Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Белоконна І.В.
№ 22-ц/796/7988/2015 Доповідач - Борисова О.В.
справа №756/7981/14-ц
м. Київ
04 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Греку А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу,
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з останнього борг у розмірі 28189,14 грн. (з урахуванням відсотків, пені, індексу інфляції), 1000 грн. витрат на правову допомогу та 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу 5865, 23 грн., 3 % річних від суми позики у розмірі 278,58 грн., відсотки за користування коштами за весь період у сумі 689 грн. та пеню у розмірі 21114,82 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 269,05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати в розмірі 12,84 грн.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що ним було надано належні докази понесення витрат на правову допомогу.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності, за правилами ч.2 ст.305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з розпискою від 14 лютого 2013 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 8100 грн., що еквівалентно 1000 доларів США, які зобов'язався повернути до 05 лютого 2013 року.
Відповідач повернув у визначений строк 500 доларів США, а решту суми не повернув.
Судом стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 5865,23 грн., 3 % річних від суми позики у розмірі 278,58 грн., відсотки за користування коштами за весь період у сумі 689 грн. та пеню у розмірі 21114,82 грн.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості, процентів та пені та в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не є предметом даного апеляційного розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 20 травня 2014 року уклав з ПП «ДОМОСВІТ» в особі директора ОСОБА_2 договір про надання юридичних та консультаційних послуг.
В пп. 2.2.2 договору про надання юридичних та консультаційних послуг визначено, що виконавець має право довірити будь-якому зі своїх співробітників та партнерів, що мають юридичну освіту, виконання цього договору.
Відповідно до квитанції від 21 липня 2014 року позивач сплатив на рахунок ПП «ДОМОСВІТ» 1000 грн.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року суд касаційної інстанції зазначив те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком.
Відповідно до п. 1 додатка граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги представника позивача та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належно оформлених документів про право ПП «ДОМОСВІТ» займатися діяльністю з надання юридичних послуг та документів, що представник позивача має відповідну освіту та є фахівцем у галузі права, а також документів про кількість годин, витрачених на надання правової допомоги.
Судом апеляційної інстанції було відхилено клопотання представника позивача про надання копії диплому та довідки ПП «ДОМОСВІТ» про витрату 1 години та 2-х годин на складання претензії та позовної заяви, оскільки такі докази не подавалися суду першої інстанції та не були предметом дослідження при розгляді справи, а поважні причини неподання таких документів не зазначено.
Разом з тим судом апеляційної інстанції не було звернуто уваги на доводи представника позивача про те, що відповідні документи були направлені на адресу суду, однак з невідомих причин такі у матеріалах справи відсутні.
Частиною 4 ст.338 ЦПК України визначено, що висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів надання правової допомоги на суму 1000 грн. саме у даній справі та відсутністю погодинного розрахунку надання правової допомоги.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
До судових витрат, як зазначено в п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.
Статтею 84 ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 20 травня 2014 року уклав з ПП «ДОМОСВІТ» в особі директора ОСОБА_2 договір про надання юридичних та консультаційних послуг.
В пп. 2.2.2 договору про надання юридичних та консультаційних послуг визначено, що виконавець має право довірити будь-якому зі своїх співробітників та партнерів, що мають юридичну освіту, виконання цього договору.
ПП «ДОМОСВІТ» 18 липня 2014 року та ОСОБА_1 14 липня 2014 року підписали акт 1 здачі- прийняття робіт (послуг).
Відповідно до квитанції від 21 липня 2014 року позивач сплатив на рахунок ПП «ДОМОСВІТ» 1000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ні позивачем та ні його представником до суду першої інстанції не було надано ні документів, які б підтверджували право ПП «ДОМОСВІТ» займатися діяльністю з надання юридичних послуг, ні документів про те, що ОСОБА_2 має відповідну освіту та є фахівцем у галузі права, ні документів про кількість годин, витрачених на надання правової допомоги.
Як зазначено в п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала має бути адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Разом з тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як зазначено в п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином колегія суддів вважає, що за відсутності документів, які б підтверджували право ПП «ДОМОСВІТ» займатися діяльністю з надання юридичних послуг, документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 є фахівцем в галузі права (відповідно до п.2.2 договору - має юридичну освіту), розрахунку щодо кількість годин, витрачених на надання правової допомоги суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
Колегія суддів на виконання вимог ч.4 ст.338 ЦПК України щодо перевірки доводів представника позивача про те, що відповідні документи були направлені на адресу суду, однак з невідомих причин такі документи відсутні, вважає необхідним зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ні до позовної заяви (а.с.3), ні до заяви позивача від 16 липня 2014 року (а.с.33), ні до заяви про уточнення позовних вимог (а.с.38) копія довідки з ЄДРПОУ, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки про те, що ПП «ДОМОСВІТ» має право надавати послуги у сфері права, копія диплому про вищу освіту, особи яка надавала правову допомогу не долучалися. В заяві про уточнення позовних вимог не зазначено про наявність додатків 1,2,3,4,5.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказані документи взагалі направлялися або надавалися до суду. При цьому представником позивача не були додані до апеляційної скарги та до його заяви від 28 травня 2015 року докази на підтвердження направлення або надання вказаних документів до суду першої інстанції.
Крім того, як зазначено в журналі судового засідання від 23 липня 2014 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 безпосередньо в судовому засіданні була залучена до справи заява про збільшення позовних вимог (а.с.43).
Колегією суддів не приймаються до уваги долучені до заяви від 28 травня 2015 року копія диплому та довідка ПП «ДОМОСВІТ» про витрату 1 години на консультацію та 2-х годин на складання претензії та позовної заяви, оскільки такі докази не подавалися до суду першої інстанції та не були предметом дослідження при розгляді справи, а доказів на підтвердження того, що вказані документи раніше направлялися до суду представником не надано. Крім того, останнім не зазначено про будь - які поважні причини неподання таких доказів до суду першої інстанції, до того ж довідка ПП «ДОМОСВІТ» щодо розрахунку часу витрачених на надання правової допомоги складена 28 жовтня 2014 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Частинами 1 та 2 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді