09 червня 2015 року Справа № 920/473/14
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест"
на постановувід 15.12.2014
Харківського апеляційного господарського суду
у справі Господарського суду Сумської області № 920/473/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради
прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи - не з'явились не з'явились не з'явились
Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.09.2014 у справі №920/473/14 (суддя Коваленко О.В.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" (далі-позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - третя особа), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії. Зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,0775 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинків НОМЕР_1, НОМЕР_2) та знести огорожу на цій земельній ділянці.
Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 15.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в позові.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 189 Земельного кодексу України, ст. ст. 32, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що обставини зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем були ним доведені під час розгляду спору в суді першої інстанції за допомогою належних та допустимих доказів, в т. ч. актом Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05.06.2014, у зв'язку з чим вважає безпідставними висновки апеляційного господарського суду про недоведеність зазначених обставин, які здійснені за наслідками оцінки нових доказів, витребуваних цим судом самостійно без будь-яких обґрунтувань і клопотань від сторін.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 07.02.2007 між Сумською міською радою (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" (орендар), на підставі рішення Сумської міської ради від 27.12.2006 № 346-МР "Про надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради", укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2), загальною площею 0,6879 га, у тому числі земельна ділянка НОМЕР_3 площею 0,3317 га - кадастровий номер НОМЕР_4 та земельна ділянка НОМЕР_5 площею 0,3562 га - кадастровий номер НОМЕР_6 (п.1.1 договору); договір укладається терміном до 27.12.2011 (при умові перенесення та відновлення корту та басейну) (п. 2.2 договору).
Договір зареєстрований у Сумському міжрайонному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 16.04.2007 за №040761200119.
На підставі пункту 21 додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 30.11.2011 №966-МР "Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, підприємцям і громадянам" між Сумською міського радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" укладено договір про внесення змін №2 до договору оренди земельної ділянки від 07.02.2007, відповідно до якого строк користування земельною ділянкою було продовжено до 27.12.2016.
Зазначаючи про те, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 наприкінці 2013 року було самовільно зайнято та огороджено частину земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_4) з метою її використання для розміщення автостоянки, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 212 Земельного кодексу України.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.
Так, місцевий господарський суд, вирішуючи спір у справі, виходив з того, що факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем підтверджений позивачем за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема актом обстеження земельної ділянки від 05.06.2014, складеним Департаментом містобудування та земельних відносин, у зв'язку з чим, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи за скаргою відповідача, апеляційний господарський суд ухвалою від 24.11.2014 зобов'язав Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та Державну екологічну інспекцію в Сумській області провести перевірку дотримання вимог земельного законодавства з метою встановлення наявності/відсутності факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
За результатами проведення повторної перевірки, Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради було встановлено, що частина орендованої позивачем земельної ділянки орієнтованою площею 0,0755 га загороджена металевою сіткою та використовується під розміщення автомобільної стоянки. Охорона автомобільної стоянки повідомила, що з усіх питань розміщеної автостоянки на орендованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" земельній ділянці необхідно звертатися до підприємця ОСОБА_4 (акт обстеження від 04.12.2014).
В свою чергу, Державною екологічною інспекцією в Сумській області також складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.12.2014, за змістом якого встановлено, що частина земельної ділянки позивача площею біля 0.07га огороджена парканом із металевої сітки, встановлені ворота з табличкою, що це громадська автостоянка будинку НОМЕР_2, яка використовується під автомобільну стоянку. Поруч цією з земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка, надана в оренду ФОП ОСОБА_4 під розміщення автомобільної стоянки. Таким чином, встановлено факт самовільного використання земельної ділянки, наданої в оренду позивачеві, втім, підтверджень, що земельну ділянку самовільно використовує відповідач в ході перевірки зібрати не вдалося.
На підставі зазначених вище актів перевірок, апеляційний господарський суд, посилаючись на суперечливість відомостей, зазначених в актах Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05.06.2014 та від 04.12.2014 щодо використання спірної земельної ділянки саме відповідачем, у зв'язку з чим, визнавши акт від 05.06.2014 неналежним доказом у справі, дійшов висновку про безпідставність заявленого позову.
Втім, з висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, факт порушення вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти будинків НОМЕР_1, НОМЕР_2) орієнтовною площею 0,0775 га та її використання відповідачем для розміщення автомобільної стоянки підтверджується, зокрема, листом прокурора Сумської області від 07.02.2014 №120-119/вих.14, листом Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради №660/22.01-24 від 09.06.2014 та актом обстеження спірної земельної ділянки від 05.06.2014, складеним вищевказаним органом.
Для додаткової перевірки обставин наявності/відсутності самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.11.2014 зобов'язав Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та Державну екологічну інспекцію в Сумській області провести перевірку дотримання вимог земельного законодавства на спірній земельній ділянці.
За результатами проведення вищевказаної перевірки, Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради було встановлено, що частина орендованої позивачем земельної ділянки орієнтованою площею 0,0755 га загороджена металевою сіткою та використовується під розміщення автомобільної стоянки. Охорона автомобільної стоянки повідомила, що з усіх питань розміщеної автостоянки на орендованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" земельній ділянці необхідно звертатися до підприємця ОСОБА_4 (акт обстеження від 04.12.2014).
В свою чергу, Державній екологічній інспекції в Сумській області за результатами проведення перевірки, в ході якої встановлено, що спірна земельна ділянка використовується самовільно під автостоянку, втім не вдалося зібрати відомостей про її використання саме відповідачем.
Порівнявши акти, складені Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 05.06.2014 та від 04.12.2014, апеляційний господарський суд, зазначивши про суперечливість їх змісту, вказав про неможливість підтвердження ними обставин самовільного використання земельної ділянки відповідачем.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставними, оскільки зміст акту від 04.12.2014 не спростовує та не доводить інших обставин ніж ті, що містяться в акті від 05.06.2014 щодо використання спірної земельної ділянки саме відповідачем.
Більше того, пояснення охорони автостоянки, відображені в акті від 04.12.2014, також підтверджують доводи позивача, а не спростовують їх, що, поряд з обставинами не доведення відповідачем протилежного, зокрема, щодо використання цієї земельної ділянки іншою особою або не використання її взагалі, свідчить про підставність висновку місцевого господарського суду про ґрунтовність позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що фактично нове рішення у справі про відмову в позові суд апеляційної інстанції ґрунтує на додаткових доказах, зібраних ним самостійно на підставі вимог, викладених в ухвалі від 24.11.2014, без будь-якого клопотання заінтересованої сторони і обґрунтування об'єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції, що є порушенням приписів ст. ст. 38, 101 ГПК України.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі Господарського суду Сумської області №920/473/14 скасувати.
Рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2014 у цій справі залишити в силі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська проектно-будівельна компанія "Укрбудінвест" 1705 (тисячу сімсот п'ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Відповідний наказ доручити видати Господарському суду Сумської області.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Глос