10 червня 2015 року Справа № 925/2316/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,
суддів -Катеринчук Л.Й.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюка О.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/2316/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ФУНДАМЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБРЕСУРС" про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів , -
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюк О.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/2316/14.
Однак, дана касаційна скарга підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011.
Так, відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 названого Закону, ставка судового збору з касаційних скарг на рішення суду, що подаються до господарських судів, встановлена у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
В силу підпунктів 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКО" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ФУНДАМЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБРЕСУРС", в якому просить визнати правочини купівлі-продажу транспортних засобів, витребування у першого відповідача вказаних у позові транспортних засобів, зобов'язання першого відповідача вчинити усі необхідні дії для зняття з обліку цих транспортних засобів.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 залишено без змін.
Вищезазначені рішення суду та постанова апеляційної інстанції, як вбачається з касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюка О.М., оскаржуються в повному обсязі.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати судового збору, обчисленого виходячи із розміру ставок судового збору з касаційних скарг окремо за дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру.
До касаційної скарги ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюком О.М. додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення, в якому скаржник посилається на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКО" банкрут та в нього відсутні кошти та будь-яке майно.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, відстрочення або розстрочення сплату судового збору на певний строк може мати місце за наявності виключних обставин, які повинні підтверджуватись належними доказами.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Розглянувши клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюка О.М. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що заявником не додано жодних доказів на підтвердження наявності виключних обставин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги є витратами, пов'язаними із провадженням у справі про банкрутство, які, у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом" компенсуються ліквідатору та відносяться до вимог, що задовольняються в першу чергу.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.3 ст. ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 107, 110, 111, п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Повернути касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" - Іванюка О.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/2316/14 без розгляду.
Головуючий: Білошкап О.В.
Судді:Катеринчук Л.Й.
Погребняк В.Я.