ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2015Справа №910/8392/15-г
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції
до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
про зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Глущенко О.Л. - представник за довіреністю № 01-13/972 від 28.05.2015 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2011 року між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції та публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" укладено договір банківського рахунка № 258/1274 банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок
№ 25607005258001
№ 25606005258002
№ 25605005258003
для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Позивачем було надано банку для виконання платіжні доручення від 29.01.2015 року № 10 на суму 22,83 грн., від 29.01.2015 року № 15 на суму 194,57 грн., від 29.01.2015 року № 16 на суму 2200, 00 грн, від 29.01.2015 року № 17 на суму 625,92 грн, від 03.02.2015 року № 19 на суму 5 828,21грн.
Проте, відповідачем всупереч умов договору вказані платіжні доручення залишені без виконання.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення від 29.01.2015 року № 10 на суму 22,83 грн., від 29.01.2015 року № 15 на суму 194,57 грн., від 29.01.2015 року № 16 на суму 2200, 00 грн, від 29.01.2015 року № 17 на суму 625,92 грн, від 03.02.2015 року № 19 на суму 5 828,21грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2015 року.
У судовому засіданні 19.05.2015 року відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2015 року розгляд справи відкладено на 02.06.2015 року, у зв'язку із неявкою представника позивача у судове засідання.
29.05.2015 року до загального відділу діловодство господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, відповідач - заяву про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 02.06.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.05.2015 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27 жовтня 2011 року між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції та публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" укладено договір банківського рахунка № 258/1274 банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок
№ 25607005258001
№ 25606005258002
№25605005258003
для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Згідно з п. 2.1.1. договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право на безперешкодне розпоряджатися цими коштами.
Згідно з п.8.1 договору цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками.
Позивачем було надано банку для виконання платіжні доручення 29.01.2015 року № 10 на суму 22,83 грн., від 29.01.2015 року № 15 на суму 194,57 грн., від 29.01.2015 року № 16 на суму 2200, 00 грн, від 29.01.2015 року № 17 на суму 625,92 грн, від 03.02.2015 року № 19 на суму 5 828,21грн.
Вказані платіжні доручення в порушення умов договору не були виконані відповідачем.
Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.
Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.
Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р.,розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.
Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пункту 2.3.3., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення клієнта щодо перерахування з рахунків позивача грошових коштів.
Згідно виписок банку за 29.01.2015-06.02.2015 року на рахунку № 25605005258003 наявні кошти для виконання платіжних доручень.
Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.
Відповідач у відзиві вих.. № 13-4-11944 від 18.05.2015 року, заперечує проти позову, оскільки в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 05.06.2015 року (включно) та вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивач прямо встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Судом встановлено, що платіжні доручення були передані відповідачу до виконання ще до введення тимчасової адміністрації.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".
Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.
Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк "Надра" не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.
При цьому суд зазначає, що Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності не є кредитором публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк "Надра" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на її рахунку, який обслуговує публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк "Надра". Суд звертає увагу, що грошові кошти, які Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності просить публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.
Так як, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності просить зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" вчинити дії по виконанню платіжних доручень, тобто виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі № 910/5560/14 від 29 жовтня 2014 року, №910/12766/14 від 04 лютого 2015 року, №927/1379/14 від 19 лютого 2015 року.
Тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Разом з цим, пунктом 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Пунктами 6, 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено поняття ліквідації банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства та тимчасової адміністрації - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом.
В пункті 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 зазначено, що статтею 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України "Про Національний банк України") з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, які не пов'язані з поданням позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.
Предметом спору в даній справі є зобов'язання публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" вчинити дії.
Так, дана справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра".
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" (04053, м. Київ, вул.. Артема, буд. 15; ідентифікаційний код 20025456) виконати платіжні доручення Бахмацької виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (46008, м. Тернопіль, вул.. Танцорова,, 51, код ЄДРПОУ 21157645) про перерахування коштів від 29.01.2015 року № 10 на суму 22,83 грн., від 29.01.2015 року № 15 на суму 194,57 грн., від 29.01.2015 року № 16 на суму 2200, 00 грн, від 29.01.2015 року № 17 на суму 625,92 грн, від 03.02.2015 року № 19 на суму 5 828,21грн.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 15, ідентифікаційний номер юридичної особи 20025456) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001)1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 10.06.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий