Справа № 443/2310/14-ц
Провадження № 2/443/359/15
про залишення заяви без руху
12 травня 2015 року.
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Галій О.Й., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , т.о. ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання будинковолодіння та легкового автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна.,-
Позивач звернувся до суду із даною позовною заявою з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме:
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за № 10-1386/0/4-12 визначено, що при застосуванні у судовій практиці норм ЦПК України, суди повинні дотримуватися прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Оскільки пред'явлення позову - це процесуальна дія, яка здійснюється у порядку, встановленому ЦПК України, справи позовного провадження повинні розглядатися судом на підставі поданої позивачем позовної заяви, яка повинна за формою та змістом відповідати закону.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПК України.
Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Заява подана без додержання вимог зазначених норм, зокрема, ОСОБА_1 повинна викласти в позовній заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, при цьому, порушене, невизнане або оспорюване субєктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у прохальній частині позову, повинні бути обґрунтовані обставинами, які є юридичними фактами, що в сукупності складають зміст позову. Хоча стаття 119 ЦПК України не вимагає від позивача обов'язкового зазначення правової підстави позову, тобто вказівки на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тим не менш позивач повинен в обґрунтування своїх вимог посилатися на те право, захисту якого він вимагає. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції № 2 від 12.06.2009 р. позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві щодо вимог майнового характеру обов'язково повинна бути зазначена ціна позову. Таким чином, тягар доказування вартості спірного майна несе позивач, тому він повинен обґрунтувати у позовній заяві ціну позову та надати суду відповідні докази цього.
Визначення в позовній заяві ціни позову має значення, в першу чергу, для захисту прав самого позивача, оскільки обумовлює розмір сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами і впливає на можливість порушення судової діяльності на захист права. Отже, від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що ціна позову складається з дійсної (ринкової) вартості майна на час звернення до суду.
Крім того, заява не містить виклад обставин та зазначення доказів, на визначену позивачем в позові ціну позову в розмірі 135000 грн.
Більш того, відповідно до п.7 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, у зв'язку з чим позивачу після викладення прохальної частини (зміст позовних вимог) необхідно зазначити перелік всіх документів, які додаються позивачем до позову, а не їх загальну кількість.
Після виконання наведених вимог, позовна заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Керуючись ст.ст. 119, 120, ч. 1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , т.о. ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання будинковолодіння та легкового автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна. залишити без руху
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя