10 червня 2015 року Справа № 876/5746/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до ТзОВ «Воля» про стягнення заборгованості,-
У березні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулося з позовом до ТзОВ «Воля» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-лютий 2015 року в сумі 2170,10 грн.
У квітні 2015 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем частини заборгованості та просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1085,05 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підприємства зобов'язані відшкодовувати витрати органу пенсійного фонду на виплату та доставку пільговий пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак суд першої інстанції не звернув увагу на цю обставину та безпідставно відмовив з задоволенні позовних вимог.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97).
Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пункті "б"- "з" цієї статті.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.7 Інструкції).
Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки працівнику відповідача була призначена пенсія не пільгових умовах згідно п. «д» ст. 13 Закону № 1788, то витрати на виплату та доставку такої пенсії має відшкодовувати підприємство.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим його було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Проте, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та установлено, що його платники є платниками єдиного податку четвертої групи.
Тобто, вищевказаними нормами не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку, а тому у відповідача, починаючи з 01 січня 2015 року виникає обов'язок відшкодування пільгових пенсій.
Так, заборгованість відповідача по відшкодуванню виплат та доставку пільгових пенсій за січень-лютий 2015 року підтверджується відповідними розрахунками, надісланими позивачем (а.с. 8-9).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій з наступних мотивів.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.
Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788 вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у контексті статті 14 Закону № 1788 дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона працювала в колгоспі ім. 17 Вересня, який реорганізовано в КСП «Воля», а згодом в ТзОВ «Воля». Згідно статуту ТзОВ «Воля» та даними, занесеними в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців предметом діяльності підприємства є вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 5-7, 45-47, 52-56).
Оскільки ОСОБА_1 пенсія була призначена згідно п. «д» ст. 13 Закону № 1788, а не згідно ст. 14 цього Закону, то помилковим є висновок суду про те, що покриття витрат на виплату та доставку пенсії має здійснюватись за рахунок Державного бюджету України.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постановах від 24.04.2012 року у справі № 21-33а12 та 10.10.2011 року у справі № 21-178а11.
Відповідно до ч.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 160,195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 809/1231/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задоволити.
Стягнути з ТзОВ «Воля» на користь Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-лютий 2015 року в сумі 1085 (тисяча вісімдесят п'ять) гривень 05 (п'ять) копійок.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула