04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" червня 2015 р. Справа№ 910/3569/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Федоровський В.Г.
від прокурора - Секретар В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн»
до Фонду державного майна України
про відшкодування збитків,-
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України про відшкодування збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційна скарга для розгляду була передана колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 30.04.2015 у зв'язку із перебуванням судді Андрієнка В.В. на лікарняному для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 09.06.2015 враховуючи вихід судді Андрієнка В.В. з лікарняного, скаргу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою суду від 09.06.2015 справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Представники відповідача та прокурора в судове засідання з'явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника товариства на лікарняному.
Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, заслухавши думку представника відповідача та прокурора, прийшла до висновку про відмову у задоволені клопотання враховуючи наступне.
У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Крім того, представником позивача не було надано доказів неможливості бути присутнім в судовому засіданні іншого представника товариства.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
20.08.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим як орендодавцем та ТОВ «Пан Укрейн" як орендарем був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, п/в Лівадія-1.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець на виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2004 у справі № 2-1/8831-2004 на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 28.07.2004 № 862 "Щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна військова туристична база "Кічкіне" Міністерства оборони України, розташованого за адресою: місто Ялта, смт Лівадія, Лівадія-1, в оренду ТОВ «Пан-Укрейн», передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Центральна військова туристська база "Кічкіне", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2004, вартість якого становить 9913013 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю - 9599978 грн.
За актом приймання-передачі від 20.08.2004 позивач отримав об'єкт оренди за договором згідно визначеного переліку.
Сторонами в подальшому були укладені додаткові угоди до договору, які доповнюють або змінюють його певні положення.
Згідно з п. 10.1 договору, він укладений строком на 10 (десять) років, що діє з 20.08.004 до 19.08.2014 включно.
Додатковою угодою від 08.09.2005 сторони продовжили дію договору оренди від 20.08.2004 до 19.08.2024.
05.12.2012 між Фондом державного майна України, ТОВ "Пан Укрейн" та Фондом майна Автономної Республіки Крим був укладений договір до договору оренди від 20.08.2004, яким встановлено, що орендодавцем з 05.12.2012 за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" б/н від 20.08.2004, є Фонд державного майна України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнано недійсним укладений 20.08.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим і ТОВ "ПАН Укрейн" договір оренди цілісного майнового комплексу Підприємства, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, та зобов'язано повернути Міністерству Оборони України все отримане на підставі цього договору та всіх наявних додатків, додаткових угод до нього майно Підприємства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
05.09.2014 постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 скасовано.
Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013 у справі № 910/11646/13 змінено, визнано недійсним на майбутнє договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, укладений 20.08.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн", посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрований в реєстрі за №1041."
Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що оскільки договір оренди визнаний судом недійсним на майбутнє, він набув право на компенсацію невід"ємних поліпшень орендованого майна, здійснених ним під час дії договору, відповідно до умов договору оренди.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що вказані позивачем поліпшення орендованого приміщення були здійсненні без згоди Фонд майна Автономної Республіки Крим та такі поліпшення мали бути здійснені орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, або за власний рахунок.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно пп. 1, 3 ст.. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.
Відповідно до пп. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Згідно пп. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Відповідно до пункту 6.3. договору оренди від 20.08.2004 орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.
Згідно із пунктом 10.5. цього договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2007 сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця, у разі припинення договору в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, або при достроковому розірванні Договору з ініціативи орендаря, вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, що здійсненні орендарем за власні кошти за згодою орендодавця, підлягає компенсації лише при приватизації орендованого майна.
У разі дострокового розірвання (припинення) договору не з ініціативи орендаря, орендодавець зобов'язаний компенсувати орендарю вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, що здійсненні орендарем за власні кошти за згодою орендодавця.
Зазначені кошти компенсуються орендодавцем в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень.
На замовлення позивача був складений звіт незалежного аудитора щодо підтвердження фінансування здійсненних ТОВ "ПАН Укрейн" поліпшень орендованого цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристична база "Кічкіне".
В процесі проведення перевірки аудитори виявили, що ТОВ "Пан Укрейн", здійснило поліпшення орендованого комплексу "Центральна військова туристична база "Кічкіне" загальною вартістю, без ПДВ на 31.12.2012 - 10344 800 млн. грн. на 31.01.2013 - 10630820 млн. грн. Поліпшення, здійсненні за рахунок амортизації, які належать власнику, у сумі без ПДВ: на 31.12.2012 - 3 545 570 млн. грн. на 31.01.2013 - 3 831 590 млн. грн.
Поліпшення, здійсненні за рахунок власних коштів ТОВ "ПАН Укрейн" склали 6 799 230 млн. грн., без ПДВ станом на 31.01.2013.
Згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду від 03.10.2006 № 1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 за № 1123/12997 для здійснення орендарем невід'ємних поліпшень та для отримання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, Орендарю необхідно подати заяву і пакет документів Фонду.
Фонд державного майна України повідомив, що заява орендаря щодо надання дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна до Фонду не надходила, Фонд не надавав згоди на проведення невід'ємних поліпшень даного майна.
Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються тим, що позивач також не надав доказів на підтвердження того, що попередній орендодавець, а саме Фонд майна Автономної Республіки Крим надавав йому погодження на здійснення поліпшень.
В матеріалах справи наявні листи Фонду майна Автономної Республіки Крим від 07.09.2004, 14.10.2004, 29.08.2006, в яких Фонд не заперечував щодо проведення невід"ємних поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань, або за власний рахунок орендаря.
В цей же період як вбачається з наданих матеріалів позивачу надавались дозволи державної служби охорони культурної спадщини на виконання реставраційно- ремонтних робіт № 7/10 від 25.07.2005 терміном дії до 31.12.2005, дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 76-г/09-05 від 12.09.2005 терміном дії до 12.09.2006.
Листом від 12.06.2008 за № 08-10/5619 Фонд надав позивачу перелік документів та дозволів, які йому необхідно було надати для вирішення Фондом питання щодо можливості надання такого дозволу, при чому з тексту листа просліджується, що проектно-кошторисна документація повинна бути в обов"язковому порядку погоджена з Фондом.
Доказів на підтвердження наявності такої документації та погодження позивач суду не надав.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 10.5 договору оренди вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, що здійснені орендарем за власні кошти за згодою орендодавця, підлягає компенсації лише при приватизації орендованого майна у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо відшкодування вартості невід"ємних поліпшень орендованого майна згідно з договором оренди від 20.08.2004 задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі № 910/3569/15-г- без змін.
Матеріали справи № 910/3569/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов