04 червня 2015 р. Справа № 876/11556/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
з участю. представника відповідача Андрухів О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у адміністративній справі №813/4672/14 за позовом ОСОБА_2 до Перемишлянської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Перемишлянської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Перемишлянської РДА щодо прийняття рішення про заборону купання, плавання на човнах, любительського та спортивного рибальства, забір води для побутових потреб у ставку площею 5,3967 га, який знаходиться за межами с. Чуперносів Перемишлянського району Львівської області та зобов'язання Перемишлянську РДА прийняти рішення про заборону купання, плавання на човнах, любительського та спортивного рибальства, забір води для побутових потреб у ставку площею 5,3967 га, який знаходиться за межами с. Чуперносів Перемишлянського району Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми ст. 47 Водного кодексу України та Закону культури «Про аквакультуру» та зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що орендований став є непридатним для купання та не відповідає вимогам наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001р. №272, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за №95/6383 «Про затвердження правил охорони життя людей на водних об'єктах України», а саме вимогам безпеки до пляжів, місць масового відпочинку людей на водних об'єктах (п.2.1. вказаних Правил). Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив, що у договорі оренди земельної ділянки водного фонду укладеному між позивачем та відповідачем передбачено обов'язок орендаря забезпечити жителям району вільний доступ для купання, а також привести відповідний об'єкт водного фонду у відповідність до Правил охорони життя людей на водних об'єктах України».
Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Представник позивача в судове засідання не прибув, представив чергове клопотання про перенесення розгляду справи. Колегія суддів вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки надане представником позивача клопотання, як і попередні (19.02.2015р., 12.03.2015р., 23.04.2015р.) не підтверджено належними доказами щодо неможливості прибуття в судове засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Рішенням Ушковицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області XVI сесія IV скликання № 161 від 11.01.2005 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з подальшою передачею в оренду терміном на 25 років ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту с. Чуперносів на території Ушковицької сільської ради; зобов'язано ОСОБА_2 укласти договір оренди землі з Перемишлянською РДА.
Розпорядженням Голови Перемишлянської РДА від 22.06.2005 року №274 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою для укладення договору оренди під водним об'єктом (ставок) площею 3,5 га та прилеглої прибережної захисної смуги за межами с. Чуперносів Ушковицької сільської ради для рибогосподарських потреб терміном на 25 років.
На виконання вказаних документів позивачем виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, про що складено висновок державної землевпорядної експертизи №1873 від 29.07.2005 року та укладено договір оренди землі від 11.08.2005 року між Перемишлянською РДА (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар), згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться: за межами с. Чуперносів Ушковицької сільської ради; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,9407 га, у тому числі: під ставком - 5,3967 га, під прибережною захисною смугою - 3,5440 га.
Згідно з п. 30.6 Договору оренди орендодавець зобов'язаний забезпечити жителям району вільний доступ для купання.
ОСОБА_2 10.06.2014 року звернувся до Перемишлянської РДА з пропозицією про внесення змін до договору оренди землі від 11.08.2005 року шляхом виключення відповідного пункту з угоди, на яку листом Перемишлянської РДА №01-31/1640 від 16.06.2014 року його повторно поінформовано, що з 01.07.2013 року в Україні діє новий порядок оренди водойм. Він визначається типовим договором оренди водних об'єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 р. №420. Відповідно до типового договору передача в оренду водного об'єкта здійснюється без обмеження права загального користування, якщо інше не визначено законом. Аналогічну вимогу регламентує і чинний Водний кодекс України, згідно з ст. 51 якого орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування. Також поінформовано, що на адресу Перемишлянстької РДА надійшло письмове звернення жителів Ушковицької сільської ради від 09.06.2014 року, в якому жителі району скаржаться на відсутність вільного доступу до озера, через те, що орендована земельна ділянка огороджена. Таким чином, беручи до уваги зміни в чинному законодавстві, враховуючи інтереси населення, на правах орендаря Перемишлянська РДА рекомендувала орендарю: визначити місця для відпочинку і купання людей; провести обстеження територій відпочинку із залученням відповідних служб із надзвичайних ситуацій для визначення його глибини та чи пристосований ставок для купання, з метою недопущення нещасного випадку, закріпити їх відповідними знаками, забезпечивши безпечний відпочинок людей на водоймі.
На чергове звернення ОСОБА_2 до Перемишлянської РДА, зареєстроване за вх. №1280/01-10 від 08.07.2014 року, з проханням прийняти розпорядження, яким заборонити купання, плавання на човнах, любительське та спортивне рибальство на вищевказаному ставі, голова РДА у відповіді №01-10/2092 від 21.07.2014 року зазначив, що у випадку невиконання орендарем обов'язку забезпечити жителям району вільний доступ для купання, вирішуватиметься питання щодо розірвання договору оренди землі.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено повноважень районної державної адміністрації забороняти загальне водокористування, а лише визначати умови водокористування спільно з орендарем.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає її вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури визначено Законом України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 р. №5293-VI (далі - Закон № 5293-VI), який набрав чинності 01.07.2013 року, та відповідно до прикінцевих положень якого ст. 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) викладено у новій редакції.
Відповідно до ч. 6 ст. 51 ВК України, водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
За правилами передбаченими ч.ч. 7-11 ст. 51 Водного кодексу України, орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території (ч. 2 ст. 47 ВК України).
Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування (ч. 3 ст. 47 ВК України).
На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду (ч. 4 ст. 47 ВК України).
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду (ч. 5 ст. 47 ВК України).
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень (ч. 6 ст. 47 ВК України).
На виконання приписів Водного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 р. №420 затверджено Типовий договір оренди водних об'єктів, згідно з п. 29 якого, об'єкт оренди за згодою орендаря може використовуватися для здійснення спеціального водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України.
Згідно з п. 40 Типового договору дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов'язків та випадкового знищення, пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об'єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.
Однією з підстав для розірвання договору оренди, згідно з п. 41 Типового договору, є встановлення заборони загального водокористування.
Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що чинним законодавством передбачено надання водних об'єктів в оренду без обмеження права загального водокористування та обов'язок орендаря забезпечити доступ до загального водокористування. Умови загально водокористування можуть бути встановлені водокористувачем лише за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Якщо ж такі умови не встановлені, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Встановлення ж заборони загального водокористування є однією з підстав для розірвання договору оренди.
З врахуванням того, що позивачем 11.08.2005 року укладено договір оренди водного об'єкту з відповідачем, згідно з п. 30.6 якого орендар зобов'язаний забезпечити вільний доступ жителям району до купання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача, як орендаря до орендодавця з вимогами заборонити загальне водокористування є невірними.
Покликання апелянта на встановлений ч. 5 ст. 47 ВК України обов'язок орендаря доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в орендує помилковим, оскільки інформування про заборону водокористування можна розглядати лише як невиконання позивачем свого обов'язку щодо встановлених договором оренди умов загального водокористування та як підставу для розірвання договору оренди водного об'єкту.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що останнє відповідач діяв обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для його для визнання його дій безпідставними не вбачається.
Що стосується посилань апелянта на Закону України «Про аквакультуру» та інші підзаконні нормативно - правові акти щодо вимог безпеки до пляжів, місць масового відпочинку людей на водних об'єктах, то такі не заперечують обов'язку орендаря забезпечити вільний доступ жителям району до купання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у адміністративній справі №813/4672/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс
Повний текст ухвали складено 09.06.2015р.