61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
09.06.15 р. Справа №905/579/14
Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши заяву №14/2-929 від 18.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання по справі:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720
до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 03337119
про стягнення 3195794,13 грн
У засіданні брали участь:
від позивача (стягувача): не з'явився
від відповідача (боржника): не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. по справі №905/579/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 3195794,13 грн позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2900338,66 грн, судовий збір у розмірі 58003,66 грн, в решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення від 14.04.2014р. по вказаній справі 08.05.2014р. господарським судом було видано відповідний наказ.
25.05.2015р. до господарського суду надійшла заява №14/2-929 від 18.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
В обґрунтування зазначеної заяви стягувач посилається на те, що відповідний виконавчий документ по справі №90/579/14 не пред'являвся до виконання відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку з метою недопущення втрати наказу під час його пересилання поштовими операторами.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, з урахуванням того, що неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, господарський суд зазначає про наступне:
Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституціного Суду України (справа №1-17/2009) виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-26/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-12/2012). Аналогічну правову позицію наведено в рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. Конституційного Суду України (справа №1-7/2013).
Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.
Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.
Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №905/579/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Відповідно до ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
За змістом ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. у справі №905/579/14 набрало законної сили 05.05.2014р.
Отже, на дату звернення стягувача з розглядуваною заявою, строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду від 08.05.2014р. у даній справі закінчився.
Частиною 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Як було зазначено судом вище, в обґрунтування заяви №14/2-929 від 18.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, стягувач посилається на те, що відповідний виконавчий документ по справі №90/579/14 не пред'являвся до виконання відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку з метою недопущення втрати наказу під час його пересилання поштовими операторами.
За висновками суду, визначені стягувачем причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є поважними, виходячи з наступного:
Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України введено в дію рішення від 13.04.2014р. Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Наразі, Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України на теперішній час не прийнято.
Розпорядженням №1053-р від 30.10.2014р. Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого віднесено, зокрема, місто Донецьк.
Відтак, з квітня 2014 року до цього часу існують обставини загострення суспільно-політичної ситуації на сході України, факти неприхованої агресії, активізації дій незаконно створених збройних формувань, захоплення та блокування будівель органів державної влади, органів військового управління, військових частин, транспортних комунікацій у Донецькій області.
Згідно із розпорядженням №1085-р від 07.11.2014р. Уряду України визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких, в тому числі, віднесено місто Донецьк.
За змістом роздруківки з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (http:www.ukrposhta.com) від 31.01.2015р. пересилання пошти, зокрема, до м.Донецька не здійснюється.
Одночасно, 23.12.2014р. на офіційному веб-порталі Державної виконавчої служби України (http://dvs.gov.ua) було розміщено інформацію щодо актуалізації контактів міських та районних відділів Державної виконавчої служби України у Луганській і Донецькій областях, які у зв'язку з об'єктивними обставинами були переміщені з постійного місця роботи у інші населені пункти. Наразі, про актуалізацію контактів відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку у вказаному оголошенні не зазначено.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням суспільно-політичної ситуації на сході України, за висновками суду, побоювання стягувача щодо можливої втрати наказу господарського суду Донецької області від 08.05.2014р. були ґрунтовними, а причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання поважними.
За таких обставин та з огляду на приписи законодавства щодо обов'язковості виконання судового рішення, заява №14/2-929 від 18.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву №14/2-929 від 18.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задовольнити.
Поновити строк для пред'явлення наказу від 08.05.2014р. господарського суду Донецької області по справі №905/579/14 до виконання та встановити його до 10.06.2016р.
Ухвала набирає законної сили в день її прийняття.
Суддя Ю.О.Паляниця