався ТОВ «Гепард», враховуючи часткову оплату відповідачем за поставлений товар на суму 659000 грн. 00 коп. та повернення відповідачем товару на суму 219050 грн. 00 коп., звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 480840 грн. 00 коп. за договором № 203 від 22.06.2011.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заборгованість відповідача за видатковою накладною № 1056323 від 05.07.2011 року та видатковою накладною № 1058028 від 05.08.2011 року та відповідно стягнув заборгованість відповідача в сумі 480 840,00 грн. по не в повному обсязі сплаченим рахункам-фактурам №213699 від 05.07.2011 року на суму 399950,00 грн. та № 215533 від 03.08.2011 року на суму 299 940,00 грн., з урахуванням вартості повернутого відповідачем товару та зважаючи, що решта виставлених позивачем рахунків-фактур були оплачені відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 4 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість в розмірі 480840 грн. 00 коп. є заборгованістю відповідача за видатковою накладною № 1056323 від 05.07.2011 та видатковою накладною № 1058028 від 05.08.2011, які зареєстровані в Головному управлінні Казначейства, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві вих. № 10-08/1086-17349 від 18.11.2014 (а.с. 126), та відповідно є заборгованістю відповідача по несплаченим рахункам-фактурам № 213699 від 05.07.2011 на суму 399950 грн. 00 коп. та № 215533 від 03.08.2011 на суму 299940 грн. 00 коп., з урахуванням вартості повернутого відповідачем товару, та зважаючи, що решта виставлених позивачем рахунків-фактур були сплачені відповідачем.
Крім того, колегія суддів вважає, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: податкові накладні, накладні на повернення палива постачальнику, розрахунки коригувань податкових накладних, лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві вих. № 10-08/1086-17349 від 18.11.2014 та акт звірки взаєморозрахунків за договором № 203 станом на 25.10.2011 року підтверджують факт здійснення поставки позивачем товару за договором № 203 від 22.06.2011 на загальну суму 1358890 грн. 00 коп., факт часткової оплати відповідачем за поставлений товар в розмірі 659000 грн. 00 коп. та факт повернення ним товару позивачу на суму 219050 грн. 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.1 договору № 203, оплата за придбаний товар здійснюється покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу на термін не більше ніж 90 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок з оплати відповідачем за поставлений позивачем товар за договором № 203 від 22.06.2011, а саме, за видатковими накладними № 1056323 від 05.07.2011 та № 1058028 від 05.08.2011, станом на дату звернення позивача до суду є таким, що настав.
Заборгованість відповідача за договором № 203 від 22.06.2011 становить 480840 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та апелянтом не було спростовано, оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати 480840 грн. 00 коп., таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності заявлене представником відповідача до суду апеляційної інстанції (а.с.176-178) задоволенню не підлягає, оскільки у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи -підприємця піж час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
П.п. 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.74-77) станом на час розгляду справи місцезнаходження відповідача зазначено м. Київ , Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, будинок № 3, саме за цією адресою як видно з матеріалів справи відповідач повідомлявся про час та місце слухання справи.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином , за адресою зареєстрованою ним в Єдиному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , повідомлявся про час та місце слухання справи та не був позбавлений права заявити клопотання про застосування строків позовної давності до суду місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2015 року у справі № 910/26786/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2015 року у справі № 910/26786/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2015 року у справі № 910/26786/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/26786/14 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко