номер провадження справи 18/64/15
03.06.2015 Справа № 908/2043/15-г
за позовом: публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна буд. 11; адреса для листування: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, 2)
до відповідача: комунального підприємства "Компанія "ВОДА ДОНБАСУ" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177-а)
про стягнення 79736,41 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Цацуліна Т.О., довіреність № 181114-4/63 від 18.11.2014 р., паспорт серії ВН №893996 від 10.04.2012 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 30.03.2015 р. звернувся позивач публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" з позовною заявою до відповідача комунального підприємства "Компанія "ВОДА ДОНБАСУ" про стягнення 79736,41 грн. Підставою для звернення з позовом до суду є невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості активної електричної енергії та оплати перетікання реактивної електроенергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість за активну електроенергію, спожиту за період серпень-грудень 2014 р. у розмірі 70669,44 грн. та за перетікання реактивної електроенергії за період серпень-грудень 2014 р. у розмірі 3351,04 грн. Враховуючи наявність порушення відповідачем грошового зобов'язання, беручи до уваги положення договору та приписи діючого законодавства йому нараховані до стягнення штрафні та компенсаційні санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 1, 3, 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910) (надалі - ПКЕЕ).
Ухвалою суду від 31.03.2015 року порушено провадження у справі № 908/2043/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/64/15, судове засідання призначене на 21 травня 2015 року. Ухвалою суду від 21.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору, судове засідання відкладено на 03.06.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 03.06.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, поясненнях № 51юр-837/15 від 15.05.2015 р., № 51юр-1030/15 від 02.06.2015 р., запереченнях № 51юр-852/15 та № 51юр-853/15 від 18.05.2015 р. В поясненнях № 51юр-1030/15 від 02.06.2015 р. позивач посилався на наявність між сторонами господарських правовідносин, які регулюються умовами договору постачання електричної енергії № 5196 від 17.07.2009 р. в редакції з протоколом розбіжностей відповідача. Розбіжності, які залишилися не врегульованими, не були передані позивачем на врегулювання до суду. В запереченнях № 51юр-852/15 від 18.05.2015 р. позивач спростовуючи позицію відповідача щодо звільнення його від сплати штрафних та компенсаційних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат) зазначав про недоведеність відповідачем настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором про постачання електроенергії № 5196 від 17.07.2009 р., у зв'язку з чим, просив суд не приймати до уваги висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2015 р. Також у запереченнях № 51юр-853/15 від 18.05.2015 р. просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять відзив № 03-511 від 29.04.2015 р. (арк.с. 67-71), відповідно до якого відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у серпні-грудні 2014 р. у розмірі 70664,44 грн. та заборгованості з оплати перетікання реактивної електроенергії за серпень-грудень 2014 р. у розмірі 3351,04 грн. визнав в повному обсязі. Стосовно позовних вимог в частині застосування штрафних та компенсаційних санкції заперечував, посилаючись на наявність обставин непереборної сили (форс-мажор), у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, внаслідок чого відповідач звільняється від відповідальності, тобто у відповідача відсутня вина за яку у позивача наявні правові підстави для нарахування санкцій. Враховуючи положення ст. 83 ГПК України відповідачем заявлялось клопотання № 03-512 від 29.04.2015 р. про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику", який є спеціальним законом у сфері регулювання відносин щодо електроенергетики.
Згідно з положеннями ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджені наказом НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 та зареєстровані в Мін'юсті України 02.08.1996р. за № 417/1442, з наступними змінами та доповненнями, (надалі - ПКЕЕ).
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» первісно перейменоване в публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» та в наступному, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.03.2012 р., перейменоване в публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (згідно загальних положень Статуту в редакції від 30.03.2012 р.) (постачальник, позивач у справі) та комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (споживач, відповідач у справі) 17.07.2009 р. уклали договір про постачання електричної енергії № 5196/09-90 з додатками (№№ 1, 2, 3, 3.1 (16.02.2010 р.), 4, 4.1 (16.02.2010 р.), 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22), змінами та доповненнями (надалі договір) з протоколом розбіжностей в редакції споживача. Протокол узгодження розбіжностей в редакції постачальника, залишився не підписаним споживачем; не врегульовані умови договору не передавалися на вирішення суду.
Пунктом 1 договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 326,93 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Підпунктом 2.3.4 договору встановлено, що споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та № 5 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію".
Підпунктом 2.3.5 договору встановлено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього договору.
Розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передавання товарної продукції (електроенергії)» (Додаток № 10 до договору) і виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 15 операційних днів від дня отримання рахунку (п. 9 Додатку № 5 до договору в редакції протоколу розбіжностей).
Відповідно до п. 1 Додатку № 5 до договору в редакції додаткової угоди до договору від 20.01.2012 р. розрахунковим вважається період з 00 годин 28 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24 годин 27 числа поточного місяця.
Пунктом 3 Додатку № 5 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяла на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем «Акта приймання-передавання товарної продукції (електроенергії)» (Додаток № 10 до договору) та інших умов договору.
Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії встановлений в Додатку № 6 до договору, який набрав чинності з 17.07.2009 р.
В подальшому учасниками правочину в порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії вносилися зміни, а саме сторони підписали Додаток № 10 із назвою «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», який набрав чинності з 01.01.2011 р.
Пунктом 11 Додатку № 10 із назвою «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» встановлено, що втрати реактивної електроенергії в трансформаторах визначаються згідно з додатком до договору «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача» по розрахунку втрат для точок обліку, зазначених у таблиці п. 6 цього додатку.
Пунктом 17 Додатку № 10 із назвою «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» передбачено, що за підсумками розрахункового періоду ЕО видає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії, здійсненні відповідно до зазначеного вище порядку. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.
Здійснивши аналіз наданих додатків до договору, судом з'ясовано, що договір діє із двома додатками № 10 які мають назви «Акт приймання-передачі товарної продукції» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Пункти 17 в Додатку № 6, який набрав чинності 17.07.2009 р. та Додатку № 10, який набрав чинності 01.01.2011 р., є тотожними, тобто даний пункт містить порядок оплати споживачем вартості перетікання реактивної електроенергії.
Про факт виконання позивачем зобов'язань щодо продажу електричної енергії споживачу для забезпечення потреб його електроустановок у період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. (включно) свідчать Акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, із визначенням кількості та вартості прийнятої (спожитої) активної та реактивної електроенергії.
На оплату активної та реактивної електроенергії відповідачу виписані рахунки, які отримані представником споживача, про що містяться відповідні відмітки на них.
Як свідчать надані до суду документи, споживач зобов'язання щодо оплати вартості спожитої активної та реактивної електричної енергії не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виник борг за спожиту активну електроенергію за період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. у сумі 70669,44 грн. та за перетікання реактивної електроенергії, в зазначений період, у розмірі 3351,04 грн.
Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Нормами ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», пунктом 1.3 ПКЕЕ користування електричною енергією, встановлено, що споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Пунктом 6.11 ПКЕЕ встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.
Пунктом 6.34 ПКЕЕ передбачено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.
Згідно пункту 10.2. розділу 10 ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний: оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов.
Судом встановлено, що позивачем при розрахунках спожитої відповідачем електричної енергії за період часу з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. (включно), дотримані приписи ПКЕЕ та умови договору від 17.07.2009 р. № 5196/09-90, однак, відповідач порушив ПКЕЕ та свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим сума боргу за спожиту активну електричну енергію складає 70669,44 грн., сума боргу за перетікання реактивної електроенергії за той самий період складає 3351,04 грн.
З огляду на вище зазначене, суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. активну електричну енергію в сумі 70669,44 грн. та перетікання реактивної електроенергії з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. в сумі 3351,04 грн. - є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії позивач, враховуючи положення п. 4.2.1 договору з урахуванням протоколу розбіжностей, просив стягнути суму пені у розмірі 2752,89 грн. за період прострочення з 19.09.2014 р. по 31.01.2015 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до п.п. 4.2.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу діючої на дату виникнення заборгованості, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором, повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок суми пені за порушення відповідачем строків оплати рахунків за електроенергію у розмірі 2752,89 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, приписів Закону № 85-VIII від 13.01.2015 р. щодо введення мораторію для виконавців/виробників житлово-комунальних послуг та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 2752,89 грн. за період з 19.09.2014 р. по 31.01.2015 р. судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 298,77 грн. за період з 19.09.2014 р. по 31.01.2015 р. та суму інфляційних втрат в розмірі 2664,27 грн. за період з 01.10.2014 р. по 31.01.2015 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 19.09.2014 р. по 31.01.2015 р. у розмірі 298,77 грн. та інфляційних втрат за період з 01.10.2014 р. по 31.01.2015 р. в розмірі 2664,27 грн., такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростували повністю або частково позицію позивача.
Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суд відхилив, оскільки не визнав наведені відповідачем обставини виключними для застосування приписів пункту 6 статті 83 ГПК України при прийнятті рішення. Відхиляючи вказане клопотання, суд виходив з такого: за сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідні у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Обов'язок оплати спожитої електроенергії виник у 2014 р. Відповідач протягом тривалого часу не вживає жодних дій для виконання прийнятих на себе зобов'язань, навіть частково. Суд враховував, що обидві сторони спору знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції; договір про постачання електричної енергії продовжує дію та відповідач отримує електроенергію та має оплачувати поточні платежі; відповідач має заборгованість з оплати спожитої електричної енергії за інші періоди часу, про що свідчать відкриті на даний час виконавчі провадження. Крім того, термін розстрочки - один рік, не є обґрунтованим певними обставинами, заявник не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище. Беручи до уваги факти та доводи, викладені сторонами по справі, та враховуючи фінансові та інші інтереси обох сторін спору, ступінь вини відповідача у виникненні спору, знецінення національної валюти, економічну кризу в країні, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача.
Посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання, судом спростовуються виходячи з наступного: відповідно до положень статті 617 ЦК України та ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з п. 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не вважається форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, а саме проведення на території Донецької області антитерористичної операції не є обставиною непереборної сили, що звільняє від відповідальності. Ці обставини можна визначити, як несприятливі наслідки здійснення господарської діяльності. Щодо посилання відповідача на норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті електричні ресурси" як підстави відмови у стягненні 3 % річних та втрат від інфляції. Суд зазначає, що 3 % річних та втрати інфляції не є штрафними санкціями, а є компенсаційними санкціями та способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Висновок Донецької регіональної Торгово-промислової палати від 20.08.2014 р. та Сертифікат Торгово-промислової палати України від 20.08.2014 р. про настання обставин непереборної сили суд не вважає належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок та сертифікати, надані відповідачем, стосуються виконання інших зобов'язань відповідача, а не тих, що досліджувалися в даному судовому процесі.
Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства «Компанія «ВОДА ДОНБАСУ» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177-а, код ЄДРПОУ 00191678) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 11; адреса для листування: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войнич, 2, код ЄДРПОУ 00131268) 70669,44 грн. (сімдесят тисяч шістсот шістдесят дев'ять грн. 44 коп.) боргу за активну електроенергію, 3351,04 грн. (три тисячі триста п'ятдесят одну грн. 04 коп.) боргу за перетікання реактивної електроенергії, 2752,89 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві грн. 89 коп.) пені, 298,77 грн. (двісті дев'яносто вісім грн. 77 коп.) 3% річних, 2664,27 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 27 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 червня 2015 р.