"10" червня 2015 р.Справа № 916/1641/15
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП"
про розірвання договору
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Орлова О.Г. - за дорученням;
Від відповідача: -не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30 квітня 2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" .
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 квітня 2015 року порушено провадження у справі №916/1641/15 та призначено до розгляду на 18 травня 2015 року.
У судове засідання призначене на 18.05.2015 року представники сторін не з'явилися, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вх.№11925/15 від 12.05.2015 року, розгляд справи було відкладено та призначено на 04.06.2015 року.
Представники сторін у судове засідання призначене на 04.06.2015 року з'явилися, позивач наполягав на задоволені позовних вимог, а представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Клопотання представника відповідача було задоволено по справі в порядку ст. ?? ГПК України, було оголошено перерву до 10.06.2015 року.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує повністю та просить суд прийняти рішення яким розірвати договір фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30 квітня 2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП".
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив.
30 квітня 2013р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «"УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (далі - Лізингодавець - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" (далі - Відповідач) був укладений договір фінансового лізингу №1150/04/13-В (далі - Договір).
Згідно п.1.1. Загальних умов Договору, які викладені в Додатку №3 до Договору, Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - Предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації, Додаток №2 до Договору, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Свої зобов'язання Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування Відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 16.05.2013 року.
Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору Відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно з Графіком внесення лізингових платежів, Додаток № 1 до Договору, з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору.
Як зазначив позивач, відповідач оплатив авансовий платіж та належним чином здійснював оплату лізингових платежів, але згодом взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі. Отже, на думку позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена Відповідачем добровільно. (
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 16.10.2014р. позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу (вих. №686-УПК від 10.10.2014р.) щодо сплати заборгованості, на яку відповіді надано не було.
Згідно пункту 11.2.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (Позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (Відповідач) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.
Пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (Відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (Відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (Позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (Відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає особисто повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (Позивачу).
При цьому у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.
Таким чином, 10.12.2014 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 956-УПК від 09.12.2014р.), на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору. В повідомлені Позивач зобов'язав Відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.
Згідно п. 11.6. Загальних умов Договору датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу.
Представник позивача зазначає, що вимога про повернення Предмета лізингу не була виконана відповідачем добровільно. Також Позивачу не вдалося самостійно вилучити Предмет лізингу через протиправні дії Відповідача у вигляді переховування Предмету лізингу, зловмисного неповернення його законному власнику, яким являється Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД".
Відповідно п. 11.4. Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 23.12.2014 року зареєстрованим в реєстрі за № 2361, який знаходиться на виконанні з 25.03.2015р. у ВДВС Подільського РУЮ . В ході виконавчих дій відповідач добровільно не виконав вимоги виконавчого документу та не повернув предмет лізингу, 07.04.2015р. було винесено Постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу) (копія з ЄДРВП додається). Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу Позивачу не вдалося.
Позовні вимоги обґрунтовано допущенням Товариством з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" істотних порушень умов діючого договору фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30 квітня 2014 року, які полягають у сплаті лізингових платежів № 1150/04/13-В.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частина 1 статті 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, Відповідач порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, і внаслідок такого невиконання та порушення його умов Позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому Позивачем заявлена вимога про розірвання Договору фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30.04.2013 року.
Відповідно до ч.2, 3 ст.651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Ч. 1 ст. 7 та п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості.
Можливість розірвати Договір лізингу на вимогу лізингодавця з підстав несплати лізингових платежів більш, ніж на 30 календарних днів, передбачена п.11.2.1 укладеного між сторонами Договору лізингу.
Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України, у випадку розірвання договору судом, зобов'язання за ним припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Отже, підлягає стягненню заборгованість за Договором лізингу, яка утворилася на момент винесення рішення судом.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 гривень.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Розірвати договір фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30.04.2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП".
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" (65114, місто Одеса Люстдорфська дорога, буд..140А, оф.2623, код ЄДРПОУ 34994688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (04205, м. Київ проспект Оболонський, 35-А, оф.301, код ЄДРПОУ 37859096) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 червня 2015 р.
Суддя Г.І. Гуляк