02.06.2015 р. Справа№ 914/920/15
За позовом: Фермерського господарства «Пустомитівське», м. Пустомити,
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,
до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,
про: визнання недійсним договору.
Суддя М.Синчук
при секретарі О. Гринчишин
За участю представників:
позивача: Штинда О. В. - довіреність б/н від 10.03.2015 р.,
відповідача 1: Стандник Р. Я. - довіреність № 112-4188 від 22.12.2014 р.,
відповідача 2: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 16.12.2013 р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фермерського господарства «Пустомитівське» до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (відповідач 1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2) про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним договір про постачання електричної енергії №44925 від 24.10.2014 р., оскільки, як вважає позивач, оспорюваний договір укладений всупереч діючим нормам законодавства України та порушує законні права та інтереси позивача.
Ухвалою від 20.03.2015р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.04.2015р. В судових засіданнях 06.04.2015р. та 20.04.2015р. оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 29.04.2015р. розгляд справи відкладено на 05.05.2015р.
В судових засіданнях представник відповідача 1 заперечив щодо заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити. Надав інформацію щодо точок підключення до електромереж абонентів ФГ «Пустомитівське» та ФОП ОСОБА_1 в с. Сулятичі Жидачівського р-ну.
В судових засіданнях представник відповідача 2 заперечив щодо заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити. Надав письмове пояснення в якому зазначив про належне виконання обов'язків по оплаті електроенергії ФОП ОСОБА_1 за оспорюваним договором постачання електричної енергії, крім того, надав копію акта звірки взаємних розрахунків між відповідачем 1 та відповідачем 2.
Ухвалою суду від 05.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.05.2015 р., строк розгляду справи продовжено. В судовому засіданні 25.05.2015 р. оголошено перерву до 02.06.2015 р.
В судове засідання 02.06.2015 р. представник позивача з'явився.
В судове засідання 02.06.2015 р. представник відповідача 1 з'явився. Щодо заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.
В судове засідання 02.06.2015 р. представник відповідача 2 з'явився. Щодо заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі з причин наведених у відзиві. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір про постачання електричної енергії №44043 від 21.11.2013 р. (надалі - Договір 1). (а.с.21-25)
За умовами цього Договору постачальник (відповідач 1 у справі) продає електричну енергію споживачу (позивач у справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Енергія постачається на ферму в с. Сулятичі та обліковується приладом обліку №0185961. Дозволена до використання потужність 64 кВт. (а.с.34)
Як вбачається із долучених до матеріалів справи Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно у власності позивача знаходяться нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11. (а.с.47, 48, 49, 50, 51, 52, 53)
24.10.2014 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір про постачання електричної енергії №44925 (надалі - Договір 2). (а.с.54-59) За умовами Договору 2, електроенергія постачається в складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується приладом обліку №7291086. (а.с.103) Дозволена до використання потужність - 5 кВт., що підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с.69)
В Додатку №6 до Договору 2 відображена однолінійна електрична схема постачання електроенергії. (а.с.102)
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним договір про постачання електричної енергії №44925 від 24.10.2014 р. укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, оскільки, як вважає позивач, оспорюваний договір укладений всупереч діючим нормам законодавства України та порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про енергетику» споживання енергії можливе на підставі договору з енергопостачальником.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають в процесі купівлі і продажу електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, в т.ч. під час укладення договору про постачання електричної енергії, є Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 (надалі - Правила).
Відповідно до умов цього Договору відповідача 2 зазначено як власника, проте не зазначено власником якого саме об'єкту є відповідач. Крім того, як вбачається зі заяви про підключення та укладення договору, підписаної відповідачем 2, до неї не додано документу, який би підтверджував право власності відповідача 2 на об'єкт, до якого відповідач 1 повинен постачати електричну енергію, або ж його законне право користування цим об'єктом.
Згідно п. 5.1. цих Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до підпункту 8 п. 5.4. Правил, для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи: копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).
Як вбачається з Довідки Сидорівської сільської ради від 02.10.2014 р. №390 гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживають на території господарства в АДРЕСА_1 без реєстрації. (а.с.72)
Як вбачається з Довідки Сидорівської сільської ради від 30.01.2015 р. №42 гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснювали вирощування сільськогосподарського птиці в приміщенні в приміщенні яке їм не належить. (а.с.73)
Як вбачається з Висновку начальника Жидачівського РВ ГУМВС України у Львівській області від 12.01.2015 р. ЖЄО №3619 від 29.12.2014 р., відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності гр. ОСОБА_1 є тільки квартира у АДРЕСА_2. Будь-якого іншого нерухомого майна у гр.. ОСОБА_1 немає. Також даним висновком встановлено, що у гр. ОСОБА_1 нерухомого майна у с. Сулятичі Жидачівського району немає. (а.с.74) Даний факт підтверджується висновком начальника Жидачівського РВ ГУМВС України у Львівській області від 17.12.2014 р. ЖЄО №3380 від 08.12.2014 р. (а.с.75)
Відповідно до підпункту 1 п. 5.4. Правил для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних
електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи:
1) заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника.
Проте, як вбачається із копії заяви відповідача 2 про підключення та укладення договору, заява не містить відомостей про рід виробничої діяльності ФОП ОСОБА_1, його місцезнаходження, а також банківські реквізити заявника. (а.с.71)
Як встановлено Жидачівським РВ ГУМВС України у Львівській області у Висновоку по зверненню гр. ОСОБА_1 від 27.03.2015 р., під час перевірки гр. ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 5.4. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р., в редакції постанови від 17.10.2005 р., не представлено в Жидачівський РЕМ ПАТ «Львівобленерго» документів на право власності чи користування на виробниче приміщення - «кімнату спеціалістів» в с. Сулятичі Жидачівського району, не зазначено його конкретну адресу знаходження, що мало бути підставою для відмови від укладення договору постачання електричної енергії. Зборами співвласників майнових паїв СТзОВ «Прикарпаття» не надавалась ОСОБА_1 письмова згода на виділення з майнового комплексу саме цього приміщення в натурі та передачу його у власність чи користування, що свідчить про самовільне його зайняття та неправомірне користування ним. Право власності на «кімнату спеціалістів» в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно гр. ОСОБА_1 не зареєстровано. (а.с.130-132)
В судових засіданнях відповідач 2 щодо позову заперечив, вказавши, що будівля «кімната для спеціалістів», що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, «пункт технічного обслуговування», що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та інші будівлі належать до не витребуваного пайового фонду СТзОВ «Прикарпаття». В ОСОБА_1 знаходиться найбільша кількість майнових паїв з числа тих пайовиків, що не отримали майнові паї в натурі (а.с.139),що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємство (майновий сертифікат) Серія НОМЕР_1 та Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємство (майновий сертифікат) Серія НОМЕР_2 та на думку відповідача 2 є підставою самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 недійсним, оскільки договір укладений з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, постачання електричної енергії відповідачу 2 завдає позивачу матеріальних збитків, оскільки останній здійснює оплату за використану ним електроенергію, а також за використану електроенергію відповідачам 2, оскільки відповідач не проводить віднімання грошової суми за спожиту відповідачем 2 електроенергію від спожитої електроенергії позивачем.
Як вбачається із інформації про розхід електричної енергії по позивачу та відповідачу 2 в с. Сулятичі:
Розхід по точкам обліку позивача за листопад 2014 р. становить - 843 кВт.г. (а.с.175)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за листопад 2014 р. - 77 кВт.г. (а.с.176) Рахунок за листопад 2014 р. (а.с.154) - оплачено згідно квитанції від 11.11.2014 р. (а.с.154),
Розхід по точкам обліку позивача за грудень 2014 р. - 1 662 кВт.г. (а.с.177)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за грудень 2014 р. - 600 кВт.г., (а.с.178) Рахунок за грудень 2014 р. (а.с.155) - оплачено згідно квитанції від 11.12.2014 р. (а.с.155),
Розхід по точкам обліку позивача за січень 2015 р. - 933 кВт.г., (а.с.179)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за січень 2015 р. - 200 кВт.г., (а.с.180) Оплачено, згідно квитанції від 16.01.2015 р. (а.с.156),
Розхід по точкам обліку позивача за лютий 2015 р. - 1 123 кВт.г., (а.с.181)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за лютий 2015 р. - 200 кВт.г., (а.с.182) Рахунок за лютий 2015 р. (а.с.157) - оплачено згідно квитанції від 09.02.2015 р. (а.с.157),
Розхід по точкам обліку позивача за березень 2015 р. - 952 кВт.г., (а.с.183)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за березень 2015 р. - 322 кВт.г., (а.с.184) Рахунок за березень 2015 р. (а.с.158) - оплачено згідно квитанції від 12.03.2015 р. (а.с.158),
Розхід по точкам обліку позивача за квітень 2015 р. - 1 120 кВт.г., (а.с.185)
Розхід по точкам обліку відповідача 2 за квітень 2015 р. - 275 кВт.г. (а.с.186) Рахунок за квітень 2015 р. (а.с.159) - оплачено згідно квитанції від 09.04.2015 р. (а.с.159),
та актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними між позивачем та відповідачем 1:
Акт про прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2014 р., згідно якого обсяг спожитої позивачем електроенергії становить 843 кВт.г. (а.с.124),
Акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2014 р., згідно якого обсяг спожитої позивачем електроенергії становить 1 662 кВт.г. (а.с.125),
Акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2015 р., згідно якого обсяг спожитої позивачем електроенергії становить 933 кВт.г. (а.с.126),
Акт про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2015 р., згідно якого обсяг спожитої позивачем електроенергії становить 1 123 кВт.г. (а.с.127),
Акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2015 р., згідно якого обсяг спожитої позивачем електроенергії становить 952 кВт.г. (а.с.128).
Як вбачається з акту про прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2015 р. відповідач 1 провів віднімання витрат позивачеві за спожиту відповідачем 2 електроенергію за листопад та грудень 2014 р., що склала в сумі 677 кВт.г. від спожитої електроенергії позивачем (а.с.124-125), що підтверджується також рахунками та квитанціями про оплату. (а.с.154-159)
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24.10.2014 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір про постачання електричної енергії №44925 (надалі - Договір 2). (а.с.54-59) За умовами Договору 2, електроенергія постачається в складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується приладом обліку №7291086. (а.с.103) Дозволена до використання потужність - 5 кВт., що підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с.69)
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним договір про постачання електричної енергії №44925 від 24.10.2014 р., оскільки, як вважає позивач, оспорюваний договір укладений всупереч діючим нормам законодавства України та порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1). зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, 2). особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, 3). волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 4). правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, 5). правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З врахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Таким чином, у порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача у зв'язку з відсутністю певних умову в освоюваному Договорі про постачання електричної енергії. (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, справа №6-94цс 13 від 25.12.2013)
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 ЦК України, за якою правочин може вчинятися усно або у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як встановлено судом, відповідач 1 із своїх електромереж здійснює постачання електричної енергії двом окремим споживачам: Фермерському господарству «Пустомитівське» (позивачу) та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу 2) по різних схемах постачання та на різні об'єкти.
Таким чином, позивачем не доведено суду того, що постачання електричної енергії відповідачу 2 завдало позивачу матеріальні збитки та порушило його права за Договором про постачання електричної енергії №44043 від 21.11.2013 р. (а.с.21-26), що підтверджується долученими до матеріалів справи даними про розхід електричної енергії по позивачу та відповідачу 2 (а.с.176-186), актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними між позивачем та відповідачем 1 (а.с.124-128), рахунками та квитанціями про оплату. (а.с.154-159)
З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 Договір про постачання електричної енергії №44925 не порушує прав та законних інтересів позивача та не завдає позивачу матеріальної шкоди. Тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено судом, між відповідач 1 та відповідач 2 укладено Договір про постачання електричної енергії №44925, який суперечить вимогам п. 5.4. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р., в редакції постанови від 17.10.2005 р.
Наведене стало підставою для винесення судом окремої ухвали щодо виявлення недоліків в діяльності підприємства ПАТ «Львівобленерго», а саме при укладені Договору про постачання електричної енергії №44925 від 24.10.2014 р. між ПАТ «Львівобленерго» в особі начальника Жидачівського ВЕП Сабадашка Володимира Дмитровича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Повний текст рішення підписано 08.06.2015 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Синчук М.М.