номер провадження справи 9/86/15
28.05.2015 Справа № 908/2124/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4-Б, 1 поверх)
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1)
про стягнення суми 1163009,72 грн.
Суддя Боєва О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Вівсяник А.М. (дов. № б/н від 21.01.15)
Від відповідача: Мельников Д.В. (дов. № 234/ЮРО-45 від 20.05.15)
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1163009,72 грн., з яких: сума 249468,90 грн. - основний борг, сума 666762,34 грн. - курсова різниця, сума 57658,50 грн. - збитки від інфляції, сума 6663,91 грн. - 3 % річних, сума 60214,29 грн. - пеня, сума 57544,98 грн. - збитки від інфляції на суму боргу з оплати курсової різниці, сума 6332,02 грн. - 3 % річних на суму боргу з оплати курсової різниці, сума 58364,78 грн. - пеня на суму боргу з оплати курсової різниці.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2124/15-г, судове засідання призначено на 05.05.2015р. Ухвалою суду від 05.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.05.2015р.
28.05.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
28.05.2015р. до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи з боку позивача Microsoft Ireland Operations Limited (Atrium Building Blok B, Carmenhall Road, Sandyford Industrial Estate, Dublin 18, Ireland).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання. Представник позивача проти клопотання заперечив.
Суд, розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. 23.12.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений субліцензійний договір № 1182/12-13, за умовами якого, позивач в порядку та на умовах цього договору за винагороду надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору. Позивач виконав умови субліцензійного договору належним чином. Відповідач, в свою чергу, платежі здійснював з порушенням строків оплати та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка складається з суми 249468,90 грн. основного боргу та суми 666762,34 грн. курсової різниці згідно умов п. 7 Додатку № 1 до договору. Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем нараховано суму 57658,50 грн. втрат від інфляції, суму 6663,91 грн. - 3 % річних, суму 60214,29 грн. пені та суму 57544,98 грн. втрат від інфляції нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці, суму 6332,02 грн. - 3 % річних нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці, суму 58364,78 грн. пені нарахованої на суму боргу з оплати курсової різниці. На підставі ст.ст. 526, 610, 625, 1109 ЦК України просить позов задовольнити.
Відповідач підтримав свої письмові заперечення на позовну заяву, які надійшли до суду 05.05.2015р., та зазначив, зокрема, наступне. По-перше, нарахування позивачем 3% різниці та втрат від інфляції на суму курсової різниці є необґрунтованим та суперечить приписам чинного законодавства. Оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом Статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Фактично сума, яка виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами, а тому підстав для стягнення інфляційних втрат немає. По-друге, нарахування позивачем пені також є безпідставним, оскільки умовами субліцензійного договору № 1182/12-13 сторонами не передбачено відповідальності у вигляді пені за порушення грошових зобов'язань. Просить суд врахувати надані відповідачем заперечення при розгляді справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
23.12.2013р. між ТОВ "Компарекс Україна" (ліцензіат, позивач у справі) та ПАТ "Азовзагальмаш" (субліцензіат, відповідач у справі) був укладений субліцензійний договір № 1182/12-13, відповідно до умов якого ліцензіат в порядку та на умовах цього договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 договору).
Положеннями п. 1.4 договору передбачено, що ліцензія надає субліцензіату право користування програмним продуктом, а саме - невиключне право на встановлення, запуск, відображення, використання, копіювання програмного і (комп'ютерних програм) Microsoft, здійснення доступу до програмного забезпечення (комп'ютерним програмам), іншого виду взаємодії програмного забезпечення (комп'ютерних програм).
Відповідно до п. 1.6 договору, строк, на який надаються права, визначений додатками до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Територія на якій надаються права - територія України.
Умовами п. 3.1 договору визначено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується сторонами у відповідному додатку до цього Договору. Платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України.
Роялті сплачується субліцензіатом на підставі даного договору у строки, вказані у відповідних додатках до цього договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок ліцензіата. Сторони встановили, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні (п. 3.2., п. 3.3. договору).
Згідно з п. 4.1 договору дозвіл на використання Програмного забезпечення надається субліцензіату шляхом надання доступу на сайт https://www.microsoft.com.licensing/servicecentr/ , на якому субліцензіат матиме доступ до програмного забезпечення та/або матиме змогу отримати ліцензійні коди на активацію програмного забезпечення (у разі потреби), про що сторони складають Акт відповідно до додатків до цього договору.
Згідно п. 9.1. договору він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
23.12.2013р. між сторонами був укладений додаток № 1 до договору, пунктом 1 якого сторони погодили перелік постійних (тимчасових) ліцензій, які надаються, зокрема, за 1-е півріччя з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. та визначили вартість в розмірі 748406,69 грн.
У пункті 3 додатком № 1 зазначено, що дозвіл на використання вищезазначеного Програмного забезпечення надається субліцензіату за Актом протягом 14 робочих днів з дати підписання додатку в порядку, що передбачений статтею 4 договору.
Сума роялті за весь період, у відповідності до переліку, наведеному в пункті 1, є еквівалентом 542 848,18 доларів США за «Курсом долара» на дату підписання, що становить 827,20 гривень за 100 доларів США (п. 5 додатку).
Пунктом 6 додатку сторонами було погоджено графік здійснення оплат, зокрема, роялті за 1-е півріччя з 1 січня 2014р. по 30 червня 2014р. в сумі 748 406,69 грн., сплачується в наступному порядку:
Дата сплати роялтіСума Роялті, грн.
15 січня 2014 р.124 734,45
15 лютого 2014 р.124 734,45
15 березня 2014 р.124 734,45
15 квітня 2014 р.124 734,45
15 травня 2014 р.124 734,45
15 червня 2014 р.124 734,45
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, передавши відповідачу ліцензії за актом приймання передачі № 1 від 08.01.2014р., відповідач оплату роялті здійснив з порушенням строків встановлених п. 6 додатку, а саме:
- 31.01.2014р. в сумі 124734,45 грн. (згідно графіку строк платежу 15.01.2014р.);
- 24.02.2014р. в сумі 124734,45 грн. (строк платежу 15.02.2014р.):
- 08.04.2014р. в сумі 124734,45 грн. (строк платежу 15.03.2014р.);
- 24.04.2014р. в сумі 124734,45 грн. (строк платежу 15.04.2014р.).
Платежі роялті, які повинні були бути сплачені 15.05.2014р в розмірі 124734,45 грн. та 15.06.2014р в розмірі 124734,45 грн., відповідачем взагалі не здійснені.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 249468,90 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідно ж до п. 7 додатку № 1 сторони домовились, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) «Курсу долара», за наявності письмової вимоги будь-якої із сторін сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку по наступній формулі:
С = В х (К2/К1) грн., де:
В - неоплачена сума роялті в національній валюті України на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору;
С - сума роялті в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного договору;
К1 - вартість 100 доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору;
К2 - вартість 100 доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату платежу.
11.11.2014р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу за вих. № 1557/11-14 від 10.11.2014р. та лист за вих. № 1558/11-14 від 10.11.2014р. в яких позивач здійснив розрахунок у відповідності з п. 7 додатку № 1 до договору та просив сплатити роялті за перший 2014 рік користування ліцензіями згідно розрахунку.
Дана вимога була залишена відповідачем не виконаною. У зв'язку з чим, позивач просить також стягнути з відповідача курсову різницю згідно умов п. 7 Додатку № 1 до договору в розмірі 666762,34 грн. за період з січня 2014р. по червень 2014р., а саме: за січень 2014р. курсову різницю в сумі 4378,98 грн., за лютий 2014р. - в сумі 14763,96 грн., за березень 2014р. - в сумі 52546,20 грн., за квітень 2014р. - в сумі 53820,38 грн., за травень 2014р. - в сумі 56272,25 грн., за червень 2014р. - в сумі 54277,28 грн.
Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Здійснення перерахунку сум роялті за січень-червень 2014р. є обґрунтованим та законним. Однак перевіривши розрахунки, суд вважає за необхідне їх скоригувати, оскільки при здійсненні розрахунків позивачем взято інші показники курсу дол. США на дату платежу ніж ті, що встановлені Національним Банку України згідно відомостей Інформаційно-пошукової системи «Законодавство».
Так, станом на 31.01.2014р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 799,30 грн. Розрахунок: 124734,45х(799,30/827,20)=120527,38 грн. Тобто, збільшення суми роялті за січень 2015р. немає, а отже нарахування позивачем суми 4378,98 грн. є безпідставним. Станом на 24.02.2014р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 893,80 грн. Розрахунок: 124734,45х(893,80/827,20)=134777,14 грн. Отже, курсова різниця за лютий 2015р. становить 10042,69 грн. Станом на 08.04.2014р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 1172,82 грн. Розрахунок: 124734,45х(1172,82/827,20)=176850,89 грн. Отже, курсова різниця за березень 2014р. становить 52116,44 грн. Станом на 24.04.2014р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 1138,46 грн. Розрахунок: 124734,45х(1138,46/827,20)=171669,71 грн. Отже, курсова різниця за квітень 2014р. становить 46935,26 грн. Станом на 24.03.2015р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 2328,78 грн. Розрахунок: 124734,45х(2328,78/827,20)=351159,44 грн. Отже, курсова різниця за травень 2014р. становить 226424,99 грн. Станом на 24.03.2015р. вартість 100 дол. США за курсом НБУ становила 2328,78 грн. Розрахунок: 124734,45х(2328,78/827,20)=351159,44 грн. Отже, курсова різниця за червень 2014р. становить 226424,99 грн.
Таким чином, роялті за період з лютого по червень 2015р. повинні бути збільшені на суму курсової різниці - 561944,37 грн.
Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає сума 249468,90 грн. основного боргу за травень та червень 2014р. та сума 561944,37 грн. боргу з курсової різниці за період з лютого 2014р. по червень 2014р.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 57658,50 грн. - втрат від інфляції за загальний період з 16.01.2014р. по 24.03.2015р. (нараховані за неналежне виконання грошових зобов'язань у січні 2014р.-червні 2014р.), суми 6663,91 грн. - 3 % річних за загальний період з 16.01.2014р. по 24.03.2015р. (нараховані за неналежне виконання грошових зобов'язань у січні-червні 2014р.), суми 57544,98 грн. - втрат від інфляції за загальний період з 31.01.2014р. по 24.03.2015р. (нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці за січень-червень 2014р.), суми 6332,02 грн. - 3 % річних за загальний період з 31.01.2014р. по 24.03.2015р. (нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці за січень-червень 2014р.).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань у січні 2014р.-червні 2014р. є обґрунтованим та законним, але перевіривши розрахунок річних, суд вважає за необхідне не змінюючи період нарахування коригувати розрахунок в частині визначення розміру, а саме: за загальний період з 16.01.2014р. по 24.03.2015р. сума 3% річних складає 6653,65 грн.
Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., з приписів якої вбачається, якщо оплату здійснено у період з 1 по 15 числа місяця, то сума боргу не підлягає індексації, якщо ж оплату здійснено з 16 по 31 число, то сплачена сума підлягає індексації.
Так, інфляційні за порушення строків оплати у січні 2014р. - квітні 2014р. не нараховуються, оскільки у січні, лютому, квітні 2014р. прострочення становить менше місяця, у березні 2014р. оплату здійснено до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Більш того, позивачем помилково нарахування інфляційних втрат здійснювалось за місяці в яких платіж мав бути здійснений, а не з наступних. При цьому, враховуючи приписи п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», суд здійснивши перерозрахунок інфляційних втрат, не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.
Інфляційні ж на суму 124734,45 грн. (травень 2014р.) повинні нараховуватись за період з червня 2014р. по березень 2015р. та на суму 124734,45 грн. (червень 2014р.) - за період з липня 2014р. по березень 2015р.
А тому, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат частково, а саме: нарахованих на суму боргу 124734,45 грн. (травень 2014р.) за період з червня 2014р. по березень 2015р. та на суму 124734,45 грн. (червень 2014р.) - за період з липня 2014р. по березень 2015р. При цьому, враховуючи приписи п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», суд здійснивши перерозрахунок інфляційних втрат, не виходить за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідного нарахування (інфляційних), інфляційні втрати підлягають задоволенню в розмірі 53712,23 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 6653,65 грн. - 3% річних та сума 53712,23 грн. інфляційних втрат.
Що стосується нарахування позивачем суми 57544,98 грн. - втрат від інфляції нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці та суми 6332,02 грн. - 3 % річних нарахованих на суму боргу з оплати курсової різниці, суд зазначає наступне.
За приписами п. 3.1, п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Курсова різниця, в свою чергу, це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів. Втрати ж пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Тобто, фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами. Зазначене в повній мірі узгоджується з позицією Вищого господарського суду України у постанові від 23.07.2009р. у справі № 15/351-08.
За таких обставин, вимоги в частині нарахування позивачем суми 57544,98 грн. - втрат від інфляції на суму боргу з оплати курсової різниці, та суми 6332,02 грн. - 3 % річних на суму боргу з оплати курсової різниці, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму 60214,29 грн. пені за загальний період з 16.01.2014р. по 24.03.2015р. (нараховану за неналежне виконання грошових зобов'язань у січні 2014р.-червні 2014р.) та суму пені 58364,78 грн. - пені за загальний період з 31.01.2014р.по 24.03.2015р. (на суму боргу з оплати курсової різниці за січень-червень 2014р.).
Заявляючи дані вимоги, позивач посилається на п. 5.1 договору, яким встановлено, що за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, щоякщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми 60214,29 грн. пені нарахованої на суму основного боргу та суми 58364,78 грн. пені з оплати курсової різниці слід відмовити.
Отже, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1; код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4-Б, 1 поверх; код ЄДРПОУ 36273889) суму 249468 (двісті сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, суму 561944 (п'ятсот шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 37 коп. боргу з курсової різниці, суму 6653 (шість тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 65 коп. - 3% річних, суму 53712 (п'ятдесят три тисячі сімсот дванадцять) грн. 23 коп. інфляційних втрат, суму 17435 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 10.06.2015р.