10 червня 2015 року Справа № 876/2609/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Андрушківа І.Я.,
представника позивача Шевчук Д.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньметбуд» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньметбуд» до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ТзОВ «Волиньметбуд» звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «Волиньметбуд» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки ні виконавчим листом, ні постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 року на позивача не покладалось обов'язку сплатити заборгованість основного боржника, а позивач як іпотекодавець не міг і не повинен був виконувати в добровільному порядку виконавчий документ та самостійно здійснювати реалізацію майна, на яке звернено стягнення або погашати заборгованість основного боржника.
Представник ТзОВ «Волиньметбуд» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою їхній позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Волиньметбуд» підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликався на те, що невиконання зобов'язання в добровільному порядку після відкриття виконавчого провадження у визначений строк тягне для боржника правові наслідки у вигляді стягнення з нього виконавчого збору. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Судом встановлено, за рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 квітня 2014 року в справі №161/15475/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_2, ТзОВ «Волиньметбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки 21.08.2014 року виданий виконавчий лист.
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області Самчука О.П. від 07.11.2014 року (а.с.11) відкрито виконавче провадження №45309531 по примусовому виконанню виконавчого листа (а.с.36), виданого 21.08.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 27.06.2007 року (а.с.8-10) (матеріальний склад площею 354,4 кв.м та техмайстерню площею 458,3 кв.м), що знаходиться по вул.Мамсурова, 10 у м.Луцьку та належить на праві власності позивачу, шляхом проведення публічних торгів, встановивши початкову на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2706/07-612 від 27.06.2007 року в розмірі 485428,67 доларів США, 59642,15 євро та 2270658,17 грн. Згідно з зазначеною постановою боржнику був наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
У зв'язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду у наданий строк заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області Самчуком О.П. 25.11.2014 року винесено постанову про стягнення з ТзОВ «Волиньметбуд» виконавчого збору в сумі 48542,87 доларів США, 5964,22 Євро та 2270658,17 грн. (а.с.12).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 606-XIV).
Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Колегією суддів встановлено, що у виконавчому листі Луцького міськрайонного суду Волинської області зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення позовних вимог ПАТ «Західінкомбанк» шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Частиною 8 ст.54 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Згідно з ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
При цьому у ст.11 вказаного Закону міститься застереження, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Аналіз наведених положень норм матеріального права дає підстави для висновку, що реалізація заставленого майна (яке, також, знаходиться в реєстрі заборон на його відчуження) може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби (ст.ст. 41,54 ЗУ «Про іпотеку»), а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу, що у даному випадку виключає можливість добровільно виконати позивачем виконавчий лист у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає необґрунтованість визначеного в оскаржуваній постанові розміру виконавчого збору, оскільки позивач, як поручитель, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Проте, визначаючи розмір виконавчого збору, державний виконавець виходив із суми заборгованості саме боржника по кредитному договору, в той час як у позивача відсутні зобов'язання по погашенню всієї суми заборгованості.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, про що ним зазначено в ухвалі від 13.11.2014 року (справа К/800/34285/14).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньметбуд» задовольнити повністю.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 803/53/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньметбуд» задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.11.2014 року ВП №45309531 заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про стягнення з боржника виконавчого збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2015 року.