08 червня 2015 року Справа № 876/4317/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.
з участю позивача: ОСОБА_1
та представника відповідача: Сидор О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
23.01.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про:
визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області від 16.03.2011 року № 305 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області з органів внутрішніх справ;
визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області від 23.03.2011 року № 92 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил;
поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області з 23.03.2011 року;
стягнення з ГУ МВС України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2011 року по день ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані накази № 305 о/с від 16.03.2011 року та № 92 о/с від 23.03.2011 року були винесені з грубим порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Також вказує на те, що 23.12.2014 року постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінально - процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16.03.2011 року № 305 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 23.03.2011 року № 92 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_1 у запас Збройних сил України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 23.03.2011 року. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 08592247, що знаходиться за адресою: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: 82172, АДРЕСА_1) грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2011 року по 19.03.2015 року. Рішення в частині поновлення на посаді та нарахування і виплати грошового утримання за один місяць допущено до негайного виконання.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що за фактом порушення кримінальної справи відносно позивача було призначено службове розслідування, за результатами якого було прийнято рішення накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 16.03.2007 року №81, що призвели до надзвичайної події - порушення кримінальної справи та дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ. Оскільки факт порушення кримінальної справи щодо позивача мав місце, дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірними і вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта Сидор О.Б.надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження стосовно позивача було закрито за реабілітуючими обставинами, а саме за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діянні позивача складу кримінального правопорушення, - суд вважає, що вчинок, який нібито призвів до дискредитації звання особи рядового і начальницького складу, що передбачений пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, - відсутній з самого початку.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 12.03.2011 року прокуратурою Львівської області відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.
У зв'язку з наведеним ГУ МВС України у Львівській області було призначено службове розслідування за фактом порушення кримінальної справи № 181-0011 відносно заступника начальника відділу - начальника СВ Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1
16.03.2011 року наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області № 305 о/с на ОСОБА_1 - заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області - накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
23.03.2011 року наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області № 92 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу).
18.05.2012 року вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 369 КК України виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, однак визнано винним за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання три роки позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк два роки.
Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 15.07.2013 року вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в цей суд в іншому складі суду.
Постановою старшого прокурора відділу організації участі прокурорів у кримінальному обвинуваченні в суді прокуратури Львівської області Добровольського П.О. постановлено обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364 КК України виключити у зв'язку з декриміналізацією та виключенням даної частини статті з Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально - процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014 року.
Даною постановою одночасно обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України перекваліфіковано на ч. 1 ст. 190 КК України.
30.05.2014 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області кримінальну справу повернуто прокурору Львівської області на додаткове розслідування.
07.10.2014 року ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 прокурору Львівської області на додаткове розслідування від 30.05.2014 року залишено без змін.
23.12.2014 року прокуратурою Львівської області прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42014140000000231 від 05.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліції», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про міліцію» службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Відповідно до п.21 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (далі - Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 р. особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Колегія суддів зазначає, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення та звільненню позивача з Органів внутрішніх справ передував висновок службового розслідування від 15.03.2011 року, за наслідками якого прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС. В подальшому наказом ГУМВС від 16.03.2011 року №305 на позивача накладено дисциплінарне стягнення. Наказом ГУМВС України від 23.03.2011 року №92 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС за п.66 (скоєння вчинку що дискредитує звання рядового і начальницького складу)
При службовому розслідуванні досліджувались факт та обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, а не доводилась його вина у вчиненні кримінального правопорушення.
У процесі службового розслідування установлено, що начальник СВ Бориславського МВ ГУМВС капітан міліції ОСОБА_1 грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної та службової етики, а також положення Закону України «Про міліцію», наказу МВС України від 16.03.2007 № 81, що призвело до порушення відносно нього кримінальної справи.
Матеріалами службового розслідування, у чіткій відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вина ОСОБА_1 у порушенні службової дисципліни (а не у вчиненні злочину) - доведена повністю.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що фактично таке діяння було вчинено позивачем. Зокрема останній, жодних дій для припинення протиправних дій ОСОБА_4 не вчинив, чим в очах громадськості принизив гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
Також колегія суддів зазначає, що Галицьким районним судом м.Львова від 24.02.2015 року скасовано рішення слідчого про закриття кримінального провадження, на постанову про закриття кримінального провадження № 4201410000000231.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №813/332/15 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний