Справа № 755/5358/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Катющенко В.П.
Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.
№22-ц/796/7376/2015
04 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Іванченка М.М.
суддів: Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі: Осмолович В.С.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року, -
Позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, в якому просила суд: розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; стягувати із ОСОБА_5 аліменти на її користь для утримання доньки ОСОБА_7, у твердій грошовій сумі - 4 000,00 грн 00 коп. щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути із ОСОБА_5 500,00 грн 00 коп, щомісячно на її утримання до досягнення їхньою донькою ОСОБА_7 трирічного віку, після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити її прізвище з "ОСОБА_4" на дівоче прізвище " ОСОБА_4"; стягнути з відповідача на її користь судовий збір.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 02 березня 2013 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5 Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_7, яка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. Спільного проживання з відповідачем не склалось. Відповідач не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. А тому позивач змушена звернутись з позовом до суду.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 02 березня 2013 року (актовий запис № 224) - розірвано.
Після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище дружини, змінивши його з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4".
Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4, на утримання доньки ОСОБА_7, аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28 лютого 2015 року і до досягнення дитиною ОСОБА_7 , трирічного віку, до 18 січня 2017 року.
Визначено, що рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просив частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки в розмірі ј частки заробітної плати (доходів) починаючи з 11 березня 2015 року до досягнення нею повноліття; Стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання 1/12 частки заробітної плати (доходів) починаючи з 11 березня 2015 року до досягнення дочки трирічного віку посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення суду вийшов за межі позовних вимог щодо дати з якої починати стягувати аліменти та неповнота з'ясування обставин справи щодо визначення розміру частки заробітку відповідача, яку він може сплачувати у виді аліментів на утримання позивача до досягнення дочкою трирічного віку.
Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та в частині визначення аліментів на утримання дочки не оскаржується тому в апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 березня 20103 року.
В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого ВРАЦС реєстраційної служби Євпаторійського МУЮ АРК від 28 січня 2014 року.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд першої інстанції враховував пояснення сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, часткове визнання позову відповідачем.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з ч.2 ст.84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 стягнутих з ОСОБА_5 та вважає його обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що він не має можливості надавати позивачці аліменти на її утримання, колегія суддів відхиляє, оскільки частинами 2 та 4 ст.84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та не залежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідачем не надано доказів того, що він не може надати матеріальну допомогу на утримання дружини, крім того ОСОБА_5 має стабільний дохід у вигляді заробітної плати, а тому стягнення з відповідача на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трьох років є обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог щодо дати з якої починати стягувати аліменти, а саме з 11 березня 2015 року з дня коли позовна заява надійшла до суду колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.
Статтями 79, 191 СК України встановлено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання пред'явлення позову. Днем пред'явлення позову (подання позовної заяви) є день, коли позивач подав заяву до суду і вона була зареєстрована, або коли позивач направив позовну заяву через відділення-зв'язку - днем подачі заяви буде вважається календарна дата на поштовому штемпелі, а не дата її надходження до суду.
Відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач скористалась своїм правом та 28 лютого 2015 року направила позовну заяву через відділення-зв'язку (а.с. 18-19).
А тому, відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК України днем пред'явлення позову вважається саме 28 лютого 2015 року.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: