Справа № 802/412/15-а
03 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ГУ Державної казначейської служби України, ТУ Державної судової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди,
постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Позивач зазначає, що згідно зі ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що була чинна до 01 січня 2015 року, суддівська винагорода складалась з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
З червня 2014 року позивач подав заяву про відставку за власним бажанням до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції .
Однак , Вища рада юстиції протягом одного місяця з дня надходження його заяви не внесла до Верховної Ради України подання про його звільнення.
12 вересня 2014 року позивачу виповнилось 65 років і закінчились повноважень судді.
З вересня 2014 року і по грудень включно позивач отримував суддівську винагороду відповідно до відомості про нарахування заробітної плати за 2014 рік, у визначеному Законом розмірі.
Законом України від 28 грудня 2014 року за № 76-VШ внесено зміни в ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до яких з 01 січня 2015 року судді з моменту закінчення його повноважень і до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарній місяць.
Таким чином, вказаним Законом змінений порядок нарахування щомісячної суддівської винагороди, внаслідок чого зменшений розмір щомісячної суддівської винагороди.
Позивач зазначає про порушення його конституційних прав і свобод у зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року за № 76-VШ.
Позивач акцентує увагу, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, №4-рп/2007 від 18 червня 2007 року, №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року позивач наголошує на тому, що не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.
У зв'язку з цим позивач також звертає увагу на те, що Конституцією України одним із фундаментальних принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права, а також встановлено, що права та свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме у разі введення воєнного або надзвичайного стану.
Під час розгляду справи позивач звернувся із клопотанням про звернення суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України №76- VIII від 28 грудня 2014 року, яким внесені зміни до ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Конституції України.
Розглянувши клопотання позивача судом встановлено, що п.п. 1 п. 36 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76- VIII від 28 грудня 2014 року у Закон України "Про судоустрій і статус суддів" внесено зміни, серед яких доповнено ст. 129 частиною дев'ятою такого змісту: "Судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць".
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Вищенаведена норма Закону №76- VIII від 28 грудня 2014 року є сумнівною щодо відповідності її нормам Конституції України.
Відповідно до ч. 5. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" наведеним вище положенням Конституції України та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Конституції України.
Керуючись ст. ст. 9,158-160, 165, 167 КАС України, суд
1. звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності п.п. 1 п. 36 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76- VIII від 28 грудня 2014 року та ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що була чинна з 01 січня 2015 року до 28 березня 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову
чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Полотнянко Ю.П.