09 червня 2015 року Справа № 914/2513/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача -Пінчак О.А.,
відповідача -Ковальчук А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Львівобленерго"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015
у справі№914/2513/14
за позовомПАТ "Львівобленерго"
доТДВ "Модем"
провідшкодування 32250,98 грн. шкоди, завданої внаслідок пошкодження кабельних ліній електромереж
встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2014 (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді: Юрченко Я.О., Зварич О.В., Хабіб М.І.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з недоведеністю завдання шкоди з вини відповідача.
ПАТ "Львівобленерго" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.11,1166,1172 ЦК України, ст.ст.10,13,16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.п.3,4,5,9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМ України від 04.03.1997р. №209 (далі - Правила), та ст.ст.33,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, з огляду на відсутність відповідних дозволів Стебницької міської ради та енергопідприємства, працівниками відповідача 20 та 26 грудня 2013 року неправомірно проводилися земляні роботи по прокладенню кабелю оптико-волоконного зв'язку в межах охоронної зони підземних кабельних ліній електропередачі, внаслідок чого було пошкоджено дві підземні кабельні лінії електромереж, що підтверджується актами від 20.12.2013 та від 26.12.2013, підписаними двома працівниками Дрогобицького РЕМ ПАТ "Львівобленерго" та головним архітектором м.Стебник Чорним О.О. Крім того, заявник вказує на недоведеність відповідачем відсутності своєї вини у заподіянні майнової шкоди позивачу.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив того, що:
20.12.2013р. комісією в складі головного архітектора м. Стебник п. Чорного Олега Олеговича, головного інженера ДРЕМ ПАТ "ЛОЕ" п. Яреми Богдана Богдановича та майстра ЕД-3 ДРЕМ ПАТ "ЛОЕ" Федорченка Віктора Вікторовича було складено акт в якому виявлено, що товариство з додатковою відповідальністю "Модем" при проведенні 20.12.2013р. земляних робіт по прокладенню кабелю оптико-волоконного зв'язку у м.Стебник в охоронній зоні КЛ-6кВ ЛС-91-РП-41 ввід №1 та №3 без погодження з РЕМ, механічно пошкодило одночасно дві кабельні лінії КЛ-6кВ під ПС 110 кВ "Трускавець-91"-РП-41 ввід № 1; ПС 110 кВ "Трускавець-91"-РП-41 ввід № 3.
На підставі даного акту 20.12.2013р. працівником Дрогобицького району електричних мереж Федорченко В.В. було складено акт-заборону №9/2013 на проведення ТДВ "Модем" будівельно-монтажних та земельних робіт на ділянці ліній електропередач КЛ-6кВ ЛС-91-РП-41 ввід №1 та №3.
Даний акт було складено на майстра ТДВ "Модем" Коновалець В.Я., який згідно відмітки на акті відмовився від його підпису та отримання.
Згідно акту від 26.12.2013 складеного у складі тієї ж комісії, відповідачем при проведенні земельних робіт в охоронній зоні кабельної вставки 6кВ з ПС Шахта Нова-КТП-416 до опори №1 без погодження з РЕМ було пошкоджено кабельну лінію 6кВ Дрогобицького РЕМ ПАТ "Львівобленерго" ПС Шахта Нова-КТП-416 до опори №1.
26 грудня 2013 року працівником Дрогобицького району електричних мереж Федорченко В.В. було складено акт-заборону №10/2013 на виконання будівельно-монтажних і земельних робіт на пошкоджених лініях електропередачі.
Даний акт також було складено на майстра ТДВ "Модем" Коновалець В.Я., який згідно відмітки на акті відмовився від його підпису та отримання.
Поряд з цим, суд зазначив, що такі акти-заборони не містять відповідних граф про відмову від підпису. Більше того, доказів наявності повноважень у майстра на отримання актів-заборон, як і самого факту отримання чи подальшого надсилання відповідачу, матеріали справи не містять.
Кабельні лінії введені в експлуатацію ПАТ "Львівобленерго" у Дрогобицькому РЕМ м. Стебник, що підтверджується актом від 27.09.2010.
Після виявлення порушень Дрогобицьким РЕМ ПАТ "Львівобленерго" своїми силами усунуто пошкодження наведених вище кабельних ліній, що підтверджується актами виконаних ремонтних робіт господарським способом № 12-8885 та №12-8886 від 31.12.2013.
Сукупна вартість виконаних ремонтних робіт згідно з актами становить 32250,98 грн., яку позивач пред'явив до стягнення з відповідача як шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження мереж в порядку ст.1166 ЦК України.
Позивач зазначає, що пошкодження кабельних ліній мало місце з вини відповідача, внаслідок проведення ним робіт в межах охоронної зони згаданих підземних кабельних ліній без дозволу Дрогобицького РЕМ ПАТ "Львівобленерго", що є порушенням п.9 Правил охорони електричних мереж та п.3 Умов проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж, затверджених постановою КМ України №209 від 04.03.1997р.
В п.9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМ України від 04.03.1997р. №209, міститься перелік робіт та заходів, проведення яких забороняється у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника.
Відповідно до п.3 Умов проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж, які є додатком до згаданих Правил, підприємства, установи, організації, окремі громадяни, що мають намір виконувати роботи у межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за три доби повідомити про це енергопідприємство за умови своєчасного одержання письмового дозволу від нього на виконання цих робіт за формами, наведеними у додатках N 1, 2 до цих Умов.
Водночас, як вбачається з п.24 Правил охорони електричних мереж, відповідальність юридичних та фізичних осіб за порушення Правил, склад правопорушень і злочинів та порядок притягнення осіб, що їх вчинили, до адміністративної та кримінальної відповідальності визначаються згідно з чинним законодавством.
Адміністративна відповідальність за порушення затверджених Кабінетом Міністрів України Правил охорони електричних мереж, що спричинило або могло спричинити перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією, пошкодження електричних мереж або заподіяння іншої шкоди, встановлена в ст.99 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол.
Відтак, належним доказом вини відповідача у заподіянні позивачу шкоди внаслідок пошкодження кабельних ліній є протокол про вчинення працівниками відповідача адміністративного правопорушення. Однак, матеріали справи не містять такого протоколу, а акти-заборони не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України, отже, не можуть підтверджувати наявність вини в діях відповідача, яка є невід'ємною складовою частиною при доказуванні наявності шкоди.
Також судами не було взято до уваги долучені позивачем фотокартки, з яких не вбачається можливим встановити, що вони зроблені саме в спірних місцях пошкодження кабельних ліній та в спірний період (20 і 26 грудня 2013р.).
Отже, самі по собі доводи позивача щодо неодержання відповідачем дозволів органу місцевого самоврядування та енергопідприємства на проведення земляних робіт у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електромереж, жодним чином не спростовують недоведеність вини відповідача у пошкодженні кабельних ліній електромереж.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про недоведеність завдання відповідачем шкоди з огляду на таке.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При розгляді справ про відшкодування шкоди за ч.1 ст.1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи (роботодавця) настає лише у випадках, коли фізична особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з роботодавцем в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї юридичної особи.
Згідно з п.24 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМ України №209 від 04.03.1997р., відповідальність юридичних та фізичних осіб за порушення Правил, склад правопорушень і злочинів та порядок притягнення осіб, що їх вчинили, до адміністративної та кримінальної відповідальності визначаються згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна інстанція враховує твердження скаржника про те, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння позадоговірної шкоди, чинне цивільне законодавство (ст.ст.614,1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Однак, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та заявником не спростовано недоведеність неправомірного проведення 20 та 26 грудня 2013 року саме працівниками ТДВ "Модем" без відповідних дозволів земляних робіт з прокладання кабелю оптико-волоконного зв'язку в межах охоронної зони підземних кабельних ліній електропередачі, внаслідок чого відбулося пошкодження двох підземних кабельних ліній електромереж.
Адже, матеріали справи не містять та скаржником не надано належних доказів фіксації вчинення адміністративного правопорушення саме працівниками відповідача в межах охоронної зони підземних кабельних ліній електропередачі (протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, складені компетентними державними інспекціями акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства чи законодавства у сфері електроенергетики тощо), а наявні акти-заборони від 20.12.2013 та від 26.12.2013, які складені працівниками Дрогобицького РЕМ ПАТ "Львівобленерго" в односторонньому порядку та не надіслані відповідачу, правомірно відхилено судом першої інстанції як неналежні докази.
За таких обставин, касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ч.1 ст.1172 ЦК України.
Крім того, колегія не приймає до уваги також посилання заявника на порушення відповідачем вимог ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" щодо заборони на об'єктах благоустрою виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом, оскільки, по-перше, відповідно до ч.2 ст.261 цього Закону (в редакції від 20.11.2012р.) перелік земляних та ремонтних робіт, для виконання яких необхідно отримати дозвіл, встановлюється у Типовому порядку щодо видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі - Типовий порядок), який затверджується Кабінетом Міністрів України.
По-друге, постановою КМ України від 30.10.2013 №870, яка набрала чинності з 20.12.2013р., затверджено як Типовий порядок щодо видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, так і Перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл (Додаток №3 до Типового порядку), однак, до цього вичерпного Переліку не включено земляні роботи, пов'язані з прокладенням таких інженерних мереж як кабелі оптико-волоконного зв'язку, що, за твердженням позивача, здійснювалися відповідачем.
Інші наявні заперечення позивача зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судом доказів та до намагань надати перевагу певним доказам (акти-заборони від 20.12.2013 та від 26.12.2013, фотокартки тощо), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає достатніх підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі №914/2513/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Львівобленерго" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Ж.Корнілова
В.Цвігун