ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2015
Справа № 910/8263/15-г
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом
публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Київської обласної філії
до
Київського обласного військового комісаріату
про
стягнення заборгованості в сумі 5541,05 грн,
за участю представників сторін:
від позивача
не з'явилися;
від відповідача
не з'явилися,
ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Київської обласної філії звернулося до господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Київського обласного військового комісаріату про стягнення з останнього заборгованості в сумі 5541,05 грн, з яких: 4099,07 грн - основна заборгованість; 170,17 грн - пеня; 82,67 грн - 3 % річних; 1189,14 грн - втрати від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами даного спору договору від 21.07.2010 № 21 позивач надав відповідачеві телекомунікаційні послуги, які останній отримав, проте у повному обсязі не оплатив, що призвело до виникнення вказаної заборгованості.
Виходячи з викладених обставин, позивач просить суд задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 прийнято вищезазначений позов до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8263/15-г.
Сторони повідомлені судом про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Проте, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представника позивача, судом встановлено таке.
Між відкритим акціонерним товариством «УКРТЕЛЕКОМ», найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ», в особі Київської обласної філії, як виконавцем, та Київським обласним військовим комісаріатом, як замовником, (далі - абонент/замовник) укладено договір від 21.07.2010 № 21 (далі - договір), за умовами якого виконавець відповідно до умов договору зобов'язується надавати замовникові загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).
У відповідності до п. 2.1 договору перелік замовлених абонентом послуг зазначено у додатку № 1 до договору.
Форма розрахунків за договором встановлена безготівкова (п. 4.2 договору).
Виходячи з умов, встановлених п. 4.3 договору, система розрахунків, що застосовується виконавцем, із надсиланням рахунків.
Згідно з п. 4.5 договору порядок оплати наданих послуг - кредитний та авансовий.
Як визначено сторонами в п. 4.15 договору, оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати наданих виконавцем послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.
У пункті 7.2 договору передбачено, що якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.
Суд відзначає, що матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про те, що договір припинено.
Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивач на підставі договору з липня 2013 по січень 2015 року надав відповідачеві послуги загальною вартістю 34578,73 грн, що підтверджується рахунками-актами, які наявні в матеріалах справи. Разом з тим, судом встановлено, що позивач із вказаними рахунками-актами повідомляв відповідача про необхідність погасити заборгованість, яка виникла за попередні періоди та попереджав про наслідки неналежного виконання зобов'язань (попередження містяться у справі).
Спір між сторонами справи виник, як вказує позивач, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором. Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов, визначених в п. 4.15 договору, послуги надані позивачем на користь останнього в повному обсязі не сплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 4099,07 грн.
Таким чином, позивач звернувся до господарського суду із позовними вимогами про стягнення з Київського обласного військового комісаріату основної заборгованості в сумі 4099,07 грн, а також пені в сумі 170,17 грн; 3 % річних в сумі 82,67 грн та втрат від інфляції в сумі 1189,14 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.
Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Виходячи з наведених вище норм права і обставин справи, відповідач був зобов'язаний оплачувати на корить позивача надані ним послуги в термін до 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту належного виконання відповідачем умов, передбачених п. 4.15 договору, сторонами даного спору до суду не подано.
Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4099,07 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено і, в той же час відповідачем жодними доказами, як того вимагає приписи ст. 33, 34 ГПК України, не спростовано.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що в правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з останнього пені, а також відповідальності шляхом стягнення 3 % річних і втрат від інфляції, є правомірними.
Однак, суд, перевіривши розрахунок вказаних позовних вимог, дійшов висновку що він є невірним. За розрахунками суду, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: пеня підлягає задоволенню в сумі 175,75 грн; 3 % річних - 82,34 грн та втрати від інфляції - 733,56 грн.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).
Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Київського обласного військового комісаріату (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59; ідентифікаційний код 07910662, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Київської обласної філії публічного акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 34-А; ідентифікаційний код 01184901, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 4099,07 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять) грн 07 коп.; пеню в сумі 175,75 (сто сімдесят п'ять) грн 75 коп.; 3 % річних в сумі 82,34 (вісімдесят дві) грн 34 коп.; втрати від інфляції в сумі 733,56 (сімсот тридцять три) грн 56 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1679,01 (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн 01 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09 червня 2015 року.
Суддя Я.А. Карабань