26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/175/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - Яковлєва О.В.,
суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
при секретарі: - Іленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про: визнання протиправним та скасування рішення № 504000003/2014/000062/1 від 08 грудня 2014 року; визнання нечинною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2014/00024 від 08 грудня 2014 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Єдіная торговая компанія" (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого з урахуванням Додатку №21 від 23 жовтня 2014 року, продавцем здійснювалась поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію), в обсязі 5917,00 тон, за ціною 285,00 доларів США за тонну, на загальну суму - 1686345,00 доларів США. При цьому вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження, 2 місяці з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.
Позивач 08 грудня 2014 року подав до Митниці електрону митну декларацію №504010000/2014/003174, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України.
На підтвердження митної вартості товару товариством надано: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, Специфікація №21 від 23 жовтня 2014 р., інвойс №SK-03 від 24 листопада 2014 року, накладні: СМГС АЦ 114554, АЦ145788, АЦ 14581 від 27 листопада 2014 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 4006003558 від 24 листопада 2014 року, паспорта якості.
Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у товариства додаткові документи, а саме: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаний із контрактом; копію митної декларації країни відправлення.
На виконання зазначеної вимоги позивачем 08 грудня 2014 року надіслано до митного органу листа №48/101-10, з наступними документами: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5528 від 03 грудня 2014 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації №21, датовані 26 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 10 жовтня 2014 року.
Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією №21 склала 285,00 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою та 40 доларами США.
Крім того, Товариство повідомило Митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.
За результатами розгляду поданих позивачем документів 08 грудня 2014 року Митниця прийняла рішення №504000003/2014/000062/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію за ціною 364,00 доларів США за тонну. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 18 вересня 2013 року №504010000/2013/002028.
В рішенні про коригування заявленої товариством митної вартості товарів зазначено, що «метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується»
Позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації №504010000/2014/00024 від 08 грудня 2014 року.
У зв'язку із необхідністю використання товару у виробництві, позивач 09 грудня 2014 року подав до Митниці нову митну декларацію №504010000/2014/003187, у якій ціна ввезеного позивачем товару, визначена відповідно до прийнятого Митницею рішення про визначення митної вартості №504000003/2014/000062/1. Товариством сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення товару та випущено його у вільний обіг.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, то відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Згідно ст. 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судовою колегією встановлено, що позивачем для визначення митної вартості товарів за першим методом подано наступні документи: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, Специфікація №21 від 23 жовтня 2014 року; інвойс №SK-03 від 24 листопада 2014 року; накладні: СМГС АЦ 114554, АЦ145788, АЦ 14581 від 27 листопада 2014 року; підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи); сертифікат походження товару RUUA 4006003558 від 24 листопада 2014 року; паспорта якості, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5528 від 03 грудня 2014 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації №21, датовані 26 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 10 жовтня 2014 року.
З вищезазначених доказів вбачається, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.
Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.
Посилання митного органу на відмову у наданні ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, що пов'язані з поставкою товару за контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року, каталогів та прас-листів виробника товару, які відсутні у позивача, є безпідставними, так як у останнього, згідно положень Митного кодексу, немає обов'язкової вимоги щодо володіння зазначеними документами, або необхідності їх отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, надання таких документів є лише факультативною вимогою при визначені митної вартості товару.
Також є безпідставними посилання митного органу на те, що задекларований товар відноситься до 8-го класу небезпеки, а тому він повинен бути застрахованим, зі входженням вказаної суми страхування до митної вартості товару.
Так, згідно п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.
Проте, страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.
В даному випадку, як вбачається з листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 08 грудня 2014 року № 486/101-10, вантаж - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010).
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
Колегія суддів не погоджується з вимогою митного органу щодо необхідності обґрунтування підприємством заниження ціни імпортованого товару на 40 доларів США, так як надання знижки покупцю являється результатом комерційних переговорів, в свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товарю.
Крім того, ВАТ «ЄТК» у своєму листі №240/5262 від 14 листопада 2013 року, обґрунтовано відмовилось надавати позивачу договори, рахунки та платіжні документи щодо його операцій з іншими суб'єктами господарювання, посилаючись на те, що такі документи містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню.
Таким чином, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова Миколаївської митниці Міндоходів у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу є протиправними.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання ухвали у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 29 травня 2015 року.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогл